ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/4092/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - Рісна Ю. Б.,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни
про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу
у справі № 914/4092/21 Господарського суду Львівської області
за позовом Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни
до Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця", Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 та договору оренди № 7 від 15.09.2011,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець Баличик Галина Михайлівна звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця", Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Товариством з обмеженої відповідальністю "Латориця" та Фізичною особою - підприємцем Ходак Марією Володимирівною, та договору оренди № 7 від 15.09.2011 (зі змінами та доповненнями), укладеного між Фізичною особою - підприємцем Баличик Галиною Михайлівною та Фізичною особою - підприємцем Ходак Марією Володимирівною.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 у справі № 914/4092/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 27.06.2023 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни та Пеприк Ольги Михайлівни; рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 914/4092/21 залишив без змін.
При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
Водночас, у відзиві на касаційну скаргу Фізичною особою - підприємцем Ходак Марією Володимирівною зазначено, що вона очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу, 2 000,00 грн за участь її представника у кожному судовому засіданні, 2 000,00 грн за кожну годину наданих їй послуг професійної правничої допомоги адвоката (за винятком участі в судових засіданнях) та заявлено про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом рішення у справі.
30 червня 2023 року Фізична особа - підприємець Ходак Марія Володимирівна звернулася до Верховного Суду із заявою про прийняття додаткового рішення про стягнення з Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни та Пеприк Ольги Михайлівни на її користь 45 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2023 призначено до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни про прийняття додаткового рішення у справі № 914/4092/21 щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 25 липня 2023 року о 12:40 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 209. Запропоновано іншим учасникам справи надати відзив на зазначену заяву.
24.07.2023 від представника Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни та Пеприк Ольги Михайлівни надійшло клопотання про зменшення витрат, у яких він просить відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни про відшкодування витрат на правову допомогу.
Клопотання обґрунтоване тим, що:
- зазначена тривалість наданих послуг є безпідставною з огляду на те, що предмет спору у справі незначної складності та є неспівмірною з предметом позовних вимог, а кількість витраченого часу нічим не підтверджена;
- при визначенні розміру судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги, які вказані у договорі, а такі відсутні, оскільки самого договору про надання правової допомоги суду не надано;
- заява про стягнення додаткових витрат подана представником поза межами строків визначених Господарським процесуальним кодексом України;
- у суду наявні підстави для звільнення Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни та Пеприк Ольги Михайлівни від сплати витрат на професійну правничу допомогу, оскільки майновий стан останніх не дає можливості сплатити такі витрати та є для них надмірним тягарем.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.