ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/436/22
адміністративне провадження № К/990/8713/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/436/22
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року, постановлене суддею Єфіменком К.С.,
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Домусчі С.Д., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.06.2017 по 29.11.2021;
1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 23.06.2017 по 29.11.2021 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100);
1.3. встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі №420/8038/21 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення, на виконання якого позивачу нарахована та виплачена 29.11.2021 сума індексації грошового забезпечення у розмірі 2212,34 грн. Представник позивача 30.11.2021 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, де просив виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені відповідно до Порядку № 100 та надати довідку про середній заробіток відповідно до Порядку № 100. Відповідь на вказану заяву позивач на час звернення до суду не отримав. Водночас, ураховуючи, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 у справі № 420/8038/21 ухвалено на користь позивача, то відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України наявні правові підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду № 420/8038/21 від 02.08.2021 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 : визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
4. На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем 29.11.2021 нарахована та виплачена ОСОБА_1 сума індексації грошового забезпечення у розмiрi 2212,34 грн.
5. Представник ОСОБА_1 - адвокат Драгомирова О.М. 30.11.2021 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просила виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені, відповідно до Порядку № 100 та надати довідку про середній заробіток, відповідно до вказаного Порядку.
6. Відповідь на вищевказану заяву позивач на час звернення до суду не отримав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної, касаційної інстанцій
7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 позовні вимоги задоволено частково:
7.1. визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні за період з 23.06.2017 по 29.11.2021; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 23.06.2017 по 29.11.2021 відповідно до Порядку № 100;
7.2. в решті позову відмовлено.
8. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
8.1. При цьому, як зазначили суди попередніх інстанцій із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.05.2019 (справа №П/811/276/16), від 07.02.2019 справа (справа № 804/5067/16), від 14.03.2019 (справа № 820/660/17), оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.
8.2. Встановивши, що наявність у позивача права на отримання середнього за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що достатнім (в межах заявлених позовних вимог) способом відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання апелянта виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 23.06.2017 по 29.11.2021 (дата проведення остаточного розрахунку) відповідно до Порядку №100.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
9. До Верховного Суду 10.03.2023 надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 420/436/22, де відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
9.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування статей 116, 117 КЗпП України, викладених у постановах від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 19.07.2021 у справі № 340/400/20, від 12.08.2020 у справі № 400/3365/19, а також висновки, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16.
9.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що за загальним правилом, норми КЗпП України не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством.
9.3. Скаржник звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України", що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
9.4. На переконання скаржника у межах спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
9.5. Із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17, Верховного Суду, викладені у постанові від 19.07.2021 у справі №340/400/20 скаржник наголошує, що статтею 117 КЗпП України покладено обов`язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору. Водночас, всупереч означеним висновкам, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи й не дослідив відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для здійснення обчислення середньоденного заробітку позивача й розрахунку розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
9.6. Окрім того, як зауважує скаржник, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування судами при розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника принципів розумності, справедливості та пропорційності, зокрема можливості за певних умов зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, що викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.
10. Ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26.07.2023 закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою направлено на адресу ОСОБА_1, зазначену ним у позовній заяві, 05.04.2023, поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102937646701. Водночас поштовий конверт повернувся до Суду із відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". З метою уточнення актуальної поштової адреси для відправки кореспонденції суду, секретар судового засідання, за номером телефону, вказаним позивачем у позовній заяві, здійснив телефонний дзвінок, про що складено 15.05.2023 телефонограму згідно якої зв`язок з абонентом відсутній. Того ж дня на електронну пошту позивача, зазначену ним у позовній заяві, повторно направлено копію ухвали Верховного Суду від 03.04.2023 та засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102937999817. Водночас на адресу Суду повторно повернувся конверт із відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання". З метою уточнення актуальної поштової адреси для відправки кореспонденції суду, секретар судового засідання, за номером телефону, вказаним позивачем у позовній заяві, повторно здійснив телефонний дзвінок, про що складено 28.06.2023 телефонограму згідно якої на дзвінок ніхто не відповів. Того ж дня на електронну пошту позивача, зазначену ним у позовній заяві, повторно направлено копію ухвали Верховного Суду від 03.04.2023 та втретє засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0102938014520. Згідно із актуальною інформацією веб сайту ПАТ "Укрпошта" відправлення не вручене під час доставки: інші причини. При цьому, від позивача заява у порядку статті 131 КАС України про зміну адреси до суду не надходила.
12.1. Своєю чергою ухвала Верховного Суду від 03.04.2023 про відкриття касаційного провадження у справі № 420/436/22 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.04.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109977518).
12.2. Таким чином Судом вжито усіх можливих заходів заходів з метою повідомлення позивача про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 у справі № 420/436/22 та вручення ухвали від 03.04.2023.
13. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України позивач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Спір цій справі виник у зв`язку із стягненням на користь позивача (військовослужбовця) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення (на загальну суму 2212,34 грн).
18. Зазначену складову грошового забезпечення відповідач виплатив ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 420/8038/21 від 02.08.2021, після чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України.
19. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в аспекті порушених скаржником питань, колегія суддів виходить із такого.
20. Верховний Суд вже неодноразово, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі № 400/2884/18, від 20.01.2021 у справах № 200/4185/20-а та № 240/12238/19, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі № 340/970/20 та інш, викладав висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби, які підлягають врахуванню під час розгляду цієї касаційної скарги.
21. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
22. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
23. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Закон № 2011-ХІІ.