ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 821/289/17
адміністративне провадження № К/9901/40279/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (суддя Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді: Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Южмормонтаж" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство "Южмормонтаж" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Управління, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422, №0000721302, рішення про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2017 року №000011302.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів); крім того позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафних санкцій за порушення порядку нарахування та обчислення податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску, оскільки з акту перевірки неможливо встановити, в чому саме полягають встановлені контролюючим органом порушення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку; оцінюючи ж правомірність застосування штрафу у зв`язку із відображенням у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку недостовірних відомостей щодо фізичної особи, за яку Товариством як податковим агентом утримувались і сплачувались податки і збори, суди зазначили, що податковий орган не пояснив, у чому саме полягає суть виявленого порушення; крім того суди з`ясували, що несвоєчасне нарахування Товариством єдиного соціального внеску пов`язане з об`єктивними причинами, а саме: відсутністю необхідного програмного забезпечення при поданні звітності; з огляду на викладене, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (які буде наведено далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; крім того зауважує на тому, що у перевіряємий період Товариством в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відображено недостовірні відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податку - фізичної особи, за яку ним як податковим агентом утримувались і сплачувались податки і збори.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди встановили, що у період з 23 серпня по 20 вересня 2016 року посадовими особами Управління проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2016 року №21-22-14-01/14122468, в якому, в свою чергу, вказано про порушення позивачем:
1) пунктів 138.1, 138.2, 138.8, 138.10 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції до 01 січня 2015 року), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України (в редакції після 01 січня 2015 року); пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пунктів 4, 21 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 028 312,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - 414 050,00 грн., за 2014 рік - 581 438,00 грн., за 2015 рік - 32 824,00 грн.;
2) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 715 762,64 грн., у тому числі: за жовтень 2013 року - 33 250,05 грн., за листопад 2013 року - 45 640,00 грн., за грудень 2013 року - 101 320,16 грн., за січень 2014 року - 3 808,00 грн., за лютий 2014 року - 2 080,00 грн., за квітень 2014 року - 46 428,40 грн., за травень 2014 року - 21 579,97 грн., за серпень 2014 року - 37 096,74 грн., за вересень 2014 року - 6 985,00 грн., за жовтень 2014 року - 380 923,72 грн., за серпень 2015 року - 5 790,00 грн., за листопад 2015 року - 30 680,60 грн.;
3) абзацу 9 частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку із чим своєчасно не нараховано єдиний внесок за січень 2015року у сумі 558,93 грн.;
4) підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у зв`язку із відображенням недостовірних відомостей про фізичних осіб у податкових розрахунках за 1 - 4 квартали 2013 року, 1 - 4 квартали 2014 року, 1 - 2 квартали 2015 року.
При цьому, свій висновок про завищення Товариством витрат, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, й завищення податкового кредиту податковий орган обґрунтовував нереальністю господарських операцій по придбанню ним товарів у ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс", оскільки в підтвердження останніх з вказаними контрагентами позивачем представлено низку товарно-транспортних накладних (крім ТОВ "В.Г.М.", по взаємовідносинам з яким взагалі не надано документів на транспортування), проте зазначені в них номерні знаки автомобілів не зареєстровані в органах ДАІ; більше того, виходячи з даних податкової звітності та повідомленої органами ДАІ інформації, за цими товариствами не числяться зареєстровані транспортні засоби; до того ж всі суб`єкти господарювання - контрагенти Товариства не здійснювали придбання або імпортування товарів, які в подальшому за спірними договорами ними були реалізовані позивачеві; водночас Управлінням отримано інформацію про порушення кримінального провадження №32016060000000036, внесеного до ЄРДР за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, в рамках якого співробітниками Головного управління ДФС у Житомирській області припинено незаконну діяльність "конвертаційного центру" та вилучено значну кількість печаток суб`єктів господарської діяльності, серед яких й печатка ТОВ "В.Г.М.".
Також контролюючий орган встановив, що позивач своєчасно не нарахував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень 2015 року у сумі 558,93 грн., відобразивши цей показник лише у звіті за лютий 2015 року, а також вказував у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку недостовірні відомості про фізичну особу, за яку як податковий агент утримував і сплачував, зокрема, податок на доходи фізичних осіб.
На підставі виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган 16 листопада 2016 року прийняв:
- податкове повідомлення-рішення №0001841422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 277 184,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 1 028 312,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 248 872,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0001851422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 073 644,14 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 715 762,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 357 881,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000721302 про застосування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн.;
- рішення №0000721302 про застосування штрафних санкцій в розмірі 111,78 грн. за порушення абзацу 9 частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
За результатами адміністративного оскарження рішеннями Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2016 року №27986/6/99-99-11-02-02-25 та від 03 лютого 2017 року №1990/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422, №0000721302 залишено без змін, а рішення про застосування штрафних санкцій від 16 листопада 2016 року №0000721302 скасовано у зв`язку з тим, що воно прийнято згідно з Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455, яка втратила чинність, та зобов`язано Управління прийняти нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Управління від 12 січня 2017 року №000011302 до Товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 111,78 грн. за порушення абзацу 9 частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачалось, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом з тим за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.