Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 185/11899/15
провадження № 61-17450св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року у складі судді Бабій С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т.П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК"), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
Позов обґрунтований тим, що 25 листопада 2012 року близько 15:00 год. На вул. Карла Маркса в м. Павлограді Дніпропетровської області біля будинку № 90 був здійснений наїзд автомобіля марки "Опель-Вектра-А", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_1 . За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості від 25 листопада 2012 року за № 12012040370000223 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 276 КК України. 21 листопада 2015 року винесено постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.
11 березня 2016 року він звернувся до ПрАТ "УПСК" із заявою про виплату страхового відшкодування, але 06 квітня 2016 року йому було відмовлено у виплаті.
У результаті цієї ДТП йому заподіяні тілесні ушкодження, він переніс хірургічні втручання, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. У зв`язку з отриманими ушкодженнями та їх наслідками позивачу йому встановлено інвалідність.
Відповідно до висновку експерта від 20 березня 2017 року № 67 йому встановлено 80 % втрати загальної та професійної працездатності. Встановлена втрата працездатності є наслідком отриманої 25 листопада 2012 року черепно-мозкової травми.
Сума втраченого заробітку (доходу) позивача внаслідок зменшення працездатності за період з 25 листопада 2013 року до 25 травня 2017 року становить 305 353,36 грн.
Вважає, що з дня розгляду справи в суді стягнення втраченого заробітку необхідно здійснювати з ОСОБА_2 щомісячно безстроково в розмірі 12 800,00 грн.
На лікування він витратив 35 961,14 грн. Крім цього, він поніс витрати на проведення судово-медичної експертизи.
Згідно з полісом від 17 квітня 2012 року № АВ/6167021 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, застрахована у ПрАТ "УПСК". Діями ОСОБА_2 йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, яку він оцінив у розмірі 200 000,00 грн.
Уточнивши позов, просив:
- солідарно стягнути з ОСОБА_2, ПрАТ "УПСК" на свою користь витрати на лікування в розмірі 35 061,11 грн, втрачений заробіток за період часу з 25 листопада 2013 року по день розгляду справи в суді (станом на 25 травня 2017 року в розмірі 305 353,36 грн);
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь з дня постановлення рішення суду безстроково втрачений заробіток в розмірі до 12 800,00 грн щомісячно, а також 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 31 061,11 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період часу з 25 листопада 2013 року до 25 травня 2017 року в розмірі 305 353,36 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з дня постановлення рішення суду безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800,00 грн щомісячно. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи в розмірі 5 523,18 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати позивачу: витрати, понесені ним на лікування в розмірі 31 061,00 грн, що підтверджено розрахунками та чеками на придбання лікарських засобів; 395 353,36 грн втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності, на підставі статті 1197 ЦК України та безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800,00 грн щомісячно; 7 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, з урахуванням грубої необережності потерпілого.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року змінено та виключено з резолютивної частини рішення посилання на солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 31 061,11 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційного суду мотивоване тим, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Однак, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 31 061,11 грн, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення помилково вказав про солідарне стягнення цієї суми, тому в цій частині рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з резолютивної частини посилання на солідарне стягнення.
Постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року (провадження
№ 61-16136св18) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до страхової компанії, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач не пропустив встановлений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV) строк для звернення із заявою про страхове відшкодування, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, заявленого ОСОБА_1 до страхової компанії.
Суд апеляційної інстанції не з`ясував в межах якої страхової суми відповідає страхова компанія за спричинену відповідачу шкоду, чи розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, адже у разі його перевищення відповідальність покладається на винну особу в межах різниці між страховою виплатою та завданою шкодою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року в частині відмови у повному обсязі у позову ОСОБА_1 до ПАТ "УПСК" про стягнення грошових сум; в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 витрат на лікування в сумі 31 061,11 грн - скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення грошових сум задоволено частково.
Стягнено з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 061,11 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статті 1187 ЦК України головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності в його діяннях вини.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ "УПСК".
ДТП 25 листопада 2012 року відбулася за участі джерела підвищеної небезпеки під керуванням ОСОБА_2, унаслідок якої позивачу завдано ушкодження здоров`я.
