ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/3745/20
адміністративне провадження № К/990/23073/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво Технопарк" на постанову П`ятого адміністративного суду від 17 травня 2022 року (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво Технопарк" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Віво Технопарк" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 23.12.2019 року №0010383307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на суму 138 616,45 грн,
від 24.12.2019 року №0010860506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 843 745 грн;
від 23.12.2019 року №0010353307 в частині визначення до сплати 1 005 974,87 грн податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій в розмірі 781 498,36 грн;
від 24.12.2019 року №0010910506 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 952 245,13 грн;
від 24.12.2019 року №0010920506 в частині застосування штрафних санкцій на суму 476 125 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П`ятого адміністративного суду від 17 травня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн.
Ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Віво Технопарк" до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 23.12.2019 року №0010383307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 54 785,18 грн та №0010353307 в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 781 498,36 грн.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.
Зокрема, як на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Товариство посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що позбавило позивача можливості надати додаткові пояснення з метою об`єктивного, всебічного та повного розгляду справи із врахування всіх обставин, які могли б вплинути на результат прийнятого судового рішення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив частину першу статті 311 КАС України, оскільки в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника Товариства.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Усенко Є.А., Гончарової І.А., Чумаченко Т.А. від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
На підставі Розпорядження Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є.А. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 9 червня 2023 року №9) проведено повторний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративна справа передана на розгляд колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Блажівська Н.Є., Желтобрюх І.Л.
Справа №420/3745/20 після повторного автоматизованого розподілу передана до провадження судді Білоуса О.В. у кількості 17 томів та один том відокремлених матеріалів (відсутній 15 том справи), що підтверджується Актом від 29 червня 2023 року.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи (17 томів, один том відокремлених матеріалів та том 15 в електронному вигляді), колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі №640/8411/19 Верховний Суд зазначав, що надана суду процесуальним законом можливість розглянути справу у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданим учасникам справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розгляд справи проводив у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2022 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2022 року.
22 березня 2022 року від директора Товариства до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнними діями та введенням в Україні режиму воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Також, суд було повідомлено, що адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були представниками позивача у справі, призвані на військову службу, а в штаті Товариства відсутня посада юрисконсульта.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 24 березня 2022 року, судова колегія порадившись на місці, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку таким процесуальним діям суду апеляційної інстанції, Верховний Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів адміністративними судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання адміністративними судами цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.
Аналізуючи чи під час ухвалення рішення у справі, апеляційний суд виконав визначене перед ним завдання та чи дотримався справедливої процедури при вирішенні спору у цій справі, тобто чи було забезпечено реальну участь представника Позивача в розгляді справи, змагальності процесу, рівності сторін та розумні строки розгляду Суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що йому було безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при касаційному розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед адміністративним судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Позивач просив відкласти розгляд справи у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.
Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.