ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 826/3455/16
адміністративне провадження № К/9901/3178/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/3455/16
за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Глущенко Я. Б., Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.) від 09 грудня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар") звернулось у суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати вимогу форми Ю-5 № 0000144201 від 19 лютого 2016 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині борга (недоїмки) в сумі 380 184,83 грн та рішення від 03 березня 2016 року № 0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо заниження Товариством грошових зобов`язань внаслідок не включення до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників позивача послуг у вигляді добровільного довгострокового страхування життя. На думку позивача страхові внески, що ним сплачувалися за працівників не можуть бути базою для нарахування єдиного внеску, оскільки страхові внески не є заробітною платою та не можуть вважатися заохочувальними або компенсаційними виплатами.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 19 лютого 2016 року № Ю-5 №0000144201 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині 380 184,83 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 03 березня 2016 року № 0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Стягнуто на користь ПрАТ "Київстар" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8674,81 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року та прийнято нове рішення, яким ПрАТ "Київстар" відмовлено в задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 23 січня 2021 року ПрАТ "Київстар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року залишити в силі.
6. 28 січня 2021 року касаційну скаргу ПрАТ "Київстар" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Усенко Є. А. - головуючий суддя, Гімон М. М., Гусак М. Б.).
7. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
8. 14 червня 2021 року до Верховного Суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
9. 28 червня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1020/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.
10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено перевірку ПрАТ "Київстар", за результатами якої складено акт від 19 лютого 2016 року № 132/28-10-42-10/21673832 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2014 року.
13. В акті перевірки встановлено заниження позивачем фонду оплати праці за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року на суму страхових внесків, що сплачувались за договором довгострокового страхування життя від 13 грудня 2007 року № 26911, укладеним ПрАТ "Київстар" як страхувальником та ЗАТ (ПАТ) "Страхова компанія "Уніка Життя" як страховиком, що призвело до заниження бази для нарахування та утримання єдиного соціального внеску на суму 380184,83 грн.
14. На підставі акту перевірки контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2016 року форми Ю-5 № 0000144201, що включає суму заниження нарахування єдиного внеску за ставкою 36,79% - 346 298,68 грн та суму заниження утримання єдиного внеску за ставкою 3,6% - 33 886,15 грн.
15. Рішенням від 03 березня 2016 року № 0001174201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано штрафні санкції у розмірі 198 135,67 грн у зв`язку з донарахуванням 396 271,33 грн за наслідками документальної, планової, виїзної перевірки від 19 лютого 2016 року.
16. Вважаючи зазначені рішення та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що страхові суми сплачені ПАТ "СК "Уніка Життя" не є заробітною платою чи іншою заохочувальною, компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" для цілей нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
18. Такий висновок суду мотивований тим, що страхові платежі, сплачені на підставі договору довгострокового страхування життя від 13 грудня 2007 року № 26911 з метою страхування життя працівників, та платежі, які сплачуються працівнику як винагорода за виконану роботу, заохочення, компенсаційні виплати мають різну правову природу. За договором страхування виплати здійснюються не за виконання роботи, а в разі настання страхового випадку - смерті або після закінчення строку дії договору.
19. При цьому суд першої інстанції зауважив, що пункт 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, на який покликається контролюючий орган в обґрунтування правомірності своїх рішень, до відносин щодо правильності нарахування позивачем єдиного внеску не застосовується.
20. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перераховані позивачем страхові внески відносяться до виплат соціального характеру, а тому є об`єктом нарахування єдиного внеску.
21. Такий висновок суду апеляційної інстанції мотивований тим, що згідно пункту 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 до виплат соціального характеру віднесено витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у пункті 3.5) на користь працівників, пов`язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонда оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії.
22. При цьому апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що вказана Інструкція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки положення такої Інструкції застосовані судом з метою визначення поняття соціальних виплат, а не визначення фонду оплати праці.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
25. Зокрема в доводах касаційної скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано пункт 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, яка не застосовується для нарахування єдиного внеску та не врахував з цього приводу висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 жовтня 2018 року по справі № 826/4845/14.
26. Окремою підставою для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2 Закону України "Про оплату праці" та статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині нарахування єдиного внеску за сплачені страхові внески як за заохочувальні чи компенсаційні виплати працівникам.
27. Крім того скаржник зауважує, що апеляційний суд не дослідив належним чином надані позивачем докази, зокрема, які стосуються повного або часткового повернення страхових внесків страховою компанією на користь позивача, у випадках, коли працівники звільнялись та виходили з програми страхування, що призвело до неправильного розрахунку єдиного внеску.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Як свідчать матеріали справи в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що заниження суми єдиного внеску відбулося внаслідок невключення позивачем до бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вартості сплачених на користь працівників страхових внесків за договором добровільного довгострокового страхування життя.
30. Судами попередніх інстанцій, зокрема було встановлено, що між ПАТ "Київстар" та ЗАТ "Страхова компанія "Уніка Життя" укладено договір довгострокового страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року (далі - договір № 26911 від 13 грудня 2007 року).