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування підстав для стягнення з ПрАТ "УПСК" на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 31 061,11 грн, що складається з витрат, понесених позивачем на лікування в сумі 35 061,14 грн, з відрахуванням 4 000,00 грн, які ОСОБА_2 добровільно передав на лікування позивача, що визнано вказаними особами.
Стягнення зазначеної вище суми, яка не перевищує ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, за полісом від 17 квітня 2012 року №АВ/6167021 зі страхувальника ОСОБА_2 не відповідає меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а згідно з частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого у такому випадку не враховується.
Відповідно до висновку експерта від 20 березня 2017 року № 67 ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати загальної та професійної працездатності. Втрата працездатності є наслідком отриманої 25листопада 2012 року черепно-мозкової травми та знаходиться з травмою в прямому причинно-наслідковому зв`язку.
Відповідно до довідки з місця роботи ОСОБА_1 з 03 травня 2012 року до 31 березня 2013 року працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на посаді техніка, середньомісячний заробіток становив 1 119,88 грн за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я позивача.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (частина перша статті 1202 ЦК України).
Суд першої інстанції правильно стягнув із завдавача шкоди на користь позивача втрачений заробіток внаслідок тимчасової втрати працездатності, на підставі статті 1197 ЦК України та безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800,00 грн щомісячно за період з 25 листопада 2013 року до 25 травня 2017 року.
Враховуючи характер та ступінь моральних страждань позивача, відчуття фізичного болю та необхідність організації життя у зв`язку з ушкодженням здоров`я, одержаною інвалідністю, суди дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, на користь позивача підлягає стягненню вартість проведення судової експертизи у розмірі 5 523,18 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 втраченого заробітку за період з 25 листопада 2013 року до 25 травня 2017 року в розмірі 305 353,36 грн, з дня постановлення рішення суду безстроково втрачений заробіток в розмірі 12 800,00 грн щомісячно, у відшкодування моральної шкоди 7 000,00 грн та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 5 523,18 грн, та ухвалити у справі у вказаній частині нове судове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована таким. Згідно з постановою слідчого Павлоградського ВП ГУ НПУ області від 21 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 листопада 2012 року за №112012040370000223 за ознаками частини другої статті 286 КК України, провадження закрито з підстав відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Суди зазначеного не врахували, не встановили причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2, який керував автомобілем, настанням ДТП та отриманням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, усупереч статей 1166, 1187 ЦК України помилково дійшли висновку про обов`язок ОСОБА_2 відповідати за завдання позивачу шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню з ОСОБА_2, суди усупереч статті 1193 ЦК України не врахували ступінь вини ОСОБА_1 та його грубу необережність, що полягає у недотриманні правил безпеки руху, та усупереч статті 1204 ЦК України не з`ясували, чи питання того, чи зросла працездатність позивача на момент розгляду справи.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, статей 23, 1166, 1187, 1193, 1195, 1197, 1204 ЦК України.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2022 року, ОСОБА_1 заперечує проти доводів ОСОБА_2, просить касаційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що обставини наявності чи відсутності в діях водія ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, не вдалось встановити, тому твердження відповідача про те, що шкоду завдано не з його вини, а з вини позивача, є необґрунтованим. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану унаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача незалежно від наявності вини. З огляду на це суди правильно застосували до спірних правовідносини статті 1166, 1187 ЦК України. Посилання заявника на те, що суди не з`ясували, чи зросла працездатність позивача на момент розгляду справи, є безпідставними, враховуючи низку травм, отриманих у результаті ДТП, здійснених оперативних втручань, встановлені позивачу діагнози та групу інвалідності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 листопада 2012 року близько 15:00 год. на вул. Карла Маркса у м. Павлограді Дніпропетровської області біля будинку № 90 водій автомобіля "Опель-Вектра-А", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 здійснив наїзд пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого останньому було завдано тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого Павлоградського ВП ГУ НПУ області від 21 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 листопада 2012 року за № 112012040370000223, за ознаками частини другої статті 286 КК України, провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.