Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 759/7855/21
провадження № 61-18390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради (далі - КМР), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої органами місцевого самоврядування.
Позов обґрунтований тим, що 05 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдгруп Скорта" (далі -ТОВ "Компанія "Трейдгруп Скорта") та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 94/12 на квартиру АДРЕСА_1, площею 58,49 кв. м, за ціною 731 125,00 грн.
05 вересня 2016 року між ТОВ "Компанія "Трейдгруп Скорта" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 215/9 на квартиру АДРЕСА_2, площею 37,94 кв. м, за ціною 390 782,00 грн.
На виконання умов вказаних договорів позивачі сплатили 97 % вартості майнових прав на квартири.
ТОВ "Компанія "Трейдгруп Скорта" зобов`язання за укладеним договором в обумовлений строк не виконало, у повному обсязі будівельні роботи не завершило, будинок в експлуатацію не здало.
На сьогодні існують обставини, що унеможливлюють закінчення будівництва, в результаті чого позивачі не мають можливості користуватися майновими правами шляхом набуття права власності на вказані квартири.
Такі порушення виникли внаслідок того, що здійснюючи функції замовника будівництва житла за адресою місцезнаходження житлового будинку, відповідачі здійснювали власні економічні повноваження у галузі будівництва. Укладаючи інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація уклала договір з будівельною компанією без дотримання конкурсних процедур під час вибору будівельної компанії, та у період, коли у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не було функції замовника будівництва, що є предметом договорів.
Протиправність поведінки відповідачів також полягає у незабезпеченні права постійного користування земельною ділянкою, будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для такої мети. Адміністрація передала ТОВ "Укоінвестбуд" обмежену частину функцій замовника будівництва, лише в частині права на залучення коштів для участі в будівництві. Разом з тим, адміністрація залишилась відповідальною за розроблення та затвердження проєкту, дозвільної документації, проте виконання вказаних завдань, а також забезпечення авторського та технічного нагляду, вона не забезпечила.
Оскільки житловий будинок є самочинним будівництвом, позивачі позбавлені можливості здійснити належні їм майнові права. Вказаними діями позивачам також завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.
Просили стягнути на користь ОСОБА_1 1 182 319,75 грн на відшкодування майнової шкоди, 1 296 000,00 грн - моральної шкоди, всього - 2 478 319,75 грн, на користь ОСОБА_2 - 737 232,80 грн - майнової шкоди, 1 296 000 грн - моральної шкоди, всього - 2 033 232,80 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в заочному порядку за відсутності відповідачів на підставі доказів у справі, виходив з того, що ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, зазначені в ньому, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримила, представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не обґрунтували позовні вимоги та не надали докази, які б підтверджували факт порушення відповідачами їх прав, завдання їм шкоди та її розміру, наявності причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою. Вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Щодо розгляду в порядку заочного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення заочного рішення, внаслідок чого порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, з огляду на таке.
ОСОБА_2 12 травня 2021 року подала до суду заяву про розгляд справи в підготовчому судовому засіданні 13 травня 2021 року без її участі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду на 25 травня 2021 року.
Згідно з протоколом судового засідання 25 травня 2021 року суд ухвалив заочне рішення за участю позивача ОСОБА_1 .
Жодних доказів належного повідомлення позивача ОСОБА_2 про розгляд справи 25 травня 2021 року у матеріалах справи немає. Також немає заяви про розгляд справи без її участі (на яку суд посилається у заочному рішенні).
ОСОБА_2 просила суд проводити без її участі лише підготовчі засідання у цій справі, а не судовий розгляд справи по суті спору.
Судова повістка про виклик ОСОБА_2 до суду, яка є у матеріалах справи, не є належним повідомленням учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 130 ЦПК України, згідно з якою судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Крім того, доказів того, що ця судова повістка направлялася ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку у матеріалах справи немає.
Відповідно до журналу судового засідання та судового рішення, суд першої інстанції, ухвалюючи заочне рішення у справі, не з`ясував думку позивача ОСОБА_1 щодо цього, що є порушенням пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.
Тому недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права позивачів на справедливий суд, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо розгляду справи по суті, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачі не надали доказів на підтвердження завданої їм шкоди, причинного зв`язку між нею і протиправними діяннями відповідачів, отже, не довелипорушення відповідачами їхніх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргоюна постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, просять її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, який фактично погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, від 01 липня 2021 у справі № 172/637/20, провадження № 61-7917св21, від 13 березня 2019 року у справі № 607/7810/17, провадження № 61-15449св18.
