Постанова
Іменем України
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 760/23944/20
провадження № 61-6905св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуд Лариса Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А.,
Вербової І. М., Невідомої Т. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуд Лариса Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Тетяна Володимирівна, про визнання права на спадщину за заповітом.
Короткий зміст позовних вимог
У 2020 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Т. В., про визнання права на спадщину за заповітом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті її батька - ОСОБА_3 за місцем його останнього проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 були діти спадкодавця (сторони у справі) та його дружина ОСОБА_4 (мати сторін у справі), яка була єдиною із спадкоємців, яка проживала постійно та однією сім`єю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом шести місяців від дня смерті чоловіка ОСОБА_4 не подавала заяву про відмову від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 . Прийняла спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
ОСОБА_4 не встигла оформити свідоцтво про право на спадщину і свідоцтво про право власності у спільному майні подружжя, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 усе майно та майнові права, які належали їй як на момент вчинення заповіту так і ті, що вона набуде у майбутньому.
11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, в якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, частка якої, як ОСОБА_1 вважала, складає 100 % від всієї спадщини, що залишилася за померлими батьками, до складу якої входить нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери 3221480201:01:016:0058, 221480201:01:016:0059.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. від 16 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в розмірі 100 % спадщини, що залишилась після смерті батьків, з мотивів, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 та його син ОСОБА_2 .
На думку позивача є всі підстави вважати, що висновки, викладені в постанові приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. від 16 вересня 2020 року про те, що відповідач є спадкоємцем, що прийняв спадщину за померлим батьком, суперечить дійсним фактичним обставинам та нормам права.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати факт, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не проживав постійно разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 ;
- встановити факт, що ОСОБА_2 уважається особою спадкоємцем, який не прийняв спадщину від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за наслідками недотримання вимог, встановлених частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України, згідно частини першої статті 1272 ЦК України;
- визначити, що розмір частки у праві на спадщину ОСОБА_1 за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 складає частку у розмірі 100 % від всієї спадщини, що залишилась після смерті її батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що ОСОБА_2 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що підтверджується відміткою про місце реєстрації у паспорті відповідача та довідкою житлово-експлуатаційної організації.
Цей факт встановлено нотаріусом і постанова нотаріуса, в якій зазначено про факт проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на момент його смерті, у встановленому законом порядку не оскаржена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Солом`янського районного суду міста Києва.
16 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 24 липня 2019 року у справі № 2-6322/04, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19, від 29 липня 2021 року у справі № 158/1838/19 та ін.
Заявник вказує, що суд не повно з`ясував обставини справи та дослідив докази.
Зазначає, що відповідач не проживав разом з батьком на час відкриття спадщини, а в суді першої інстанції відповідач визнав підстави поданого позову.
Суд першої інстанції не повідомив про час і дату попереднього судового засідання, не надав можливості позивачу реалізувати свої права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, про що відділом реєстрації смерті м. Києва 11 лютого 2013 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 22).
Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_3 з 10 березня 2005 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою відокремленого структурного підрозділу "Грушківський" КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" від 16 жовтня 2013 року № 2180. За вказаною адресою також проживали і були зареєстровані дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та його син - ОСОБА_2, що підтверджується довідкою відокремленого структурного підрозділу "Грушківський" КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" від 28 серпня 2013 року № 2092 (т. 1 а. с. 75, 76).
Згідно із інформаційною довідкою КП КМР "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 16 березня 2020 року КВ-2020 № 10195 право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 126).
Власником земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери 3221480201:01:016:0058 та 3221480201:01:016:0059 є ОСОБА_3, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 31 серпня 2020 року № НВ-0005533622020 та № НВ-0005533602020 (т. 1 а. с. 166, 169).
17 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 2686 (т. 1 а. с. 71).
17 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т. В. в спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер у спадковому реєстрі 55158032, номер у нотаріуса 23), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 17 жовтня 2013 року № 35427321 (т. 1 а. с. 79).
28 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 3015 (т. 1 а. с. 24).
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 23/2013, номер запису у спадковому реєстрі 55158032, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т. В. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_2, свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались.
При цьому, відомостей щодо можливого укладення спадкоємцями ОСОБА_3 договору про поділ спадкового майна чи договору про зміну розміру часток у спадщині у спадковій справі немає.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, про що Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 12 лютого 2020 року видано свідоцтво серії НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 25).
Спадкоємцем за заповітом всього майна після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, є її дочка ОСОБА_1, що підтверджується заповітом від 21 червня 2016 року, який посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. та зареєстрований в реєстрі за № 389 (т. 1 а. с. 129).
11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 186.
11 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. в спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер у спадковому реєстрі 65657138, номер у нотаріуса 02-2020), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 11 березня 2020 року № 59773168 (т. 1 а. с. 113).
02 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. із заявою, якою відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України, надав свою згоду на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, дочкою померлого ОСОБА_1 та на подачу нею заяви про прийняття спадщини, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 353 (т. 1 а. с. 96).
02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Т. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 357 (т. 1 а. с. 97).
14 вересня 2020 року ОСОБА_1 на підставі статті 69 Закону України "Про нотаріат" звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, за кадастровими номерами 3221480201:01:016:0058, 221480201:01:016:0059(т. 1 а. с. 29-31).
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. від 16 вересня 2020 року № 47/02-31 на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене нерухоме майно, у зв`язку з тим, що вчинення такої дії суперечить чинному законодавству.
Обґрунтовуючи відмову у вчинені нотаріальних дій приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуд Л. М. посилалася на те, що із поданих документів та матеріалів спадкової справи не є можливим встановлення належності спадкодавцеві ОСОБА_4 права власності на всю квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, права власності на всю земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери 3221480201:01:016:0058 та 3221480201:01:016:0059 (т. 1 а. с. 32-34).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.