ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/318/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі
за позовом керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне
до Сарненської районної військової адміністрації
про зобов`язання вчинити дії.
У судовому засіданні взяли участь прокурор - Косенко Д. В. та представник Міністерства оборони України - Григорчук С. А.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2022 року керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Міністерства оборони України (далі - Міноборони та/або позивач-1) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (далі - КЕВ та/або позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Сарненської районної військової адміністрації (далі - Адміністрація), в якій просив зобов`язати Адміністрацію на виконання вимог статей 140, 141, 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) прийняти розпорядження (рішення) про припинення права постійного користування для КЕВ земельними ділянками:
- площею 0,4800 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1;
- площею 4,000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2;
- площею 0,6600 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3;
- площею 8,2000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_4;
- площею 0,2000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_5.
1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 92, 141, 142 ЗК України аргументовані тим, що в межах Сарненського району для державних потреб за рішеннями місцевих виконавчих комітетів відведено державні землі загальною площею 13,54 га, до складу яких входять земельні ділянки, а саме: площею 0,4800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відведена постановою Сарненського районного виконавчого комітету від 05.07.1948; площею 4,000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка відведена постановою Сарненського районного виконавчого комітету від 05.07.1948 (державний акт від 25.03.1982 № 25); площею 0,6600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, відведена рішенням Клесівського районного виконавчого комітету від 17.11.1953 № 328 (державний акт БО 19133 від 1984 року); площею 8,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, відведена рішеннями Клесівської селищної ради від 29.01.1962 № 2, Сарненського районного виконавчого комітету від 09.06.1967 № 274 (державний акт БО 19133 від 1984 року); площею 0,2000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_5, відведена в 1957 році, Рада Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - РМ УРСР) від 15.03.1974 № 169 (державний акт БО 19133 від 1984). Зазначені земельні ділянки передано в межах території Сарненського району для спеціального використання (розміщення військових частин та установ Міністерства оборони СРСР), правонаступником якого на території України є Міноборони.
У подальшому спірні земельні ділянки відповідно до індивідуальних карток обліку земельних ділянок (Форма 403) № 88, № 89, № 91, № 92 та № 93 та відомостей щодо наявності та використання земельних ділянок по КЕВ (Форма 405) поставлені на облік у КЕВ як територіального органу управління Збройних Сил України для їх постійного використання у військових цілях.
Прокурор зазначив, що у зв`язку із добровільною відмовою від права користування земельними ділянками та з метою дотримання процедури повернення земель її власнику, а саме територіальному органу виконавчої влади в особі Адміністрації, КЕВ звернувся до Міноборони з приводу надання згоди на відмову від права користування спірними земельними ділянками, які фактично з 2002 року, а окремі з них з 2008 року Збройними Силами України не використовуються. 07.10.2021 Міністр оборони України рішенням за № 14188/з/2 надав згоду КЕВ на припинення права користування спірними земельними ділянками.