Суди у порушення правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, провадження № 61-17721св19, не застосував статтю 15 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою визначається недостатність знань споживачів при виборі продукції.
Крім того, в інших наведених постановах Верховний Суд також звертав увагу на недостатність знань споживача при виборі продукції.
Суди не застосували до спірних правовідносин статтю 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", згідно з якою для забезпечення під час будівництва додержання його суб`єктами містобудівної та іншої проектної документації, та з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється архітектурно-будівельний контроль.
Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" до спірних правовідносин, оскільки споживачу об`єктивно не вистачає знань, необхідних для правильного вибору нового будівництва із запропонованих на ринку. Для нього завжди існує ризик помилково чи в разі уведення його в оману недобросовісним забудовником, придбати нерухомість в проблемному об`єкті. Тому держава повинна забезпечити особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, яким є споживач-фізична особа.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставини у справі, які б свідчили про протиправність поведінки відповідачів, а лише, обмежився покладанням відповідальності за вибір об`єкта будівництва на позивачів, оскільки саме вони мали самостійно перевіряти законність будівництва.
Суд апеляційної інстанції повинен був дослідити той факт, що саме неналежне здійснення повноважень відповідачами призвело до помилки позивачів у виборі квартири, що підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю і настанням шкоди.
Протиправність поведінки відповідачів полягає в недотриманні конкурсних процедур під час вибору будівельної організації - ТОВ "Укоінвестбуд", якому на підставі інвестиційного договору на будівництво житлових будинків б/н від 14 липня 2005 року передавались функції замовника будівництва та в самому факті укладення цього договору.
Крім того, протиправність поведінки відповідачів полягає в незабезпеченні дійсності права постійного користування земельною ділянкою, виконання функцій замовника будівництва, яку Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація передала ТОВ "Укоінвестбуд", внаслідок чого будівництво стало самочинним, оскільки здійснюється на земельній ділянці, яка не була відведена для цього.
Згідно з умовам інвестиційного договору на будівництво житлових будинків б/н від 14 липня 2005 року Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація передала ТОВ "Укоінвестбуд" обмежену частину функцій замовника будівництва, а саме лише в частині права на залучення коштів українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі у будівництві об`єкта та укладання договорів з підрядними організаціями та визначення договірних цін, придбання обладнання, матеріалів, пусконалагоджувальні роботи. Разом з тим, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація залишалась відповідальною за розроблення та затвердження проєкту, забезпечення будівництва дозвільною документацією, введення об`єкта в експлуатацію (пункти 2.1.1. - 2.1.3. інвестиційного договору на будівництво житлових будинків від 14 липня 2005 року б/н, пункти 4, 29 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668)
Проте проєкт не затверджувався, дозвільну документацію відповідачі не отримували, що унеможливило введення об`єкта в експлуатацію, тому протиправність поведінки відповідачів полягає у незабезпеченні дозвільною документацією будівництва, зокрема, за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці в кварталі вул. Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва, внаслідок чого будівництво здійснювалося без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту.
Отже, обставина про відсутність документа, що надає право на здійснення будівельних робіт є встановленою в зв`язку з ненаданням відповідачами доказів зворотнього.
Крім того, зазначена обставина підтверджена листом від 30 квітня 2015 року № Ю7-Ю7/ОП/Г-622-1587, згідно з яким Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація визнає факт здійснення будівельних робіт без відповідно оформлених дозвільних документів.
Згідно з пунктом 2.1.5 інвестиційного договору на будівництво житлових будинків від 14 липня 2005 року б/н Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація зобов`язалась забезпечити технічний та авторський нагляд за будівництвом, проте такий обов`язок не виконаний.
Тому протиправність поведінки відповідачів полягає в нездійсненні авторського та технічного нагляду за будівництвом, у зв`язку з чим будівництво здійснювалося з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Вказані обставини підтверджуються аком перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 05 вересня 2008 року та листом від 13 лютого 2009 року № 7/26-506/5/3-16, згідно з яким ІДАБК у м. Києві повідомляла КМДА про виявленніпід час перевірки порушення містобудівного законодавства.
Фактично будівництво, в якому позивачам належать майнові права, є самочинним за ознакою відсутністю відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, відсутності земельної ділянки та істотного відхилення від проєкту, що порушує права третіх осіб.
Відповідно до законодавства позивачі позбавлені можливості здійснити належні їм майнові права шляхом набуття права власності на частину об`єкта будівництва, яке є самочинним.
