ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 2а-4171/09/1370
касаційне провадження № К/9901/31172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 (суддя - Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Макарик В.Я., Гуляк В.В.) у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Львівський жиркомбінат" до Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Львівський жиркомбінат" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням доповнень до позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.10.2008 №0002082302/0/28960, 10.12.2008 №0002082302/1/36783, від 05.02.2009 №0002082302/2/3314, від 07.04.2009 №0002082302/3/9902, від 16.06.2009 №0002082302/4/16420.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Медіа-актівіті", АТЗТ "Харківський жиркомбінат". Зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012, позов задовольнив частково, визнав протиправними податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.10.2008 №0002082302/0/28960, від 10.12.2008 №0002082302/1/36783, від 05.02.2009 №0002082302/2/3314, від 07.04.2009 №0002082302/3/9902, від 16.06.2009 №0002082302/4/16420.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.10.2015 скасував судові рішення попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Медіа-Актівіті", позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які не містять достатньої інформації про зміст, обсяг та результати послуг, при цьому інших документів, зокрема, ефірних довідок, медіа-планів на підтвердження розміщення реклами на відповідному каналі, часу та частоти трансляцій, тощо не надано, що унеможливлює висновок про виконання договору про надання рекламних послуг. Суди попередніх інстанцій оцінюючи правомірність формування позивачем валових витрат за цими операціями, не з`ясували чи було прийнято на підставі акта перевірки, який містить висновки про порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 10931690,73 грн, відповідне податкове повідомлення-рішення та чи було воно оскаржене позивачем, оскільки самі по собі висновки акта перевірки про допущені порушення не несуть для платника жодних правових наслідків.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 29.03.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення Інспекції від 01.10.2008 №0002082302/0/28960, від 10.12.2008 №0002082302/1/36783, від 05.02.2009 №0002082302/2/3314, від 07.04.2009 №0002082302/3/9902, від 16.06.2009 №0002082302/4/16420.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Медіа-актівіті", АТЗТ "Харківський жиркомбінат", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з огляду на наявність недоліків у первинних документах; відсутності інформації щодо наявності у контрагентів позивача основних засобів, виробничих активів і трудових ресурсів; наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 15.09.2008 №1767/23-2/00333598 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 2133070,95 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 01.10.2008 №0002082302/0/28960, яким позивачу донараховано суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 199 606,13 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 2 133 070,95 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 066 535,48 грн.
За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 10.12.2008 №0002082302/1/36783, від 05.02.2009 №0002082302/2/3314, від 07.04.2009 №0002082302/3/9902, від 16.06.2009 № 0002082302/4/16420.
Фактичною підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, слугували висновки Інспекції, викладені в акті перевірки про те, що надані первинні документи оформлені з порушеннями, не підтверджують отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Питання формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законами №334/94-ВР, №168/97-ВР до 31.03.2011, починаючи з 01.04.2011 - положеннями ПК України.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об`єктивно необхідним.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР).
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано статтею 138 ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пункт 139.1 статті 139 ПК України).
Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР).
Наведене правове регулювання також було врегульовано положеннями ПК України.
За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.