У подальшому КЕВ як балансоутримувач спірних земельних ділянок неодноразово звертався до Адміністрації з листами від 08.11.2021 № 2494, від 08.11.2021 № 2495, від 13.12.2021 № 2797, від 13.12.2021 № 2798 про прийняття рішення щодо припинення права постійного користування цими земельними ділянками. Проте, як зазначив Прокурор, Адміністрація у припиненні права користування земельними ділянками відмовила та не видала відповідне розпорядження, як це передбачено нормами чинного законодавства, а саме частиною 4 статті 142 ЗК України, що стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2022 у справі № 918/318/22 (суддя Політика Н. А.) позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано Адміністрацію на виконання вимог статей 140, 141, 142 ЗК України прийняти розпорядження (рішення) про припинення права постійного користування для КЕВ земельними ділянками, а саме: площею 0,4800 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2; площею 4,000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2; площею 0,6600 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_3; площею 8,2000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_4; площею 0,2000 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_5.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд погодився з наявністю порушеного права, мотивувавши рішення тим, що Прокурор довів необхідність захисту саме ним (прокурором) інтересів держави, а також належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з даним позовом від імені Міноборони та КЕВ, надав належні докази, які підтверджують встановлення Прокурором підстав для представництва відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Місцевий господарський суд погодився з тим, що всі спірні земельні ділянки належали до земель оборони та їх вилучення з користування Збройних Сил України відбулося за згодою Міноборони. При цьому єдиним органом, який уповноважений приймати будь-яке рішення щодо використання військового майна, земель оборони, у тому числі приймати рішення про припинення речових прав на майно, зокрема припинення права постійного користування земельними ділянками, наданими органами місцевого самоврядування або територіальними органами виконавчої влади Збройним Силам України (Збройним Силам СРСР), є лише Міноборони. Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) немає повноважень з приводу розпорядження землями оборони, у тому числі прийняття рішення про відмову від права постійного користування землями оборони, допоки вони перебувають у користуванні Збройних Сил України.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/318/22 (Грязнов В. В. - головуючий, судді Філіпова Т. Л., Розізнана І. В.) рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2022 у справі № 918/318/22 скасоване та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на відсутність в матеріалах справи як доказів передачі земельних ділянок площею 9,06 га на баланс Міноборони чи КЕВ, так і доказів щодо правонаступництва Міноборони чи КЕВ за результатами ліквідації ДП МОУ КНК "Діоріт", у користуванні якого перебували земельні ділянки площею 9,06 га, висновок суду першої інстанції щодо наявності права постійного користування Міноборони чи КЕВ на земельні ділянки загальною площею 9,06 га є передчасним, як і висновок про те, що таке право підлягає захисту.
Водночас щодо земельних ділянок площею 4,48 га апеляційний господарський суд із посиланнями на положення статті 13, частини 5 статті 20, статей 77, 84, 92, 142 ЗК України, статей 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 3, 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" зазначив, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міноборони, а розпоряджається ними КМУ, то відповідно до положень статті 142 ЗК України виключно КМУ має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття КМУ відповідного рішення за поданням Міноборони. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вказані узагальнюючі висновки щодо правового статусу земель оборони та порядку розпорядження ними державою в особі КМУ є усталеними в судовій практиці Верховного Суду та відображені, в тому числі, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постановах Верховного Суду від 24.04.2018 № 902/539/14, від 12.05.2021 у справі № 916/1900/16, від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17 та від 14.12.2022 у справі № 920/1190/20.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/318/22, КЕВ звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. Так, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував правові позиції щодо застосування норм права, а саме положень статей 141, 142, 143 ЗК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 924/894/21.
У контексті наведених доводів скаржник звертає увагу на те, що під час розгляду справи № 918/318/22 суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та дійшов помилкового висновку про те, що припинення права користування спірними земельними ділянками, за умов їх не вибуття з державної власності, потребує окремого рішення КМУ. За твердженням скаржника, Міноборони, будучи центральним органом виконавчої влади, уповноважене на прийняття рішення про припинення права користування землями оборони, якщо потреба в їх використанні закінчилася.
3.4. На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує на необхідності формулювання правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статей 141, 142 ЗК України під час добровільної відмови користувача земельної ділянки державної форми власності, який є суб`єктом владних повноважень, від свого права користування із залишенням такої земельної ділянки у державній власності.
Скаржник вважає, що у цьому разі землі оборони фактично не вибувають з державної власності, не передаються іншим особам у власність або користування, враховуючи повноваження територіального органу виконавчої влади Адміністрації, закріплені у частині 3 статті 122 ЗК України, вважає, що у цьому разі згода Міноборони від 07.10.2021 про припинення права користування спірними земельними ділянками є достатньою підставою для прийняття Адміністрацією відповідного рішення на виконання вимог частини 4 статті 142 ЗК України.
