Постанова
Іменем України
(додаткова)
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 357/9169/18
провадження № 61-7948св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлія Юріївна,
розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Юлії Юріївни (далі - державний реєстратор Мироненко Ю. Ю.) про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року позов ТОВ "Олійникова Слобода" залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002. Скасовано рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер: 40130771 від 15 березня 2018 року 14:48:46, та припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку площею 2,404 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0002, яке виникло на підставі договору оренди землі від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин".
У задоволенні позову ТОВ "Олійникова Слобода" до державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Марценюк Л. А., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Олійникова Слобода" про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування заяви посилається на те, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Марценюк Л. А., зазначало про те, що надасть суду докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у строк, встановлений абзацом 2 частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Правове обґрунтування та висновки Верховного Суду щодо ухвалення додаткового рішення
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) дійшла висновку, що "вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні".
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, належить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.