ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/1890/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі
за позовом Львівської міської ради
до: 1) Приватного підприємства "Нова Територія",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Львів Трейд"
про скасування державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
У судове засідання представники сторін не з`явилися.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2022 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Нова Територія" (далі - ПП "Нова Територія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Львів Трейд" (далі - ТОВ "Компанія Львів Трейд") про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 216, 228, 328, 375, 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1, 2, 4 статті 5, статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) аргументовані тим, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки на вул. Широкій, 66 у м. Львові. За результатами обстеження цієї земельної ділянки встановлено її використання для обслуговування існуючих споруд за відсутності рішення позивача про надання земельної ділянки в оренду та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Крім цього, позовні вимоги обґрунтовані неможливістю здійснення позивачем державної реєстрації скверу на вул. Широкій (біля будинку № 66) через те, що на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон ТОВ "Компанія Львів Трейд", а також тим, що зазначений торгівельний павільйон є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації. Крім цього, позивач акцентував увагу на тому, що торговий павільйон (нежитлове приміщення) є самочинно збудованим нерухомим майном та підлягає знесенню.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 у справі № 914/1890/22 (суддя Синчук М. М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 (Матущак О. І. - головуючий, судді Марко Р. І., Скрипчук О. С.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Судові рішення із посиланнями на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199, аргументовано тим, що первинна реєстрація права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів, позначене літ. "Б1" загальною площею 63,4 кв. м, здійснена на підставі рішення господарського суду, яке набрало законної сили, а тому наступні відчуження об`єкта нерухомості (нежитлового приміщення) відбувалися відповідно до укладених правочинів і земля, на якій знаходився такий об`єкт, переходила до нового власника відповідно до закону.
Суди встановили, що спірні договори купівлі-продажу укладені в письмовій формі, з додержанням вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договори підписані уповноваженими представниками обох сторін, що відповідає вимогам законодавства. Разом з цим право власності зареєстровано у встановленому порядку за покупцями, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім цього, судами встановлено, що спірний об`єкт відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 99/199, яке ґрунтується на експертних дослідженнях (висновках), є нерухомим майном.
Ураховуючи викладене, суди відмовили в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та визнання недійсними спірних правочинів.
Щодо вимог про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення нежитлового приміщення суди із посиланнями на положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України зазначили, що скаржником не заперечується, а навпаки, визнається, що спірна земельна ділянка передавалась в оренду Приватному підприємству "Явір Плюс" (далі - ПП "Явір Плюс") на підставі ухвали Львівської міської ради від 16.03.2006 № 3415 та ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 № 995. У подальшому на підставі чинного рішення господарського суду та згідно із вчиненими правочинами право власності на спірний об`єкт перейшло до ТОВ "Компанія Львів Трейд", що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, спірна земельна ділянка не є самовільно зайнятою, а об`єкт, розташований на цій ділянці, не є самовільним будівництвом, а тому позовна вимога про зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення нежитлового приміщення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2023 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 у справі № 914/1890/20, Львівська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме статей 179, 180, 181, 331, 376, 391 392 ЦК України та порушення норм процесуального права, а саме статей 75, 202, 236, 238, 270, 316 ГПК України, що відповідно до положень статті 311 ГПК України є підставою для їх скасування повністю та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. За твердженням скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
При цьому скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції, зазначивши, що первинна реєстрація права власності за ПП "Явір Плюс" на спірний об`єкт нерухомості здійснена на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 99/199, яке набрало законної сили, та відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, є преюдиційними під час розгляду даної справи, не звернув увагу на те, що у вказаному судовому рішенні не досліджувалося питання щодо будівництва спірного нежитлоого приміщення та прийняття його в експлуатацію у встановленому для об`єктів нерухомого майна порядку. У резолютивній частині рішення суду не вказано, що зазначене нежитлове приміщення є об`єктом нерухомого майна.
Загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону, передбачено ЦК України. Зокрема, установлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З аналізу положень статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що для здійснення будівництва об`єкта містобудування необхідним є отримання дозволу виконавчого органу відповідної ради, який надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови. Разом із тим дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно із частинами 2, 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).
Скаржник наголошує, що згідно із інформацією, наданою Управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 22.06.2022, містобудівні умови та обмеження на об`єкт будівництва (нежитлове приміщення під літ. "Б1"), розташований за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів, не надавалися. Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 27.06.2022 дозвільні документи в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою: вул. Широка, 66 м. Львів, відсутні. Інформація про прийняття декларації про готовність об`єкта площею 63,4 кв. м до експлуатації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
Із посиланнями на приписи пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2022 № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скаржник зазначає, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення. За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не спростовано, що спірне нежитлове приміщення, на яке зареєстровано право власності, є тимчасовою спорудою, право власності на яке не підлягає державній реєстрації. Скаржник наголошує на тому, що торгівельний павільйон, розташований за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів, є тимчасовою некапітальною спорудою, така обставина підтверджується, зокрема: актом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради від 06.07.2022 № 23; висновком про розміщення стаціонарної малої архітектурної форми від 01.02.2006 № 2-3594/20; тимчасовим дозволом на розміщення малої архітектурної форми та відкриття об`єкта дрібно-роздрібної торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування для павільйону (торгівля непродовольчими товарами); ухвалою Львівської міської ради від 16.03.2006 № 3415 "Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові"; ухвалою Львівської міської ради від 05.07.2007 № 995 "Про погодження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об`єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах".
