ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 300/1673/19
адміністративне провадження № К/9901/20804/20
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
за участі: секретаря судового засідання Томах О.О.,
представника позивача - Кепич І.В.,
представників відповідача - Гавадзина М.В., Бабій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (суддя Микитин Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №300/1673/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2017-2018 роки є безпідставним, оскільки ПСП "Оскар" у вказаний період було зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи та відповідно позивач був звільнений від обов`язку його сплати та подання податкової звітності з цього податку. Також вважає, що відповідачем було безпідставно невраховано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ "Солани", ТОВ "Техкомвест" та ПП "Галичина Авто". Додатково зазначає, що позивачем при перевірці були надані усі первинні документи, що підтверджують дані, визначені платником у податковій звітності, однак такі безпідставно відповідачем не взято до уваги.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 19 квітня 2019 року №0003021406; 0003121406; 0003301406; 0002471406; 0002481406; 0002491406; 0002501406; 0002511406; 0002521406; 0002531406; 0002541406; 0002551406; 0002561406; 0002571406; 0002581406; 0002591406; 0002601406; 0002611406; 0002621406; 0002631406; 0002641406; 0002651406; 0002661406; 0002671406; 0002681406; 0002691406; 0002701406; 0002711406; 0002741406; 0002751406; 0002761406; 0002771406; 0002781406: 0002791406; 0002801406; 0002811406; 0002821406; 0002831406; 0002841406; 0002851406; 0002861406; 0002871406; 0002881406; 0002891406; 0002901406; 0002911406; 0002921406; 0002931406; 0002941406; 0002951406; 0002961406; 0002971406; 0002981406; 0002991406; 0003001406; 0003011406; 0003031406; 0003051406; 0003061406: 0003071406; 0003081406; 0003091406; 0003101406; 0003111406; 0003131406; 0003141406; 0003151406; 0003161406; 0003171406; 0003181406; 0003191406; 0003201406; 0003211406; 0003221406; 0003231406; 0003241406; 0003251406; 0003261406; 0003271406 та 0002731406.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 19 квітня 2019 року № 0002721406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 16781336 (шістнадцять мільйонів сімсот вісімдесят одна тисяча триста тридцять шість) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4 195 333 (чотири мільйони сто дев`яносто п`ять тисяч триста тридцять три) гривні 75 копійок, що в загальному розмірі становить 20 976 669 (двадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 75 копійок.
В решті вимог позову - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції висновувався з того, що виключення позивача з реєстру платників єдиного податку може бути визнано законним і правомірним, якщо проводиться виключно за рішенням контролюючого органу. Оскільки таке рішення не приймалось, то платник податку правомірно продовжує перебувати на спрощеній системі оподаткування. Крім того, суд виходив з протиправності застосування контролюючим органом положень абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України при нарахуванні ПСП "Оскар" податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників четвертої групи, оскільки під час судового розгляду не встановлено одночасної невідповідності платника податків вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.
Щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Солани", ТОВ "Техкомвест" та ПП "Галичина Авто", суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність таких, посилаючись на наявність вироків у кримінальній справі щодо директорів цих товариств, а також відсутністю належного документального оформлення таких операцій.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 8 липня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення від 19 квітня 2019 року №0002721406 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1355674 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 338941 гривень, та в цій частині ухвалив нову постанову про задоволення позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19 квітня 2019 року №0002721406 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1355674 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 338941 гривень. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані Товариством докази підтверджують вчинення ним дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених з ТОВ "Солани", ТОВ "Техкомвест" та ПП "Галичина Авто" угод, зокрема, отримання і надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності, а факт наявності вироку у кримінальному провадженні щодо контрагентів позивача не свідчить про нереальність господарських операцій.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин абз.2 п.299.11 ст.299 ПК України, який прямо встановлює право контролюючого органу нараховувати Товариству податки та збори, від сплати яких воно звільнялося як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, у разі виявлення під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.
Крім того, зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини у справі, не дослідивши всі докази у справі, в тому числі фіктивну діяльність контрагентів ТОВ "Солани", ТОВ "Техкомвест" та ПП "Галичина Авто".
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 12 лютого 2019 року у справі №826/21585/15, від 18 березня 2020 року у справі №826/18952/14.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги податкового органу відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
26 серпня 2020 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність обставин для часткового задоволення касаційної скарги.
Вирішуючи спір, суди установили, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року.
