Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 334/10099/21
провадження № 61-10880св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в складі судді Бредіхіна Ю. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегї суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, завдану працівником, у розмірі 50 560, 00 грн.
На обґрунтування вимог зазначало, що відповідач працював у позивача на посаді водія. 28 грудня 2019 року сторони уклали договір про повну матеріальну відповідальність № 9, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання зі збереження автомобіля марки Мегсеdes-Веnz 190Е, державний номерний знак НОМЕР_1 . В ході здійснення інвентаризації майна виявлено в наявності лише частину кузова автомобіля чорного кольору з інвентарним номером НОМЕР_2, на якому відсутній заводський номер та державний номерний знак НОМЕР_1, у зв`язку з чим автомобіль неможливо ідентифікувати.
07 жовтня 2021 року здійснено незалежну оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику колісного транспортного засобу. Відповідно до звіту сума збитків складає 50 560 грн, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому просив суд визнати недійсним договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28 грудня 2019 року № 9, укладений між ним та відповідачем за зустрічним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посада водія транспортного засобу не входить до переліку посад і робіт, які обіймаються або виконуються робітниками, з якими роботодавець може укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність. Тому оспорюваний договір № 9 від 28 грудня 2019 року не має жодної юридичної сили.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими на підставі статті 135-1 КЗпП України може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність. Позивач за первісним позовом не довів наявність передбачених статтею 134 КЗпП України підстав для покладення на ОСОБА_1 матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини. Оскільки договір про повну матеріальну відповідальність є нікчемним в силу закону, зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про його задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач за первісним позовом не довів, що за ОСОБА_1 був закріплений та переданий спірний автомобіль у належному технічному стані вартістю 50 560 грн. Вказане суперечить балансовій відомості про його остаточну вартість у сумі 960 грн і складеним у 2011 році документам про його зношеність на 90 % та заборону його експлуатації. Відомостей про те, що цей автомобіль на час передачі на баланс позивача був відремонтований та експлуатувався, немає.
Позивач за первісним позовом не довів факт нестачі спірного автомобіля, оскільки відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії ідентифікувати наявні залишки автомобіля із самим автомобілем неможливо, необхідно провести технічне експертне дослідження, чого зроблено не було.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2022 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Розглядаючи справу про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника може бути покладена обмежена матеріальна відповідальність за заподіяну ним шкоду, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.
Апеляційний суд не врахував відсутність вимог до характеристик колісних транспортних засобів, які підлягають закріпленню в передавальному акті відповідно до статті 107 ЦК України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 17 червня 2015 року № 572, що свідчить про неправильне застосування зазначених норм матеріального права та про передчасність висновків апеляційного суду про неможливість ідентифікації спірного колісного транспортного засобу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
09 січня 2023 року справа № 334/10099/21 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення зустрічного позову в касаційному порядку не оскаржувалися, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі наказу в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26 грудня 2019 року № 1206-и ОСОБА_1 з 28 грудня 2019 року прийнято на посаду водія автотранспортних засобів Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника.
28 грудня 2019 року сторони уклали договір № 9 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать Південно-Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме: автомобілів марки MERCEDES-BENZ С220, державний номерний знак НОМЕР_3, та марки MERCEDES-BENZ 190Е, державний номерний знак НОМЕР_1 . Жодні інші зовнішні та внутрішні ознаки автомобілів, їх стан, номери двигуна чи кузова, колір, роки випуску, у договорі не зазначені.