ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа №П/811/1186/16
касаційне провадження № К/9901/3322/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Світлохім" до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Світлохім" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400, №0000551400.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Лоял Бізнес Груп", ТОВ "Агро Спектр", ТОВ "Марс-Річі", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ТОВ "Альтерком", ТОВ "Пріст Ком", ТОВ "Сонкей". Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, придбані товарно-матеріальні цінності використовувалися ним у власній господарській діяльності, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Кіровоградський окружний адміністративний суду постановою від 18.04.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 40492,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20245,20 грн, №0000551400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 44990,00 грн, за штрафними (фінансовими0 санкціями) у розмірі 22495,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством частково правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції у визначеній судом частині підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення у визначеній судом частині підлягають скасуванню.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 04.08.2016 №0000531400, №0000541400, №0000551400.
Повністю задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що всі господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, фактично відбулись, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Інспекція, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності у контрагентів позивача належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів. Зауважує про не підтвердження актом перевірки ланцюга постачання хімічної продукції від контрагентів-постачальників, які в свою чергу не підтвердили виробника/посередника хімічної продукції, які безпосередньо мали фінансово-господарські відносини з постачання.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.07.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено позапланову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Лоял Бізнес Груп" за лютий, червень, липень 2015 року, ТОВ "Істерн Буд Груп" за червень 2015 року, ТОВ "Комп`ютерс Арт" за травень 2015 року, ТОВ "Діомед Трейд" за травень 2015 року, ТОВ "Біз-Інформа" за грудень 2015 року, ТОВ "Марс-Річі" за червень 2015 року, ТОВ "Сонкей" за квітень 2016 року, ТОВ "Пріст Ком" за березень, квітень 2016 року, ФОП ОСОБА_1 за червень, серпень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ "Агро Спектр" за травень 2015 року, ТОВ "Альтерком" за лютий, березень 2016 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2016 №9/11-26-14-00/33860841 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО №16), у зв`язку з чим занижено податок на прибуток в загальному розмірі 195971,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 179262,00 грн, за І квартал 2016 року в сумі 16709,00 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 226858,00 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.15 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 695596,00 грн;
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 725290,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0000531400, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання у розмірі 725 290,00 грн та податкового кредиту на суму 695 596,00 грн з податку на додану вартість;
№0000541400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 293 957,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 195 971,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97 968,00 грн;
№0000551400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 340 287,00 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 226 858,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 113 429,00 грн.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Підприємством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання товарів у зазначених вище контрагентів позивача, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.