ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/579/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 (суддя Скиба Г. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
у справі № 925/579/22
за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" і 2) Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяла участь прокурорка Єреп В. В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави у особі Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (далі - позивач-1, Інститут землеробства) та Національної академії аграрних наук України (далі - позивач-2, НААН України, Академія) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неон Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Неон Груп") з вимогами про:
- визнання недійсними додаткової угоди від 28.07.2021 №1 в частині виключення абз.2 п.п.2.1 п.2 договору про закупівлю від 28.07.2021 №2707 (умова щодо цього договору, а також вартості одиниці товару не може бути збільшено до повного виконання договору сторонами), додаткової угоди від 18.10.2021 №2, додаткової угоди від 30.12.2021 №3 до договору про закупівлю від 28.07.2021 №2702, укладеного між Інститутом землеробства і ТОВ "Неон Груп";
- стягнення з ТОВ "Неон Груп" надмірно сплачених коштів за договором у розмірі 51 750 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами до договору, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.
3. Як стверджує прокурор, у результаті укладених сторонами з порушенням вимог закону спірних додаткових угод, з місцевого бюджету безпідставно та надмірно сплачено відповідачу бюджетні кошти у розмірі 51 750,00 грн, які у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України.
4. Невжиття Інститутом землеробства і НААН України заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів, стало підставою для звернення заступника керівника Смілянської окружної прокуратури до Господарського суду Черкаської області з цим позовом до суду.
Короткий зміст судових рішень
5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, заяву ТОВ "Неон Груп" від 28.07.2022 про залишення позову без розгляду задоволено, позовну заяву заступника керівника Смілянської окружної прокуратури від 21.06.2022 №52-2090вих-22 в інтересах держави у особі Дослідної станції і НААН України до ТОВ "Неон Груп" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у сумі 51 750,00 грн залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зокрема виходив із того, що прокурор не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності НААН України, а отже, не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі цієї установи у спірних правовідносинах. Також, місцевий господарський суд вказав, що прокурор не обґрунтував звернення в господарський суд з позовом в інтересах суб`єкта господарювання - Дослідної станції, яка не є органом влади чи місцевого самоврядування, а є самостійною юридичною особою; наявність бюджетного фінансування не змінює організаційну форму позивача та не змінює його статусу в процесі.
7. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, погодився з висновками останнього про те, що Інститут землеробства не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави в розумінні вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, може звернутись самостійно з позовом, а подання позову прокурором в інтересах держави в особі згаданої державної установи є неправомірним. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що прокурор не довів наявність у НААН України владних повноважень та функцій контролю у спірних зобов`язальних правовідносинах, які виникли між Інститутом землеробства і ТОВ "Неон Груп".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, справу № 925/579/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
9. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті при неправильному застосуванні приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про особливості правового режим діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", а також з порушенням положень статей 4, 53, 86, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм матеріального права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/989/18, від 05.04.2018 у справі № 927/544/17, від 24.01.2020 у справі № 807/866/17 та від 31.03.2020 у справі № 260/1666/19.
10. Обґрунтовуючи вказане скаржник пояснює, що в ході розгляду цієї справи прокурором було належним чином доведено підстави для представництва інтересів держави в особі НААН України та Інститут землеробства, які є уповноваженими державними органами, на які у відповідності до положень Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Закону України "Про особливості правового режим діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" покладено обов`язок забезпечення реалізації прав держави у спірних правовідносинах, однак які неналежним чином здійснюють (не здійснюють) захист прав держави (не вживають заходів щодо стягнення надмірно сплачених коштів), що є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.
11. Прокурор, зокрема, зазначає, що підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом є порушення інтересу держави, який (інтерес) полягає в неправомірному витрачанні Інститутом землеробства як структурним підрозділом НААН України бюджетних коштів за договором про закупівлю, у зв`язку з чим у цьому випадку Академія є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою захищати її інтереси в спірних правовідносинах, так як згідно з пунктом 7 розділу І статуту НААН України саме позивачу-1 належать повноваження з управління державним майном, забезпечення його ефективного використання та розпорядження ним у межах, визначених законодавством, а також повноваження виступати головним розпорядником бюджетних коштів. Окрім того, Інститут землеробства підпорядкований НААН України як органу управління державним майновим комплексом і його діяльність є нероздільною з діяльністю НААН України та має спільну мету і наслідки, тому Інституту землеробства НААН України делеговано владні повноваження Академії щодо розпорядження державними коштами.
12. Прокурор зазначає, що відсутня практика та висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування представницьких повноважень прокурора у бюджетній сфері в інтересах суб`єктів владних повноважень підпорядкованих НААН України. Вказує на необхідність отримання висновків Верховного Суду у правовідносинах пов`язаних із застосуванням приписів статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в контексті права прокурора на представництво інтересів держави в особі наукових установ з ознаками суб`єкта владних повноважень, підпорядкованих НААН України, зокрема і Інституту землеробства, якого визначено прокурором позивачем.
13. У частині застосування судами приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме щодо доведення бездіяльності уповноваженого органу, прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Позиція інших учасників справи
14. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
15. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 925/579/22 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А.
16. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
17. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорки ОГП, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
19. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
20. Згідно з частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
21. У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
22. Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
24. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
26. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
27. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
28. Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
29. Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.