За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено акт від 25 березня 2019 року за №244/09-19-14-06/31774096, в якому встановлено порушення:
1. пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 138.1, 138.2, 138.3 статті 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пп. 2.4, пп. 2.15, пп. 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п. 11, 18, 19, 20 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, ст. 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено заниження податку на прибуток за 2017 рік в сумі 2854986 грн. та заниження від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2018 року в сумі 21 534 078 грн;
2. пп. 49.18.3 п. 49.18 статті 49 пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями не подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та річну фінансову звітність за 2017 рік, 1 квартал 2018 року, 1 півріччя 2018 року та 9 місяців 2018 року;
3. пп. 14.1.36, 14.1.71, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.219, 14.1.244 п. 14.1 статті 14, п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 27558022 грн, в т. ч. за грудень 2015 року в сумі 9025022 грн, за січень 2016 року в сумі 384267 грн, за березень 2017 року 3884053 грн, за липень 2017 року в сумі 1581920 грн, за серпень 2017 року в сумі 447978 грн, за грудень 2017 року в сумі 11808401 грн, за лютий 2018 року в сумі 426381 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2018 року в сумі 622905 грн;
4. п 292-1.2 статті 292-1 підпункту 4 пункту 291.4 ст. 291 п. 299.11. статті 299 Податкового кодексу України встановлено завищення єдиного податку 4 групи в сумі 2009388,06 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1454114,61 грн та за І-ІІІ квартали 2018 року в сумі 555273,45 грн;
5. п.39.4 статті 39 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) не подано звіт про контрольовані операції за 2017 рік про здійснені контрольовані операції із нерезидентом TURBO ARENA LTD (Республіка Сейшельські Острови) на загальну суму 27558301,04 грн, що згідно пункту 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції.
За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення про залишення їх без задоволення, а висновків акту перевірки без змін.
На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року:
- №0002721406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (11060100) у розмірі 22 685 916,00 гривень, у тому числі за основним платежем 18148733,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 537 183,00 грн(том 4 а.с.3);
- №0002731406 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку за платежем податок на додану вартість (11060100) у розмірі 622 905,00 гривень, у тому числі за основним платежем 622 905,00 грн;
- №0003121406 про застосування суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (11060100) у розмірі 480 000.00 гривень, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 480 000,00 грн;
- №0003021406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (11060100) у розмірі 680,00 гривень, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 680,00 грн;
- №0003301406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (11060100) у розмірі 3 568 733,00 гривень, у тому числі за основним платежем 2 854 98,00 грн та за штрафними (фінансовими)санкціями 713 747,00 грн;
- №№ 0002471406; 0002481406; 0002491406; 0002501406; 0002511406; 0002521406; 0002531406; 0002541406; 0002551406; 0002561406; 0002571406; 0002581406; 0002591406; 0002601406; 0002611406; 0002621406; 0002631406; 0002641406; 0002651406; 0002661406; 0002671406; 0002681406; 0002691406; 0002701406; 0002711406; 0002741406; 0002751406; 0002761406; 0002771406; 0002781406; 0002791406; 0002801406; 0002811406; 0002821406; 0002831406; 0002841406; 0002851406; 0002861406; 0002871406; 0002881406; 0002891406; 0002901406; 0002911406; 0002921406; 0002931406; 0002941406; 0002951406; 0002961406; 0002971406; 0002981406; 0002991406; 0003001406; 0003011406; 0003031406; 0003051406; 0003061406; 0003071406; 0003081406; 0003091406; 0003101406; 0003111406; 0003131406; 0003141406; 0003151406; 0003161406; 0003171406; 0003181406; 0003191406; 0003201406; 0003211406; 0003221406; 0003231406; 0003241406; 0003251406; 0003261406 та 0003271406 про зменшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників четвертої групи (18050500) у розмірі 2 009 388,47 гривень, у тому числі за основним платежем 2 009 388,47 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень останні залишено без змін.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій визнано обґрунтованими висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу доходу від реалізації власно вирощеної продукції у кількості 1324,85 тон зерна пшениці на суму 3 836 765,75 грн з урахуванням ПДВ (податкова накладна № 29 від 31.01.2017), у зв`язку з відсутністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій щодо реалізації зерна пшениці у кількості 1 324.85 тон і наявності дебіторської заборгованості на суму 3836765,75 грн. Вказане порушення призвело до зменшення в 2017 році частки сільськогосподарського товаровиробництва ПСП Оскар.
За обставинами справи, платником податків під час перевірки не надано докази надання (надіслання) первинних документів на підтвердження реалізації озимої пшениці 2016 року кінцевому споживачу. Окрім того, надані первинні документи містили істотні недоліки та дефекти, зокрема у видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи за підписом постачальника (ПСП Оскар) та покупця (кінцеві споживачі 280 осіб), відсутні обов`язкові реквізити покупців, як-то ідентифікаційний код (РНОКПП) та адреса, а зазначено тільки прізвища, ім`я та по-батькові фізичних осіб покупців, що унеможливлює ідентифікацію осіб, як таких що брали участь у вищезазначених господарських операціях.