3.5. Крім цього, у тексті касаційної скарги скаржник акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні свідомо не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме положення статті 20 ЗК України, пунктів 44, 45 та 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 (далі - Положення № 483), пункту 4.5 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2017 № 680 (далі - Інструкція № 680), що вплинуло на прийняття незаконного рішення.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції також помилково послався на положення статті 149 ЗК України, при цьому не взяв до уваги те, що у спірних правовідносинах не ставиться питання про вилучення спірних ділянок для суспільних потреб та інших потреб, а йдеться про добровільне припинення права користування землями оборони у порядку, передбаченому статтями 140, 141, 142 ЗК України.
Також скаржник наголошує на тому, що, звертаючись з позовними вимогами та обираючи спосіб захисту порушених прав та інтересів держави, Прокурор в даному випадку не намагається призвести до узурпації владних повноважень Адміністрації та якимось чином здійснити обмеження дискреційних повноважень, а лише спонукає до прийняття Адміністрацією управлінського рішення відповідно до вимог статей 141, 142 ЗК України, тобто діяти в межах своїх повноважень та в рамках правового поля.
3.6. Прокурор у поясненнях до касаційної скарги просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 918/318/22 та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 19.09.2022.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, за наслідками вивчення у березні 2022 року стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земель оборони, Рівненською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері зроблено висновок, що в межах Сарненського району для державних потреб за рішеннями місцевих виконавчих комітетів відведено державні землі загальною площею 13,54 га, до складу якої входять такі земельні ділянки:
- площею 0,4800 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відведена постановою Сарненського районного виконавчого комітету від 05.07.1948;
- площею 4,000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, відведена постановою Сарненського районного виконавчого комітету від 05.07.1948 (державний акт від 25.03.1982 № 25);
- площею 0,6600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, відведена рішенням Клесівського районного виконавчого комітету від 17.11.1953 № 328 (державний акт БО 19133 від 1984);
- площею 8,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, відведена рішеннями Клесівської селищної ради від 29.01.1962 №2 та Сарненського районного виконавчого комітету від 09.06.1967 № 274 (державний акт БО 19133 від 1984 року);
- земельна ділянка площею 0,2000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, яка відведена в 1957 році, рішення РМ УРСР від 15.03.1974 № 169 (державний акт БО 19133 від 1984).
Спірні земельні ділянки передано в межах території Сарненського району для спеціального використання (розміщення військових частин та установ Міністерства оборони СРСР), правонаступником якого на території України є Міноборони.
Надання земельних ділянок саме Міністерству оборони СРСР підтверджується і нормами діючого на той час законодавства, зокрема Положенням про квартирно-експлуатаційну службу і квартирному забезпеченню Радянської армії та військово-морського флоту, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 22.02.1977 № 75, відповідно до пункту 75 якого надання в користування земельних ділянок для потреб Міністерства оборони СРСР здійснюється в порядку відводу.
Судами також установлено, що на виконання вказаних вимог чинного законодавства та з метою дотримання процедури повернення земель її власнику - територіальному органу виконавчої влади в особі Адміністрації, КЕВ звернувся до Міноборони з приводу надання згоди на відмову від права користування спірними земельними ділянками, які фактично з 2002 року, а окремі з них з 2008 року Збройними Силами України не використовуються.
07.10.2021 в листі № 14188/з/2 на запит щодо відмови від права постійного користування земельними ділянками Міністр оборони України зазначив: "Згоден. Організувати виконання".
На звернення КЕВ від 08.11.2021 № 2494, від 08.11.2021 № 2495, від 13.12.2021 № 2797, від 13.12.2021 № 2798 як балансоутримувача спірних земельних ділянок щодо вирішення питання про припинення права постійного користування цими земельними ділянками Адміністрація відмовляла через недоліки або відсутність технічної документації.
Уважаючи, що Адміністрація уникає вирішувати питання про відмову КЕВ від права постійного користування земельними ділянками, чим порушує права Міноборони та КЕВ, Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі, в якому просив зобов`язати Адміністрацію видати розпорядження про припинення для КЕВ права користування спірними земельними ділянками на підставі положень статей 140, 141, 142 ЗК України.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.