При цьому скаржник звертає увагу на те, що, за загальним правилом, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах у випадку, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2022 у справі № 904/8186/17. Натомість, саме набуття, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно відбувається на підставах, визначених законодавством (статті 11, 328 ЦК України), в тому числі на підставі вчинених правочинів, актів цивільного законодавства, актів органів державної влади та місцевого самоврядування, при цьому пов`язаність з державною реєстрацією з моменту виникнення права власності чи іншого речового права не виключає первинності підстав, за яких виникає відповідне речове право. Правові позиції з цього приводу висловлені в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18.
Незважаючи на те, що ні зі змісту рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199, ні з його резолютивної частини не слідує те, що нежитлове приміщення під літ. "Б1", розташоване на вул. Широкій, 66 у м. Львові є об`єктом нерухомого майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до безпідставного висновку про те, що таке судове рішення є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що спірна земельна ділянка передавалася в оренду ПП "Явір Плюс" для обслуговування малої архітектурної форми, а не для обслуговування нежитлового приміщення. Тобто фактично відсутні правовстановлюючі документи, що засвідчують право користування земельною ділянкою під уже зареєстроване нежитлове приміщення, що також свідчить про незаконність здійснення її державної реєстрації як об`єкта нерухомості за відсутності законного права користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена.
Скаржник також звертає увагу суду на те, що Львівська міська рада ухвалою від 07.10.2021 № 1422 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 08.07.2010 № 3724 "Про затвердження переліку та меж скверів Залізничного району м. Львова" внесла зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3724, включивши в перелік скверів Залізничного району м. Львова сквер на вул. Широкій (біля будинку № 66) орієнтовною площею 0,2000 га. Львівська міська рада не може здійснити державну реєстрацію скверу, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться торговий павільйон (нежитлове приміщення) ТОВ "Компанія Львів Трейд".
Львівська міська рада, посилаючись на положення частини 2 статті 152, статті 212 ЗК України, статей 376, 386, 391 ЦК України, вказує, що підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зробила висновок, що правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
У постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Ураховуючи вищенаведене, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволені, зокрема, позовної вимоги про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення нежитлового приміщення.
Цитуючи положення статей 202, 203, 215, 216, 228 ЦК України та посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 27.08.2019 у справі № 910/4622/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, скаржник акцентує увагу на тому, що спірні правочини посягають на суспільні, економічні та соціальні основи місцевого самоврядування, спрямовані на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель комунальної власності та порушують права та охоронювані законом інтереси власника землі - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою.
Також скаржник звертає увагу, що первинною підставою для реєстрації права власності було рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199, яким визнано право власності за ПП "Явір Плюс" на нежитлові приміщення загальною площею 63,4 кв. м на вул. Широкій, 66, у м. Львові. У подальшому відбулося неодноразове відчуження вказаного об`єкта, проте приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна провела реєстрацію права власності за ТОВ "Компанія Львів Трейд" на нежитлову будівлю, а згідно з договором купівлі-продажу від 27.02.2009 повинно бути зареєстроване на нежитлове приміщення. При цьому жодних дозволів на перебудову, добудову Львівською міською радою не надавалося.
3.4. Львівська міська рада також акцентує увагу на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень статті 202, 270 ГПК України шляхом необґрунтованої відмови у задоволенні клопотання Львівської міської ради про відкладення розгляду справи.
3.5. До Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу не надано.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199 задоволено позовні вимоги та визнано право власності ПП "Явір Плюс" на нежитлові приміщення, зокрема, яке розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів, позначене літ. "Б1", загальною площею 63,4 кв. м. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2008 у справі № 19/199 зареєстровано право власності ПП "Явір Плюс" на нежитлове приміщення загальною площею 63,4 кв. м, розташоване за адресою: вул. Широка, 66 м. Львів, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.01.2009 № 21548101.
За договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, від 17.02.2009 реєстраційний № 224, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Л. В., продавець (ПП "Явір Плюс") передав, а покупець (Приватне підприємство "Світ-Плюс") прийняв у власність нежитлове приміщення, позначене літерами за планом земельної ділянки "Б1", загальною площею 63,4 кв. м, яке розташовані на вул. Широкій, 66, у м. Львові.
Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2009 № 224 зареєстровано право власності Приватного підприємства "Світ-Плюс" (далі - ПП "Світ-Плюс") на нежитлове приміщення під літ. "Б1" загальною площею 63,4 кв. м, розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів.
За договором купівлі-продажу, від 21.02.2009 реєстраційний № 613, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л., продавець (ПП "Світ-Плюс") продав, а покупець (ПП "Нова Територія") придбав нежитлове приміщення, позначене на плані літ. "Б1", загальною площею 63,4 кв. м, розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів.
Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2009 № 613 зареєстровано право власності ПП "Нова Територія" на нежитлове приміщення під літ. "Б1" загальною площею 63,4 кв. м, розташоване за адресою: вул. Широка, 66, м. Львів.
Суди також установили, що в матеріалах справи наявна довідка Обласного комунального підприємства Львівської міської ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 18.03.2019 № Юг/216, зі змісту якої слідує, що станом на 15.03.2019 нежитлове приміщення під літ. "Б1" загальною площею 63,4 кв. м на вул. Широкій, 66 у м. Львові складає нежитлову капітальну будівлю.