1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 806/208/17

касаційне провадження № К/9901/652/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 (суддя Шуляк Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 27.12.2016 №0001881401, №0001891401.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що при проведенні перевірки відповідач, визначаючи об`єкт оподаткування податком на прибуток, застосував метод порівняння доходів і витрат з визначенням питомої ваги, що не передбачено чинним законодавством. При цьому, відповідачем не враховувались показники при розрахунках з бюджетом по різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 27.12.2016 №0001881401, №0001891401.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що заборгованість, яка має ознаки безнадійної заборгованості перелічені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відноситься до складу доходів у звітному періоді набуття нею статусу безнадійної кредиторської заборгованості. Однак, акт перевірки не містить жодних доводів із перелічених у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України правових ознак, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку, що така заборгованість є безнадійною. Окрім того, акт перевірки не містить жодних доказів стосовно звітного періоду у якому настали такі правові ознаки. Висновки відповідача про необхідність формування витрат від обумовленого показника питомої ваги від сплачених покупцями боргів не відповідають положенням законодавства.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Відповідач доводить, що позивач не мав підстав для включення всієї суми погашеної заборгованості до складу витрат в силу положень пункту 138.4 статті 138 ПК України, оскільки слід було порівняти доходи та витрати підприємства, визначити питому вагу доходів від сплачених боргів та включити до складу витрат лише 75,09% від суми витрат, а саме 22429274,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 09.12.2016 №81/06-30-14-01/03344065 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.4 статті 138, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 362298,00 грн за 2014 рік та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 4526262,00 грн за І півріччя 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.12.2016: №0001881401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4526262,00 грн; №0001891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій на суму 452873,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 362298,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 90575,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення доводи висновки контролюючого органу, що позивач не мав підстав для включення всієї суми погашеної заборгованості до складу витрат в силу положень пункту 138.4 статті 138 ПК України. Відповідач порівняв доходи та витрати підприємства, визначив питому вагу доходів від сплачених боргів та зазначив, що правильним є включення лише 75,09% від вказаної суми, а саме 22429274,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Абзацами першим та другим пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Відповідно до 18 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за операціями, по яких дохід для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначався за датою надходження коштів на банківський рахунок або в касу платника податку, і станом на 1 січня 2015 року у платника податку була наявна дебіторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об`єкта оподаткування сума коштів, що надійшла на банківський рахунок або в касу платника податку після 1 січня 2015 року, збільшує фінансовий результат до оподаткування.

За операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об`єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

До інших доходів згідно з підпунктом 135.5.4, пункту 135.5 статті 135 ПК України включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як встановлено судами, акт перевірки не містить жодних доводів за якою із перелічених у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України правових ознак відповідач дійшов висновку, що така заборгованість є безнадійною. Акт перевірки не містить жодних доказів стосовно звітного періоду, у якому настали такі правові ознаки.

За наведених встановлених судами обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про непідтвердження відповідачем факту заниження позивачем доходів на суму 66161,00 грн у 2014році.

Досліджуючи доводи скаржника про завищення позивачем витрат за 2014 рік у сумі 7440581,00 грн, колегія суддів зазначає про таке.

На думку податкового органу позивачу слід було віднести до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування 2014 року, не всю суму погашеної заборгованості 29869855,00 перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014, а лише її частину, розраховану (з урахуванням показника питомої ваги доходу), що дорівнює 22429274,00 грн. На підтвердження таких доводів відповідач зазначає, що слід розрахувати питому вагу доходу від сплачених покупцями боргів, що виникли до 01.01.2014 в сумі 5562669,00 грн до загального сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014 за виключенням сальдо станом на 01.01.2014, яке виникло до 01.014.2011 в сумі 7407547,86 грн, що складає 75,09 відсотків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за період 2014 рік позивачем було отримано кошти в рахунок оплати заборгованості, що виникла станом на 01.01.2014, в сумі 5562669,00 грн, яку включено до складу доходів, що враховуються для визначення об`єкта оподаткування.

Разом з тим, у 2014 році Підприємством було погашено заборгованість перед постачальниками, яка виникла станом на 01.01.2014 в сумі 29869855,00 грн, яку включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, а саме до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Для дослідження даного питання Підприємству було надано запит від 10.11.2016 №108/6/06-30-14-01 щодо визначення суми Дт заборгованості по рахунку 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" станом на 01.01.2014 та наявність в даній заборгованості сум заборгованості, які виникли станом до 01.04.2011.

Підприємством надало відповідь на запит від 21.11.2016 №9/1727, в якій надано інформацію про стан заборгованості в розрізі фізичних осіб (населення) та юридичних осіб, зокрема Дт сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014, яке виникло до 01.04.2011 становило 9154126,14 грн, в тому числі по населенню в сумі 8241079,99 грн, по юридичним особам в сумі 913046,15 грн, загальне сальдо станом на 01.01.2014 становить 16561701,00 грн. Загальне сальдо по рахунку 36 станом на 01.01.2014 за виключенням сальдо станом на 01.01.2014 року, яке виникло до 01.04.2011, становить 7407574,86 грн.


................
Перейти до повного тексту