ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа №420/1364/19
адміністративне провадження №К/990/4916/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за його позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю третьої особи - Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, постановлену в складі головуючого судді Радчука А.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кравченка К.В., суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути на його користь з Міністерства екології та природних ресурсів України середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 26 квітня 2004 року по 29 травня 2019 року в розмірі 21945676,20 грн і моральну шкоду в сумі 50000 грн.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2004 року по 03 липня 2019 року в розмірі 217626,36 грн. Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року - без змін.
4. Постановою Верховного Суду від 05 березня 2020 року касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України (в теперішній час Міністерство енергетики та захисту довкілля України) і ОСОБА_1 задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року скасовано, справу №420/1364/19 направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у новій редакції від 09 жовтня 2020 року, в якій позивач просив стягнути з держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2004 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 863331,64 грн (з урахуванням індексації) та моральну шкоду в розмірі 600000 грн.
6. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну екологічну інспекцію України.
7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача у справі - Міністерство екології та природних ресурсів України на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
8. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
9. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.
10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю третьої особи - Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2004 року по 28 липня 2021 року в розмірі 259329 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч триста двадцять дев`ять) грн та 48 коп. Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Чумаченка С.О. в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року змінено, виклавши абзац 2 резолютивної частини цього рішення у новій редакції: "Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Урицького, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00013735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.08.2004 року по 28.07.2021 року в розмірі 2912390 (два мільйона дев`ятсот дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривень та 64 коп". У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року залишено без змін.
12. На виконання судових рішень у справі №420/1364/19 позивачеві 26 травня 2022 року видано виконавчі листи.
13. 19 вересня 2022 року адвокат Чумаченко С.О. подав в інтересах ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив замінити боржника у виконавчих листах, виданих по справі №420/1364/19, з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (код ЄДРПОУ 00013735; місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Урицького, буд. 35) на Державну екологічну інспекцію України (код ЄДРПОУ 37508533; місцезнаходження: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2).
14. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчих листах по справі №420/1364/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю третьої особи - Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
15. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву.
17. Скаржник у касаційній скарзі посилається на хибність висновків судів попередніх інстанцій при вирішенні його заяви про заміну боржника у виконавчих листах по справі №420/1364/19.
18. ОСОБА_1 указує, що Державна екологічна інспекція України щонайменше з моменту прийняття 09 грудня 2010 року Указу Президента України №1085/2010, яким її визначено правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, несе обов`язок з реалізації рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2004 року по справі №2-4602/2004, і саме в її компетенції є поновлення ОСОБА_1 на посаді у відповідному територіальному органі. Заміна боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення про поновлення на роботі надасть лише додаткові важелі впливу, але не забезпечить впевненості реалізації рішення, адже існує першочергова залежність процедури від волі самого суб`єкта. Відповідальність Державної екологічної інспекції України за статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в даному випадку є абсолютно обґрунтованою. Заміна боржника у виконавчих листах по справі №420/1364/19 забезпечить дотримання принципу обов`язковості виконання судового рішення, а також його реальності. За ситуації, яка склалася, рішення про стягнення середньої заробітної плати за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі носить виключно абстрактний характер. У той час як на суд покладено обов`язок реального поновлення прав особи, що звертається за їхнім захистом. В іншому випадку інститут правонаступництва може стати дієвим механізмом уникнення від відповідальності за порушення трудового законодавства.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 22 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. Державна екологічна інспекція України подала відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року - без змін, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій і прийняли законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчих листах по справі №420/1364/19.
21. Адвокат Чумаченко С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав додаткові пояснення, в яких зазначає про доцільність під час розгляду справи взяти до уваги наявність ухвали Київського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2022 року в справі №947/27997/22, якою задоволено заяву Міністерства енергетики України про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі №2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Замінено Міністерство енергетики України (Міністерство екології та природних ресурсів України) (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996) у виконавчому провадженні №3076282 від 31 серпня 2004 року в справі №2-4602/2004 на Державну екологічну інспекцію України (Новопечерський пров. 3, корпус 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 37508533).
22. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 26 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 27 липня 2023 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
23. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
25. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
26. За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
27. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
28. Приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України закріплено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
29. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. У частинах першій та другій статті 15 Закону №1404-VIII обумовлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
31. Нормами абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
32. У постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
33. За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
34. Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
35. Згідно з пунктом 8 указаного Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.
36. У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
37. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.