Постанова
Іменем України
25 липня 2023 року
місто Київ
справа № 522/12835/19
провадження № 61-2345св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року, постановлене суддею Бондарем В. Я., та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Департамент комунальної власності Одеської міської ради
(далі - Департамент комунальної власності, Департамент) 29 липня 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Одеська міська рада, у якому просив стягнути з відповідача на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діє Департамент, суму відшкодування збитків у розмірі 815 232, 00 грн.
Позивач обґрунтовував позов тим, що нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 136, 00 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року у справі № 2-4635/2007 задоволено позов ОСОБА_2 про визнання права власності на зазначене нежитлове приміщення. В подальшому це судове рішення було скасовано, проте до цього моменту, 22 серпня 2007 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 спірне приміщення, який 30 листопада 2007 року продав його ОСОБА_1 .
Департамент звертав увагу на те, що рішенням від 22 листопада 2018 року у справі № 522/13468/12 Приморський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні його позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з тих підстав, що спірний об`єкт нерухомості в результаті здійснених поліпшень не може бути витребуваний в первісному стані. Суд роз`яснив йому право на відшкодування шкоди у розмірі вартості такого приміщення без врахування вартості невід`ємних поліпшень.
Позивач вважав, що шкода завдана йому з вини ОСОБА_1, який у період з 03 грудня 2007 року до 29 липня 2016 року користувався спірним нежитловим приміщенням та здійснив невід`ємні поліпшення, які стали підставою для відмови у задоволенні позову про витребування майна.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 30 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси залишив без задоволення позов Департаменту комунальної власності.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що спірне майно відчужено іншою особою, яка не є учасником справи. Позивач не навів аргументів з приводу незаконності чи неправомірності набуття права власності на спірне приміщення ОСОБА_1, тому потрібно вважати, що відповідач набув право власності на підвальне приміщення у встановленому законом порядку. Департамент не надав доказів на підтвердження того, що саме відповідач здійснював поліпшення приміщення, а також того, що йому належало спірне майно на час звернення до суду із позовом або ж до 27 жовтня 2017 року, тобто до часу здійснення останніх об`ємно-планувальних та конструктивних дій відповідно до висновку експерта.
Суд першої інстанції дійшов переконання, що позивач не довів вину ОСОБА_1 у завданні шкоди та наявність його неправомірних дій, оскільки відповідач немає стосунку до вибуття спірного нежитлового приміщення з власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, а дії щодо проведення робіт в нежитловому приміщенні, за умови їх проведення ОСОБА_1, не оспорювалися.
Постановою від 18 жовтня 2022 року Одеський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності.
Апеляційний суд змінив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року, виклав його мотивувальну частину в редакції своєї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що обґрунтовування судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення недоведеністю позовних вимог є помилковим. Правовою підставою відмови в задоволенні позовних вимог є неналежний суб`єктний склад учасників справи, а саме незалучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову Департаменту комунальної власності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Департамент комунальної власності 13 лютого 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Департамент, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- суд першої інстанції не застосував правовий висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-14цс13, відповідно до якого майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею;
- суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача про протиправність дій відповідача, не застосував частини першу та четверту статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо преюдиційності встановлення судовим рішенням обставин, не дослідив докази у справі;
- суд першої інстанції не врахував висновки, сформульовані у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року у справі № 522/13468/12 про те, що Департамент може вимагати захисту свого права шляхом пред`явлення позову про відшкодування вартості майна без урахування вартості невід`ємних поліпшень.
- суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору;
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 10 березня 2023 року Верховний Суд поновив Департаменту комунальної власності строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року та відкрив касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що нежиле приміщення підвалу, загальною площею 136, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належало територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 05 липня 2004 року № 370.
Заочним рішенням від 10 травня 2007 року у справі № 2-4635/2007 Приморський районний суд м. Одеси визнав за ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення, площею 136, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
22 серпня 2007 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 підвальне приміщення № 111, площею 136, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а останній 30 листопада 2007 року продав це приміщення ОСОБА_1 .
В подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2011 року у справі № 2-3446/11 скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року у справі № 2-4635/2007, суд позов ОСОБА_2 залишив без розгляду.
У результаті оскарження зазначеної ухвали згадану справу було направлено для продовження розгляду по суті, Приморський районний суд м. Одеси 23 грудня 2014 року ухвалив рішення у справі № 2-3446/11, яким задовольнив позов ОСОБА_2, визнав за ним право власності на підвальне приміщення № 111, площею 136, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням від 22 лютого 2016 року Апеляційний суд Одеської області скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2014 року та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05 листопада 2018 року № 5355, наданого на виконання ухвали суду у справі № 522/13468/13-ц, ринкова вартість підвального приміщення, площею 136, 00 кв. м, на АДРЕСА_1 станом на 10 травня 2007 року складала 161 432, 00 дол. США або 815 232, 00 грн за курсом Національного банку України 505, 50 грн = 100, 00 дол. США; виконані будівельні роботи у нежитловому приміщенні є невід`ємним поліпшенням, які не можуть бути відділені від цього приміщення без завдання йому шкоди.
Рішенням від 22 листопада 2018 року у справі № 522/13468/13-ц Приморський районний суд м. Одеси відмовив Одеській міській раді в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна у зв`язку з неможливістю витребування підвального приміщення, загальною площею 136, 00 кв. м, на АДРЕСА_1, у первісному технічному стані, оскільки здійснені у ньому поліпшення є невід`ємними, а приміщення відповідно - перетвореним. Суд наголосив, що міська рада не позбавлена можливості захистити своє право шляхом заявлення вимоги про відшкодування вартості нерухомого майна без урахування вартості невід`ємних поліпшень.
Право, застосоване судом
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі