ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/18231/21
адміністративне провадження № К/990/17803/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/18231/21
за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Харченко Ю.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (далі - відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо застосування жовтня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1, у період з 01.12.2015 по 02.04.2017;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 02.04.2017, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, у сумі 26 959,35 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами тa рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022, провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у справі, що розглядається, є повністю тотожним спору у справі №420/3686/20, за наслідками розгляду якого Одеським окружним адміністративним судом 03.09.2020 було прийнято рішення.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
5. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зауважує, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. Водночас предмети спорів у справах №420/18231/21 і №420/3686/20 є різними, а тому справа №420/18231/21 підлягає розгляду по суті позовних вимог.
6. Так, при розгляді справи №420/3686/20 судом досліджувалось виключно право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за час проходження служби. У справі №420/18231/21 предметом розгляду вже є правильність встановлення відповідачем базового місяця та сума індексації.
7. Ураховуючи, що питання застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення не вирішувалось у справі №420/3686/20 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з цього приводу, а тому позивач позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України. Отже, останній і подав новий адміністративний позов.
8. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Суду 12.07.2022.
9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Уханенку С.А., Кашпур О.В.
10. Ухвалою Суду від 07.09.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
11. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
12. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, Суд дійшов таких висновків.
14. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.06.2023 у справі №160/14832/22, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили, сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
15. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
16. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
17. Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
18. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
19. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.