ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1308/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Каркач Євгенії Юріївни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 (колегія суддів: Слободін М. М., Гребенюк Н. В., Шутенко І. А.) у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Каркач Євгенії Юріївни до відповідачів: 1) фізичної особи - підприємця Колєснікова Лева Миколайовича, 2) ОСОБА_1, 3) ОСОБА_2, 4) ОСОБА_3 про переведення прав і обов`язків покупця та визнання недійсними договорів,
про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2020 році фізична особа - підприємець Каркач Є. Ю. (далі - ФОП Каркач Є. Ю.) звернулася до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця Колєснікова Л. М., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила:
- перевести на неї права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладеним між ОСОБА_4 і ОСОБА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А. П. 10.04.2020 і зареєстрований за № 428;
- визнати недійсним з моменту укладення договір про розірвання названого вище договору купівлі-продажу, посвідчений цим же нотаріусом і зареєстрований за № 446;
- визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О. 13.10.2020 і зареєстрований за № 1611;
- визнати недійсним з моменту укладення договір дарування від 31.01.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. Фізичній особі ОСОБА_4 на праві власності належало нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 54-1-:-54-8 площею 72,2 кв. м у житловому будинку літера "А-6", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. 07.04.2017 між ФОП Колєсніковим Л. М. як орендодавцем та ФОП Каркач Є. Ю. як орендарем укладено договір оренди та додаткову угоду до нього, згідно з якими останній за актом приймання-передачі передано у строкове платне користування до 30.04.2020 ці нежитлові приміщення зі сплатою щомісячної орендної плати у розмірі 28 000 грн без ПДВ (пункти 3.2, 3.4 договору).
4. У пунктах 4.1, 6.7 договору оренди передбачено, що у разі належного виконання своїх обов`язків за договором, орендар має переважне право перед іншими особами після закінчення строку цього договору укладати новий договір оренди майна, а також має переважне право на придбання орендованого майна у разі його продажу орендодавцем. Договір припиняється у разі продажу власником будь-якого з приміщень, переданих орендарю в оренду, новий договір оренди може бути укладений з новим власником на тих самих або інших умовах.
5. 10.04.2020 між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу цих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А. П. і зареєстрований за № 428. Тобто орендоване позивачем майно орендодавець відчужив до закінчення строку дії договору оренди і в пункті 6 договору купівлі-продажу сторони погодили необхідність до 10.04.2020 звільнення майна. У пункті 8 договору купівлі-продажу сторони передбачили можливість розірвання цього договору за взаємною згодою.
6. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 звернувся до ФОП Каркач Є. Ю. з пропозицією укласти з ним новий договір оренди, що не зроблено останньою.
7. 04.05.2020 у зв`язку з тим приміщення не передано покупцеві між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі пункту 8 укладено договір про розірвання договору купівлі - продажу від 10.04.2020.
8. 13.10.2020 між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу цих же приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О. і зареєстрований за номером № 1611.
9. 31.01.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування цих приміщень, відповідно до якого новим власником стала остання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 18.01.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
11. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що підставою для набуття ним переважного права на придбання спірного приміщення було лише належне виконання позивачем своїх обов`язків, тоді як на порушення умов пункту 4.2 договору він у період з 07.04.2017 по 01.01.2020 не уклав договір на технічне обслуговування системи протипожежного захисту та відповідно до пункту 4.2, 6.7 договору оренди не повернув орендоване майно орендодавцеві. Такий договір на обслуговування системи протипожежного захисту укладений позивачем з Державним підприємством "Харківспецнагляд" лише 05.12.2019, він набрав чинності 01.01.2020 і діяв до 31.12.2020.
12. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що право позивача не порушено, оскільки договір купівлі-продажу від 10.04.2020 розірваний укладенням відповідного договору від 04.05.2020 і позивач мав можливість придбати спірне майно, але відмовився, оскільки не погодився із ціною продажу. Позивач також не довів обставин порушення договором від 04.05.2020 про розірвання договору купівлі - продажу, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, її прав та охоронюваних законом інтересів. Після розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.2020 відповідач-1 надіслав позивачу листа про придбання спірного приміщення, але згодом відмовився внаслідок відсутності домовленості стосовно ціни його продажу. Суд зазначив, що позивач мав намір перевести на себе обов`язки покупця за розірваним договором, ціна якого у декілька разів нижче ринкової вартості приміщення. Вимога позивача про визнання недійсними договору дарування не задоволена, оскільки вона є похідною від інших незадоволених судом вимог.
13. 18.04.2023 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та закрив провадження у цій справі на тій підставі, що вона не відноситься до компетенції господарських судів, оскільки останнім набувачем спірного майна є фізична особа ОСОБА_3 (відповідач-4). Крім того, цей спір не відноситься до окремих категорій справ за участю фізичних осіб, які процесуальний закон відносить до компетенції господарських судів.
Короткий зміст касаційних скарг
14. ФОП Каркач Є. Ю. звернулася Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.
15. На переконання ФОП Каркач Є. Ю., суб`єктний склад сторін оскаржуваних правочинів не має значення для визначення юрисдикції суду, якому належить розгляд цієї справи, оскільки цей спір стосується майна, що є предметом договору оренди, сторонами якого є фізичні особи - підприємці, тобто стосується правовідносин, які є похідними від орендних правовідносин господарюючих суб`єктів, а фізичні особи, стосовно яких згодом заявлені позовні вимоги у справі, хоч і не є сторонами цього договору оренди, але вчинили правочини з набуття права власності на майно, яке є предметом спору.
16. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
17. Відповідачі не скористалися наданим їм статтею 295 ГПК України правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
18. Як установлено судами, позивач просить перевести права покупця за договором купівлі-продажу та визнати недійсними договори, сторонами за якими є фізичні особи.
19. В оскаржуваних судових рішеннях відповідач-2 (покупець за договором купівлі-продажу від 10.04.2020) і відповідач-3 (покупець за договором купівлі-продажу від 13.10.2020, теперішній власник спірного майна) також зазначені як фізичні особи.
20. Суд апеляційної інстанції встановив, що Базієва З. І. не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності і докази про використання нею цього майна у господарській не є безспірним свідченням існування господарських правовідносин. До того ж суд установив, що цей спір не відноситься до окремих категорій справ за участю фізичних осіб, які процесуальний закон відносить до компетенції господарських судів.
21. ФОП Каркач Є. Ю. у касаційній скарзі наполягає на тому, що цей спір належить вирішенню господарським судом.
22. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
23. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
24. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
25. Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.