Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 705/4370/16-ц
провадження № 61-5282св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року в складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила поділити спадкове майно:
- виділити їй майно згідно з варіантом 3 висновку експерта від 19 січня 2017 року (додаток 1.3) на загальну суму 832 026, 00 грн, а саме: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 222 086, 00 грн; земельну ділянку площею 0, 0864 га (в тому числі 0, 0437 га - спільний проїзд (сервітут)) на АДРЕСА_2, кадастровий номер 7110800000:02:006:0206, вартістю 389 372, 00 грн; відокремлену земельну ділянку загальною площею 500, 00 кв. м на АДРЕСА_3, позначену синім штрихуванням, під частиною двору, вартістю 220 568, 00 грн, згідно з додатком № 3.3 до висновку експерта від 19 січня 2017 року; земельну ділянку розміром 0, 0388 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0984, позначену синім штрихуванням, розташовану на АДРЕСА_3, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, згідно з варіантом 4 (додаток № 1.4) висновку № 1-12/2018 додаткової земельно-технічної експертизи від 04 грудня 2018 року;
- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 102 332, 07 грн компенсації за різницю у вартості долей;
- виділити ОСОБА_2 майно згідно з варіантом 3 висновку експерта від 19 січня 2017 року на загальну суму 627 361, 85 грн, а саме: легковий автомобіль марки ЗАЗ, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 14 130, 85 грн; житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_3 вартістю 392 663, 00 грн; відокремлену земельну ділянку площею 500, 00 кв. м (додаток № 3.3 висновку експерта від 19 січня 2017 року, позначено жовтим штрихуванням), на АДРЕСА_3, а саме: ділянку під житловим будинком літ. "А", прибудовами літ. "а", "а1", під господарськими спорудами: погребом літ. "2а", будівлею гаражу літ. "Б", погребом літ. "В" та двором, загальною вартістю 220 568, 00 грн.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Після смерті батька відкрилася спадщина на наступне майно:
житловий будинок на АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3, кадастровий номер 7110800000:05:001:0275;
квартиру АДРЕСА_1 ;
земельну ділянку площею 0,0864 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку 0,0427 га з правом спільного користування проїздом 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 7110800000:02:006:0206;
земельну ділянку розміром 0,0388 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0984, на АДРЕСА_3 ;
автомобіль марки "ЗАЗ", 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вона та її брат ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом та в установленому законом порядку прийняли спадщину.
Таким чином, кожній зі сторін належить по частині спадкового майна.
В подальшому ОСОБА_2 самовільно вселився у будинок АДРЕСА_3 та заволодів присадибною земельною ділянкою, а її до будинку не допускав. Внаслідок цього стосунки між сторонами погіршилися.
Вона з дозволу покійного батька з 1991 року проживає разом з сім`єю у квартирі АДРЕСА_1, в якій у 2009 році за власні кошти зробила капітальний ремонт.
Згідно Висновку експерта № 14/05-16/БУД від 05 травня 2016 року, виданого ПП "Технобудексперт", ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату оцінки складає 398 196,00 грн, вартість відновлювальних робіт згідно кошторисної документації складає 371 010,00 грн. Отже, залишкова вартість квартири без врахування ремонту складає 27 186,00 грн. Вказане житло поділу не підлягає, оскільки обладнання окремого входу в це житлове приміщення неможливе.
В той же час житловий будинок АДРЕСА_3 можна поділити без втрати його цільового призначення, оскільки існує можливість добудови до виділеної частини будинку приміщень з обладнанням окремого входу у будинок та виділення земельної ділянки для обслуговування.
Оскільки сторони не дійшли згоди щодо поділу спадкового майна, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що здійснити поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, без отримання згоди на сплату компенсації за відступ від ідеальної частки неможливо. Оскільки жодна зі сторін на виплату такої компенсації не погоджується, у задоволенні позову слід відмовити.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року змінено рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач обрала неналежний спосіб захисту, оскільки її вимоги передбачають зміну величини часток сторін у окремих об`єктах нерухомості, що є неприпустимим. Виділення в натурі частки з нерухомого майна не може здійснюватися за рахунок іншого майна, яке належить цій особі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосуваннясудами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6- 12цс13, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1443цс16 та у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 545/3753/16-ц, від 06 червня 2019 року в справі № 530/1682/15, від 11 грудня 2019 року в справі № 638/2267/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц, від 24 червня 2021 року в справі № 219/13376/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Висновки апеляційного суду про обрання нею неналежного способу захисту прав не відповідають суті позовних вимог, оскільки вона просила поділити все майно в сукупності, виділивши кожному зі співвласників окремий об`єкт майна з припиненням режиму спільної власності.
Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, які входять до її складу, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.
Встановивши, що сторони у справі є співвласниками кількох різних самостійних об`єктів і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, суди належним чином не мотивували свій висновок про неможливість проведення такого поділу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
04 липня 2022 року справа № 705/4370/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;