ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа №500/3394/22
адміністративне провадження № К/990/9363/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року (суддя: Мандзій О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (судді: Хобор Р.Б., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року в сумі 2 414 742,48 грн, прийняту у виконавчому провадженні № 49784356, та постанову про відкриття виконавчого провадження № 65176304 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 49784356 була прийнята без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, а державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа. Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 49784356 винесена, з погляду позивача, незаконно, то як наслідок, винесена відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження №65349361 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року у виконавчому провадженні № 49784356, є протиправною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у період існування заборгованості позивача редакція статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ) зазнала змін відповідно до Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у зв`язку з чим база обрахунку виконавчого збору змінилась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Суд першої інстанції зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
З урахуванням того, що зміни, внесені Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто в межах виконавчого провадження з боржника коштів за виконавчим листом, суд першої інстанції констатував відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 2 414 742,48 грн.
Розділяючи наведену позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції указав на її відповідність висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19 та від 20 травня 2021 року у справі № 640/32814/20.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування заявленої підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне тлумачення та застосування норм матеріального права, а саме частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, як результат не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19, від 27 травня 2021 року у справі № 640/18626/20, від 30 червня 2021 року у справі № 460/2478/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 440/4629/21, від 11 серпня 2022 року у справі № 640/23271/21, від 16 лютого 2023 у справі № 160/1389/22.
Скаржник стверджує, що частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Таким чином, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору, за твердженням скаржника, розраховується від суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми.
У цьому зв`язку скаржник зауважує, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року була винесена відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII), тобто після 28 серпня 2018 року.
На підставі викладеного, скаржник доводить, що державним виконавцем при визначенні суми виконавчого збору, що підлягає стягненню з позивача, було дотримано вимоги частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
До того ж, скаржник указує, що на момент відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2015 року № 596/1797/14-ц державний виконавець керувався частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, якою також було передбачено, що з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
В частині порушення норм процесуального права скаржник указав на те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не зазначив поважних причин для його поновлення, а тому суди попередніх інстанцій повинні були залишити позов без розгляду.
Позиція інших учасників справи
Від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому покликаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 500/3394/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 18 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 500/3394/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 липня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13 січня 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойком О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49784356 з примусового виконання виконавчого листа Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 грудня 2015 року № 596/1797/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" 2 206 883,26 грн. основної заборгованості; 8 591 357,38 грн. - дооцінки вартості неоплаченого товару; 2 901 589,19 грн. - 36 % річних; 2 460 929,95 грн. пені; 1 041 376,65 грн. штрафу; 3 941 634,37 грн. інфляційних втрат; сплачений судовий збір в сумі 3 654,00 грн.
17 березня 2021 року від стягувача до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу.
13 квітня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №49784356 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Також 13 квітня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. у виконавчому провадженні №49784356 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 2 414 742,48 грн.
15 квітня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65176304 з примусового виконання постанови від 13 квітня 2021 року № 49784356 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Уважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 13 квітня 2021 року та постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 15 квітня 2021 року протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV; який був чинним на дату відкриття виконавчого провадження № 49784356 (тобто 13 січня 2016 року)).
За змістом частин першої та другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша статті 27 Закону № 606-XIV).
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина третя статті 28 Закону № 606-XIV).
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Закон № 606-XIV втратив чинність 05 жовтня 2016 року у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до пункту 6 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, у цій же редакції, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Так, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.