ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 240/2978/22
адміністративне провадження № К/990/10106/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року (суддя: Панкеєва В.А) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року (судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - відповідач або ТУ ДСА в Житомирській області), треті особи: Державна судова адміністрація України (далі - третя особа - 1 або ДСА України), Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі - третя особа - 2 або Головне управління Казначейства), у якому просила:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати їй, суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні;
зобов`язати відповідача провести перерахунок суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року, обчисливши і нарахувавши суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосувавши при її обчисленні розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270 гривень та виплатити їй недоотриману частину: суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на її користь суддівську винагороду за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року в сумі 63 324,71 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов`язкових платежів, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні в сумі 163 213,77 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік в сумі 5 544,00 грн, вихідну допомогу при звільненні в сумі 24 155,79 грн;
визнати протиправними дії (бездіяльність) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року з урахуванням та у відповідності до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону Україну "Про Державний бюджет України на 2021 рік", застосувавши в розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270,00 грн;
зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області видати їй довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року з урахуванням та у відповідності до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", застосувавши в розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що відповідач протиправно здійснив нарахування і виплату їй суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, вхідної допомоги при звільненні за період з січня 2021 року по серпень 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн.
Позивачка наголосила на тому, що відповідно до частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня становить 2270,00 грн.
На підставі викладеного позивачка доводила, що відповідач неправильно визначив розрахункову величину посадового окладу, на основі якої здійснюється розрахунок суддівської винагороди позивачки, застосувавши в розрахунку величину, відмінну від тієї, що встановлена Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року, обчисливши і нарахувавши її відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосувавши при обчисленні розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270 гривень.
Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року застосувавши в розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270,00 грн.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року, застосувавши в розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому суд першої інстанції зазначив, абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що з 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270,00 грн.
Натомість, як установив суд першої інстанції, за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року позивачці нараховувалася та виплачувалася суддівська винагорода відповідно до абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Аналізуючи зміст Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV суд першої інстанції констатував, що цей Закон закріплює вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. При цьому, норми вказаного Закону не визначають такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Більше того, судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Поряд з цим суд першої інстанції зазначив, що норми статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є спеціальними для спірних правовідносин та мають пріоритет стосовно положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження виплати позивачці суддівської винагороди у період з 01 січня 2021 року по 19 серпня 2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн є протиправним.
Виходячи з цього суд першої інстанції уважав за необхідне зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити суддівську винагороду, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу при звільненні, матеріальну допомоги на оздоровлення позивачці за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року, обчисливши відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатної особи в розмірі 2270 грн.
Крім того, установивши, що відповідач так і не надав довідку про суддівську винагороду позивачки за її заявою для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року із застосуванням в розрахунку розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 2270,00 грн, суд першої інстанції уважав за належне визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача видати позивачці таку довідку.
Водночас суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 19 серпня 2021 року в сумі 63 324,71 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов`язкових платежів, компенсації за невикористану відпустку при звільненні в сумі 163 213,77 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021 рік в сумі 5 544,00 грн, вихідну допомогу при звільненні в сумі 24 155,79 грн, оскільки розцінив вказану позовну вимогу як втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Вирішуючи вимоги позивачки щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд першої інстанції уважав, що заявлені витрати не є співмірними із складністю справи, обсягом задоволених вимог та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним переліком, а тому з урахування принципів розумності та співмірності заявлена сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 1 500,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позовну ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норма частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX, статтею 7 якого визначено, що з 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач як територіальний орган Державної судової адміністрації України, виконуючи функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів в межах бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року скасувати повністю;
рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на її користь суддівську винагороду за період з січня 2021 року по 19 серпня 2021 року в сумі 63 324,71 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов`язкових платежів, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні в сумі 163 213,77 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік в сумі 5 544,00 грн, вихідну допомогу при звільненні в сумі 24 155,79 грн та прийняти нове рішення у цій частині про задоволення позовних вимог;
рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн змінити, зокрема в мотивувальній частині з мотивів прийнятого рішення, а в резолютивній частині "слово частково" словом "повністю", цифри " 1500,00 грн" цифрами " 15 000,00 грн";
в іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року залишити без змін;
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, які були понесені в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржниця указує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у співвідношенні зі статтею 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Щодо порушення норм процесуального права скаржниця зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності та здійснював її розгляд в спрощеному позовному провадженні, з огляду на те, що позивачка є службовою особою, яка у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому ця справа мала бути розглянута за правилами загального позовного провадження.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 липня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1672/0/15-21 від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Богунського районного суду м. Житомира у зв`язку з поданням заяви про відставку та на підставі наказу №34-К від 18 серпня 2021 року відрахована зі штату Богунського районного суду м. Житомира з 19 серпня 2021 року.
23 листопада 2023 року позивачка звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з заявою, у якій просила надати відомості щодо помісячного розрахунку нарахованого та виплаченого їй розміру суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 04 серпня 2021 року та провести перерахунок суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомога при звільненні застосувавши прожитковий мінімум для працездатної особи згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у розмірі 2270,00 грн, у разі якщо при обчисленні суддівської винагороди за окреслений період застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 2102,00 грн.
Відповідач листом від 03 грудня 2021 року № 2725/21-вих повідомив, що за період з 01 січня 2021 року по 04 серпня 2021 року позивачці була нарахована та виплачена суддівська винагорода відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн.
30 грудня 2021 року позивачка звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області з заявою, у якій просила надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" застосувавши прожитковий мінімум для працездатної особи в розмірі 2270,00 грн.
Відповідач листом від 11 січня 2022 року № 73/22-вих відмовив позивачці у видачі запитуваної довідки зазначивши, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. ТУ ДСА України в Житомирській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у кошторисі на 2021 рік. У листі відповідач зазначив, що ТУ ДСА України в Житомирській області нараховувало та виплачувало позивачці суддівську винагороду з січня 2021 року по грудень 2021 року в межах бюджетних асигнувань, тобто відповідно до норм чинного законодавства України.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомога при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн, а також відмовою відповідача у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 серпня 2021 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою цієї ж статті Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Спірним у справі, що розглядається є питання правомірності дій ТУ ДСА України в Житомирській області щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 19 серпня 2021 року.
Відповідно до матеріалів справи, суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 19 серпня 2021 року обчислено виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тобто з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Верховний Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.