ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 826/15167/15
касаційне провадження № К/9901/3878/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 (суддя - Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курс К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Курс К" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Компанія "Омега люкс".
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди прийшли до висновку, що наявні у матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичного здійснення відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов`язань, надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання спірних поставок, наданих послуг, оскільки у таких первинних документах є недоліки, які не дають можливості пересвідчитись у реальності здійснення таких господарських операцій.
Товариство звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильність, неповноту дослідження обставин справи та доказів, наявних у матеріалах справи. При цьому наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Компанія "Омега люкс" та зазначає, що здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами підтверджується належним чином оформленими податковими і видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, актами здачі-прийняття виконаних робіт, даними бухгалтерського обліку позивача. Також, скаржник зазначає, що наявність недоліків первинних документах та відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.02.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.072.023 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 25.07.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Компанія "Омега люкс" за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 16.01.2015 №32/26552202/33402342 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 330 984,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.02.2015:
№13326552202, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 851,00 грн;
№13226552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 430 581,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих рішень, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015 №6559/10/26-15-10-05-35, скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 09.02.2015 №13326552202 та податкове повідомлення-рішення Інспекції від 09.02.2015 №13226552202 в частині основного платежу в сумі 16 851,00 грн, в іншій частині залишено без змін.
Інспекцією на підставі висновків акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.04.2015 №6559/10/26-15-10-05-35 прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №43126552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 413 730,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 330 984,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 82 746,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про наведені вище правопорушення слугували висновки контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами з підстав відсутності належних первинних документів на підтвердження таких господарських взаємовідносин.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.