Постанова
Іменем України
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 490/8462/21
провадження № 61- 3003св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Колосовський С. Ю., Локтіонова О. В., Серебрякова Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про скасування наказу № Э.DN-УВ-2021-7076484-п від 27 липня 2021 року про звільнення з роботи, поновлення на посаді директора РП - керівник напрямку реалізації програм клієнтам МСБ Південного макрорегіонального управління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновивши при цьому строк звернення до суду, який був пропущений у зв`язку з попереднім зверненням з аналогічним позовом до іншого суду, яким було відмовлено у відкритті провадження у справі.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 1998 року працювала у відповідача на різних посадах.
Наказом роботодавця № Э.DN-УВ-2021-7076484-п від 27 липня 2021 року її було звільнено з роботи через скорочення штату.
Вважає звільнення з роботи таким, що відбулось з порушенням пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки ніякої реорганізації та скорочення не було, так як зі змісту наказу роботодавця слідує, що загальна чисельність не змінюється, скорочення посад фактично не відбувається, зміни полягають у ліквідації структурних підрозділів та створені інших підрозділів при збережені загальної чисельності посад, а це свідчить про штучне створення причин для розірвання трудового договору.
Зазначає, що відповідачем також порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України.
Крім того, вона є членом профспілкового органу і її звільнення без згоди останнього є порушенням статті 39 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 грудня 2022 року про виправлення описки, позов задоволено.
Скасовано наказ АТ КБ "ПриватБанк" № Э.DN-УВ-2021-7076484-п від 27 липня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії - керівник напрямку, підрозділ: Напрямок: "Роздрібні продажі" МСБ філії "Миколаївське регіональне управління" Південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк", посадова підгрупа: заступник директора РП - керівник напрямку реалізації програм клієнтам МСБ.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 656 873,52 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення на корить ОСОБА_1 з АТ КБ "ПриватБанк" середнього заробітку за один місяць в розмірі 36 815,90 грн допущено до негайного виконання.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави 7 476,73 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року змінено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 641 198,16 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 7 319,98 грн судових витрат в дохід держави у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду щодо недоведеності факту змін в організації виробництва і праці.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судові витрати, понесені АТ КБ "ПриватБанк" за подання апеляційної скарги в розмірі 96,56 грн компенсовано за рахунок держави.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем були порушені вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Крім того, враховано відмову профспілкового органу на звільнення позивачки.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що при визначені розміру середнього заробітку суд першої інстанції помилково не взяв до уваги довідку роботодавця з цього питання про заробіток позивачки за два повних місяці, що передували її звільненню з роботи, в якій відповідно з урахуванням положень пункту 3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виключено із заробітку премію нараховану за попередній період та виплату за добровільне медичне страхування.
Таким чином, середній заробіток за 339 днів вимушеного прогулу повинен складати 641 198,16 грн.
Крім того, апеляційний суд погодився з аргументами відповідача про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності факту змін в організації виробництва і праці та відповідно скорочення посад як такого, що не відповідає обставинам справи, оскільки спростовується наказом роботодавця № Е. 17.U.0.0/4-6802287 від 30 квітня 2021 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 березня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
04 квітня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату КЦС № 696/0/226-23 від 31 травня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., справу № 490/8462/21 (провадження № 61-3003св23) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 10 липня 1998 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, з 11 січня 2021 року працювала на посаді заступника директора філії - керівник напрямку, підрозділ: Напрямок: "Роздрібні продажі" МСБ філії "Миколаївське регіональне управління" Південного макрорегіонального управління АТ КБ "ПриватБанк", посадова підгрупа: заступник директора РП - керівник напрямку реалізації програм клієнтам МСБ.
Наказом № Е.17.U.0.0/4-6802287 від 30 квітня 2021 року в.о. Голови Правління АТ КБ "ПриватБанк" Самаріною Г. Ю. затверджено зміни до організаційної структури управлінь банку та підрозділів головного офісу із затвердженням нового штатного розпису.
18 травня 2021 року ОСОБА_1 в системі електронного документообігу "ПиватДок", який функціонує в АТ КБ "ПриватБанк" на підставі Положення з діловодства та електронного документообігу, підписала кваліфікованим електронним підписом персональне попередження від 17 травня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-6866944 про скорочення посади та можливе наступне вивільнення на підставі наказу № Е. 17.U.0.0/4-6802287 від 30 квітня 2021 року в.о. Голови Правління АТ КБ "ПриватБанк" Самаріної Г. Ю.
Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись зі списком вакантних посад, як зазначалось (у додатку) станом на 12 травня 2021 року та про можливість ознайомитись з актуальними посадами за посиланням privatbank/work.
16 липня 2021 року ОСОБА_1 в системі електронного документообігу була ознайомлена з повідомленням (як зазначено в ньому) в продовження персонального попередження про зміни в організації виробництва і праці і можливе вивільнення, яке підписала кваліфікованим електронним підписом. Під цифрою 1 зазначено список вакантних посад станом на 14 липня 2021 року.
09 липня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало подання до Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ "ПриватБанк" про надання згоди на розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України зі ОСОБА_1, яке було отримано профспілковим органом 14 липня 2021 року.
04 серпня 2021 року профспілковий орган ухвалив рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, яке було отримано роботодавцем 17 серпня 2021 року.
27 липня 2021 року наказом роботодавця № Э.DN-УB-2021-7076484-п ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 30 липня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду в незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права