ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 824/1061/19-а
адміністративне провадження № К/9901/8316/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (головуючий суддя: Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.) у справі № 824/1061/19-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області (Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці) про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
10 вересня 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також позивачка або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (правонаступником якого є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, далі також відповідач або Управління Держпраці), в якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28 лютого 2019 року.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовив повністю.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2020 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року скасував, ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28 лютого 2019 року.
23 березня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 19 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року здійснено заміну відповідача правонаступником та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 12 лютого 2019 року по 13 лютого 2019 року проведено на підставі наказу від 11 лютого 2019 року № 81 "Про проведення інспекційного відвідування", який прийнято на підставі інформації ГУПФУ у Чернівецькій області від 30 січня 2019 року № 3257/03 щодо суб`єктів господарювання, у яких працівники працюють на умовах неповного робочого часу, що мінімізує заробітну плату.
13 лютого 2019 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ЧВ-370/19/321/АВ, яким зафіксовано у позивачки порушення статті 21, пунктів 6 частини 1 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
Під час проведення інспекційного відвідування відповідачем було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 до 31 січня 2017 року працювали дві наймані особи на посадах продавець-бармен за трудовими договорами, а саме:
на підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю від 27 листопада 2006 року № 1257, ОСОБА_2 прийнята на невизначений строк на посаду продавця-бармена. У пункті 4 цього договору зазначено, що час виконання робіт установлюється згідно із графіком та вихідні дні теж надаються згідно із графіком. Трудовий договір зареєстровано в Сокирянському районному центрі зайнятості.
на підставі укладеного трудового договору між працівником і фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю від 02 вересня 2014 року № 24051400128, ОСОБА_3 прийнята на невизначений строк на посаду продавця продовольчих товарів. У пункті 4 цього договору зазначено, що час виконання робіт установлюється з 8.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00 год., вихідні дні - субота, неділя. Трудовий договір зареєстрований в Сокирянському районному центрі зайнятості.
3 1 січня 2017 року ФОП ОСОБА_1 звільнила з роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за їх власним бажанням.
Після звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року укладено з цими ж працівниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) цивільно-правові договори на виконання тих самих функціональних обов`язків - торгівля в крамниці-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Також за змістом акта встановлено, що цивільно-правові договори укладались впродовж 2017-2018 років щоквартально з періодичністю в три місяці, наприклад: з громадянкою ОСОБА_2 цивільно-правові договори укладалися в строк з 01.02.2017 по 31.03.2017; з 01.04.2017 по 30.06.2017; з 01.07.2017 по 30.09.2017; з 01.10.2017 по 31.12.2017; з 01.01.2018 по 31.03.2018; з 01.04.2018 по 30.06.2018; з 01.07.2018 по 30.09.2018; з 01.10.2018 по 31.12.2018.
Аналогічно укладалися цивільно-правові договори з громадянкою ОСОБА_3 .
У ході ознайомлення із цивільно-правовими договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами щодо надання послуг, а саме: торгівля в крамниці-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за змістам акта відповідачем встановлено, що всі укладені цивільно-правові договори мають ознаки трудового договору, а саме:
1) предметом всіх цивільно-правових договорів є надання послуг з реалізації, продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції. Тобто, виконавець не може реалізовувати продукти харчування на свій страх і ризик, оскільки йому чітко даються вказівки дотримуватись санітарних норм;
2) в пункті 1.1 цивільно-правових договорів визначено: "замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): торгівля в крамниці - бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", дотримуватися санітарних вимог продукції в строк надання послуг (три місяці) із вихідними днями та кількістю відпрацьованих 12 днів на протязі місяця, а саме - 80 годин", що вказує на режим роботи виконавця під час здійснення та забезпечення трудової функції, яка є невід`ємним процесом в реалізації продукції даної торгової точки;
3) відповідно до пункту 1.3 цивільно-правового договору замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, що свідчить про процес організації трудової діяльності зі сторони замовника;
4) реалізація продуктів харчування виконавцями проводиться в конкретно визначеному місці, а саме, в магазині-барі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", в приміщенні, власником якого є замовник і в якому виконавці працювали за трудовими договорами. Тобто, виконавець не вправі реалізувати продукти в місцях за власним вибором;
5) в усіх цивільно-правових договорах не визначено об`єм виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню та зазначаються у акті приймання виконаних робіт, а саме, кількість та перелік продукції, яку необхідно продати. В актах прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів зазначено: "Торгівля в магазині 12 днів, 80 годин в місяць";
6) не визначено в цивільно-правових договорах відомості про те, який саме конкретний результат роботи має передати виконавець замовнику, не визначений перелік завдань, їх вид, кількісні і якісні характеристики, що свідчить не про індивідуально визначену роботу, а щоденний процес роботи;
7) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, вести облік відпрацювання робочого часу виконавців в табелях виходу на роботу;
8) замовник продовжує, як і при умовах трудового договору, нараховувати виконавцям заробітну плату;
9) відповідно до заяв виконавців їм надаються відпустки, що підтверджується наказами, виданими замовником, та відмітками в табелях обліку відпрацювання робочого часу;
10) 31 грудня 2018 року виконавцями Ткач В.В. та Равловською В.М. подані заяви на звільнення за власним бажанням, а Замовник видає наказ на звільнення.