Отже, недотримання відповідачами встановлених законодавством процедур, які є запобіжником самочинного будівництва, а саме: неналежний, всупереч вимогам про конкурс, вибір забудовника, якому передані функції замовника будівництва та право залучати кошти фізичних осіб, незабезпечення будівництва дозвільною документацією та земельною ділянкою, нездійснення авторського та технічного нагляду, що призвело до самочинного будівництва та як наслідок - неможливості здійснення позивачами належних їм майнових прав.
У практиці Верховного Суду (постанова від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 застосовується підхід, згідно з яким необхідно виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень суперечить їх головним конституційним обв`язкам (стаття 19 Конституції України).
Внаслідок неналежного здійснення відповідачами повноважень місцевого самоврядування в галузі будівництва були створені умови для залучення коштів необмеженого кола фізичних осіб, зокрема позивачів у будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3, яке за всіма ознаками виявилося самочинним.
Тому відповідно до правової позиції ЄСПЛ порушення права особи у зв`язку із самовільним будівництвом включає елемент провини держави, або якщо на будівництво не було дозвільних документів і держава винна в тому, що реалізуючи свої повноваження в сфері контролю за будівництвом, не припинило будівництво відразу, чим створило у забудовника ілюзію згоди з його діями і провокуючи його продовжувати.
Отже, неможливість здійснення позивачами майнового права внаслідок неналежного здійснення відповідачами своїх повноважень в галузі будівництва є позбавленням права власності відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Недотримання відповідачами встановлених законодавством процедур, які є запобіжником самочинного будівництва, а саме: неналежний, всупереч вимогам про конкурс, вибір забудовника, якому передані функції забудовника та право залучати кошти фізичних осіб, незабезпечення будівництва дозвільною документацією та земельною ділянкою, нездійснення авторського та технічного нагляду, що призвело до самочинності будівництва та неможливості здійснення позивачами належних їм майнових прав.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачу Ткачуку О. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Калараш А. А., Петров Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Усик Г. І., Яремко В. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Ступак О. В., Яремко В. В.
05 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, проте Верховний Суд не бере їх до уваги, оскільки вони подані за межами строку на касаційне оскарження.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що земельна ділянка для будівництва об`єктів житлово-комунального призначення та об`єктів спеціальної сфери, площею близько 8 га, відведена Київському авіаційному виробничому об`єднанню імені 50-річчя Жовтня за рахунок земель міської забудови, на якій розташовані жилі будинки АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10 на АДРЕСА_11, що знаходяться на балансі заводу "Теплозвукоізоляція" та жилими будинками АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, що знаходяться на балансі деревообробного комбінату КВО, згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів "Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об`єктів" від 17 травня 1989 року № 429.
Земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинків в АДРЕСА_11 та АДРЕСА_14 за рахунок частини земель відведених до пункту 2 додатку 3 до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17 травня 1989 року № 429 передано в постійне користування Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації згідно з висновком Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 02 липня 2003 року.
Рішенням КМР від 10 липня 2003 року № 638/798 затверджено проєкт відведення земельної ділянки Святошинській районній в місті Києві раді для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької. Передано Святошинській районній у м. Києві раді в постійне користування земельну ділянку площею 1,23 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування у кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової громадської забудови.
01 вересня 2005 року Святошинській районній у місті Києві Раді видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 12 346 км. м, що розташована в кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з комплексом соціально-побутового обслуговування. Державний акт видано на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
14 липня 2005 року між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією та ТОВ "УкоінвестБуд" укладено інвестиційний договір на будівництво житлових будинків, предметом якого є участь сторін з будівництва житлових будинків з вбудованими нежилими приміщеннями на земельній ділянці на АДРЕСА_11, що надана рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 638/798.
Згідно з пунктом 2.1. замовник зобов`язаний разом з інвестором-генпідрядником погодити тип проєкту, підготувати на нього будівельний паспорт, погоджений з Головним управлінням архітектури м. Києва, заключати договір на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво об`єкта і після її виготовлення та проведення державної експертизи, погодити та затвердити в установленому порядку, оформити дозвіл на будівництво та передати за актом інвестору-генпідряднику будівельний майданчик і необхідну документацію на будівництво, передати функції замовника із забезпечення будівництва об`єкту фінансами, матеріалами та обладнанням, забезпечити технічний та авторський нагляд за будівництвом об`єкта, із побудованої загальної житлової площі об`єкту передати за актами інвестору-генпідряднику.