Як наслідок, судами попередніх інстанцій встановлено, що у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становила менше як 75 відсотків.
Вказані обставини не оскаржуються сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правильного застосування у даних правовідносинах приписів підпунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Щодо наявності/відсутності підстав перебування ПСП "Оскар" платником єдиного податку четвертої групи та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку (у зв`язку із встановленням у податковому (звітному) періоді частки сільськогосподарського товаровиробництва менш як 75 відсотків), платник податку звільняється від обов`язку переходити на загальну систему оподаткування, в тому числі нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, оскільки у нього наявне право на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.
Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, які ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, про що неодноразово зазначалось у судових рішеннях Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.
Так, згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 4 пункту 291.4 ст.291 ПК України визначено, що до четвертої групи платників єдиного податку відносяться суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Відповідно до підпункту 14.1.234 ст.14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п.14.1.235п.14.1ст.14 ПК України).
Підпунктом 4 пункту 299.10 та абзацом 2 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Як вже зазначалось, судами попередніх інстанцій встановлено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ПСП "Оскар" за 2017 рік становить менш як 75 відсотків.
Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статі 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Аналіз наведених норм свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що за відсутності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, платник податку звільняється від обов`язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, оскільки у нього наявне право на застосування спрощеної системи оподаткування, яке є дійсним в період реєстрації його платником єдиного податку.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів, оскільки абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо передбачає можливість донарахування для платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, того податку, від якого він був звільнений як платник єдиного податку та не передбачає обов`язку для контролюючого органу щодо прийняття попередньо рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку. На підтвердження вказаного також свідчить той факт, що приписи абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо вказують на обов`язок платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, без вказання на необхідність наявності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.01.2022 у справі №560/323/20, від 27.04.2023 у справі № 580/2475/19.
Також колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що податковий орган має право здійснювати нарахування всіх податків і зборів (від яких платник податку звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи) лише у випадку, якщо під час перевірки встановлено одномоментно (одночасно) невідповідність вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.
Підпунктом 4 пункту 291.4 ст. 291 ПК України встановлено, що платником єдиного податку четвертої групи можуть бути суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та є сільськогосподарським товаровиробником, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Пунктом 291.5-1 статті 291 цього Кодексу визначено, у яких випадках не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини)( 291.5-1.1); суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб`єкта господарювання) (291.5-1.2); суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (291.5-1.3.)
Верховним Судом у постановах від 26.01.2022 (справа №560/323/20), від 27.04.2023 (справа №580/2475/19), у спорах з подібними правовідносинами, задоволено касаційні скарги податкового органу, та зроблено висновок, що абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.
На розвиток цих висновків, колегія суддів зауважує, що приписи підпункту 4 пункту 291.4 і пункту 291.5-1 статті 291 ПК України є самостійними умовами, при недотриманні яких суб`єкт господарювання не може бути платником єдиного податку. При цьому, суб`єкт господарювання зобов`язаний одночасно відповідати як вимогам, встановленими підпунктом 4 пункту 291.4 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.
Зокрема, при дотриманні вимог підпункту 4 пункту 291.4 (перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; сільське товаровиробництво за попередній звітний рік повинно дорівнювати або перевищувати 75 відсотків), суб`єкт господарювання одночасно повинен відповідати вимогам, встановленим пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України.
Аналіз приписів підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, свідчить, що законодавцем встановлена можливість перебування платником єдиного податку, лише у разі дотримання одночасно встановленим вимогам у попередньому податковому (звітному) періоді з врахуванням виду сільськогосподарської діяльності, від провадження кого отримується дохід, а також відсутності податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року. До того ж, частка доходу, яка зазначена в пункті 291.5-1 статті 291 ПК України вираховується виключно від частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка не може бути меншою 75 відсотків (п.п.4 .291.4 ст. 291)
У разі недотримання будь-якої вимоги, встановленої підпунктом 4 пункту 291.4 і пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України, суб`єкт господарювання не може бути платником єдиного податку четвертої групи, та у відповідності до вимог підпункту 299.11 ст. 299 цього Кодексу, платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу.
З таких підстав, невідповідність ПСГ "Оскар" у 2017 році вимогам підпункту 4 пункту 291.4 ст. 291 ПК України, (частка сільськогосподарської продукції за попередній рік є меншою ніж 75 %) є самостійною підставою для застосування податковим органом вимог абзацу другого підпункту 299.11 ст. 299 ПК України, і як наслідок нарахування податків та зборів на ці періоди, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.