Водночас судами встановлено, що у період з 27.11.2006 по цей час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазині-барі " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: с. Михалкове Сокирянського району Чернівецької області. Протягом вказаного періоду в ФОП ОСОБА_1 працювали наймані працівники на посадах продавців продовольчих товарів, як за трудовими договорами, так і за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування, у порушення вимог підпункту 6 частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України "Укладення трудового договору" працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 01 лютого 2017 року по 31 грудня 2018 року допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
13 лютого 2019 року Управління Держпраці у Чернівецькій області винесений припис про усунення виявлених порушень.
28 лютого 2019 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок), та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивачку в сумі 250 380,00 гривень.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивачка вважає, що накладення на неї штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України є безпідставним та неправомірним.
Посилаючись на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини звертає увагу суду на те, що в направленні на проведення інспекційного відвідування від 11 лютого 2019 року зазначено про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, а проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .
Окрім іншого позивачка вказала, що за порадою працівника податкової інспекції уклала цивільно - правові договори із найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зі змісту яких вбачається про виконання останніми робіт на власний ризик, в обсязі і на умовах, передбачених договорами. Акцентує увагу на тому, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовують процес надання послуг (виконання робіт). Виконавець отримує винагороду за виконану роботу разово.
Водночас стверджує, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.
Відповідач у своєму відзиві також заперечив щодо посилань позивачки з приводу укладених цивільно - правових угод з працівниками, оскільки вважає, що відносини між позивачкою та найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмінні від цивільно - правових та мають ознаки трудових відносин, зокрема: реалізації продуктів харчування з дотриманням санітарних вимог продукції в конкретному місці здійснення господарської діяльності, дотримання режиму роботи, введення обліку відпрацювання робочого часу в табелях виходу на роботу, тощо.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що правовідносини між ПП ОСОБА_4 та громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-370/19/321/АВ/П/ТД-ФС/080 від 28 лютого 2019 року є правомірною.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності ознак трудових правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та громадянами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, позаяк у цьому випадку зазначені особи виконували за цивільно-правовими договорами певні роботи за винагороду, де оплачувався не процес праці, а результат після закінчення роботи за актом виконаних робіт (прийомом наданих послуг).
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що предметом укладених договорів апелянта з фізичними особами є не процес праці, а її кінцевий результат. В укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
Також суд зауважив, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 виявили бажання працювати у позивача на умовах цивільно-правових договорів, що свідчить про волевиявлення сторін правочину.
За позицією суду апеляційної інстанції, наведені в акті інспекційного відвідування твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно з цивільно-правовими договорами - не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення цих договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення статті 21 та статті 24 КЗпП України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржником зазначено, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що судом апеляційної інстанції надана неналежна оцінка доказів, що призвело, до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Акцентує увагу на тому, що в період з 27 листопада 2006 року по цей час ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазині - барі " ІНФОРМАЦІЯ_1". Протягом вказано періоду у ФОП ОСОБА_1 працювали наймані працівники на посадах продавців продовольчих товарів як за трудовими договорами, так і за договорами цивільно-правового характеру.
Беручи до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували тотожні види робіт як за трудовими договорами так і за цивільно-правовими, наполягає на порушенні позивачкою підпункту 6 частини1 та частини 3 статті 24 КЗпП України.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Чернівецький області (на час проведення інспекційного відвідування) є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.