ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа №802/2225/16-а
касаційне провадження № К/9901/4735/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2017 (суддя Крапівницька Н.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Білоус О.В., Курко О.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, податковий орган), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа, орган казначейства), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням всіх заявлених відшкодувань сум податку на додану вартість Товариству; зобов`язати відповідача подати до органу казначейства висновок із зазначенням заявлених та не відшкодованих Товариству сум з податку на додану вартість за червень 2016 в сумі 231364,50 грн, за липень 2016 року в сумі 308048,54 грн і які підлягають відшкодуванню із державного бюджету.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом всупереч вимогам статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству, не направлено такий висновок до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування. Позивач доводить, що він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 в сумі 231364,50 грн, за липень 2016 року в сумі 308048,54 грн, водночас податковий орган протиправно обмежив його право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням всіх заявлених Товариством до відшкодування сум податку на додану вартість; зобов`язав відповідача подати до органу казначейства висновок із зазначенням заявлених та не відшкодованих Товариству сум з податку на додану вартість за червень 2016 в сумі 231364,50 грн, за липень 2016 року у сумі 308048,54 грн і які підлягають відшкодуванню із державного бюджету.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.
Офіс, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Офіс, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, провів зустрічні звірки даних суб`єкта господарювання щодо платника податків, за даними яких встановлено різницю між заявленою та отриманою сумою бюджетного відшкодування. Сума залишку невідшкодованого податку на додану вартість за червень 2016 року у розмірі 231364,50 грн та за липень 2016 року у сумі 308048,54 грн виникла внаслідок не підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентами по ланцюгу постачання.
У відзиві до касаційної скарги Товариство, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 24.07.2023 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.07.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство зареєстроване платником податку на додану вартість.
19.07.2016 та 16.08.2016 платником подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість із відповідними заявами про повернення на поточний рахунок підприємства сум бюджетного відшкодування вказаного податку.
Зокрема, 19.07.2016 подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9123879506 та відповідну заяву про повернення на рахунок підприємства 14085460,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
16.08.2016 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9146704954 та відповідну заяву про повернення на рахунок підприємства 15935352,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Після направлення вказаних податкових декларацій та заяв про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, платник ніяких податкових повідомлень-рішень про зменшення (не узгодження) заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість не отримував.
31.08.2016 на поточний банківський рахунок Товариства платіжним дорученням №6756-07 перераховано 13854095,50 грн із заявлених до відшкодування 14085460,00 грн. Різниця між заявленою та отриманою сумами становить 231364,50 грн.
29.09.2016 на поточний банківський рахунок Товариства платіжним дорученням №7036-07 було перераховано 15627303,46 грн із заявлених до відшкодування 15935352 грн. Різниця між заявленою та отриманою сумами становить 308048,54 грн.
19.09.2016 на адресу відповідача був направлений позивачем лист з проханням подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням недоплаченої суми в розмірі 231364,50 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
26.10.2016 відповідачем направлено відповідь, в якій було зазначено, що сума залишку невідшкодованого податку на додану вартість в розмірі 231364,50 грн за липень 2016 року, за результатами камеральної перевірки, залишена на відпрацювання по ланцюгу постачання до виробника та до моменту отримання матеріалів зустрічних звірок. Після отримання відповідних матеріалів, відповідачем будуть вжиті всі відповідні заходи передбачені ПК України.
У подальшому контролюючим органом проведено зустрічну звірку для підтвердження господарських відносин Товариства у червні 2016 року, їх реальністю та повнотою відображення в обліку одного з контрагентів позивача - ТОВ "ЮК Кристал", за результатами якої 21.09.2016 була складена довідка № 971/1403/35648543, якою підтверджено відсутність будь-яких порушень.
Водночас суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість недоплаченої позивачу суми не здійснено.
Відповідачем у наступному звітному періоді повторно було зменшено суму бюджетних відшкодувань заявлених сум податку на додану вартість на 308048,54 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 20.10.2016 з проханням надати відповідь щодо причин невідшкодування йому заявлених сум податку на додану вартість.
Контролюючим органом листом від 18.11.2016 надано відповідь, що сума залишку невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 231364,50 грн за червень 2016 року, та в розмірі 308048,54 грн за липень 2016 року, за результатами камеральної перевірки, залишена на відпрацювання по ланцюгу постачання до виробника та до моменту отримання матеріалів зустрічних звірок. Офісом отримано довідки зустрічних звірок по контрагенту ТОВ "ЮК Кристал" за період червень-липень 2016 року. За результатами проведеного аналізу отриманих довідок встановлено, що ТОВ "ЮК Кристал" є посередником і придбавало продукцію у наступних контрагентів: ТОВ "Фореста Верде", ТОВ "Арсентранс" та фізичних осіб-підприємців, у зв`язку з чим, відповідачем направлено запити по ланцюгу постачання щодо підтвердження взаємовідносин. Після отримання відповідних матеріалів, Офісом будуть вжиті всі відповідні заходи передбачені ПК України.
Надаючи оцінку правомірності діям податкового органу, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Пунктом 200.11 цієї статті передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Пунктом 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.