Постанова
Іменем України
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 507/1054/19
провадження № 61-4968св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Одеської області (після зміни назви Одеська обласна прокуратура), Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року у складі судді Гнатюка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області (після зміни назви Одеська обласна прокуратура), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями прокуратури.
Короткий зміст позовних вимог
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Одеської області (після зміни назви Одеська обласна прокуратура), Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями прокуратури.
Позов обґрунтовано тим, що 28 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. 29 березня 2011 року він був затриманий з подальшим перебуванням під вартою до 27 травня 2011 року. Кримінальне провадження № 42017160000000542 закрито постановою слідчого прокуратури 11 квітня 2019 року, всього під слідством та судом знаходився з 28 березня 2011 року по 11 квітня 2019 року, тобто протягом восьми років. До моменту затримання та арешту проходив службу в органах внутрішніх справ, наказом № 148 о/с ГУМВС України в Одеській області від 07 квітня 2011 року був звільнений з посади заступника начальника - начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ.
Підставою для прийняття рішення про його звільнення з вищезазначеної посади та з органів внутрішніх справ стало затримання. За результатами розслідування слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Одеської області старшим радником юстиції Поповим С. М. 11 квітня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017160000000542 за частиною другою статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Вказував, що висунуте йому обвинувачення ґрунтувалось на штучно створених доказах, а також доказах, які отримані незаконним шляхом та шляхом фальсифікації. На його неодноразові скарги з цього приводу прокуратура Одеської області жодних заходів до поновлення його порушених прав не вживала.
Всі ці вісім років він змушений був доводити свою непричетність до інкримінованого йому злочину. Внаслідок незаконного неодноразового затримання та утримання його під вартою суттєво погіршився стан його здоров`я, в результаті чого він знаходився на лікуванні у Любашівській ЦРЛ та Одеському військовому медичному центрі. У зв`язку зі звільненням з посади та органів МВС він втратив роботу, фактично не міг на належному фінансовому рівні утримувати свою сім`ю. Дуже сильно була підірвана його ділова репутація у зв`язку з чим йому було важко працевлаштуватись на іншу роботу після звільнення з-під варти.
На даний час він змушений шукати роботу за кордоном. У зв`язку з цим не може приділити достатній час для виховання своїх дітей.
Фактично протягом восьми років у зв`язку з незаконними діями працівників прокуратури Одеської області він зазнавав порушень своїх конституційних прав - у нього було незаконно проведено обшук та вилучено належний йому автомобіль, його було затримано та заарештовано, звільнено з займаної посади та з органів МВС України, безпідставно висунуто обвинувачення, тобто фактично безпідставно, у незаконний спосіб обмежено його конституційні права, в результаті чого він втратив сон, підірвав своє здоров`я, був підірваний його авторитет серед мешканців селища. Після звільнення з Одеського слідчого ізолятора він знаходився на лікуванні у Одеському військово-медичному центрі, Любашівській ЦРЛ та Кривоозерській ЦРЛ Миколаївської області.
Протягом восьми років він змушений був захищатись в суді від висунутого йому обвинувачення, для чого уклав договори з адвокатами, а також витрачав величезні кошти для прибуття до суду першої інстанції, апеляційного суду Одеської області та до слідчого.
Його затримання та арешт, а також звільнення з посади та органів МВС України вплинуло на репутацію всієї його сім`ї. Його дружина пережила величезний стрес, опинилась в скрутному фінансовому становищі, змушена була сама виховувати малолітню доньку.
Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює у 5 000 000,00 грн.
Поряд з цим йому також було завдано матеріальної шкоди. Захищаючись від висунутого обвинувачення він уклав з адвокатами договори про надання правової допомоги для здійснення захисту на загальну суму 50 000,00 грн.
Крім цього, на прибуття до слідчого та суду протягом восьми років він витратив 10 000,00 грн.
Відповідно до довідки про грошове утримання заступника начальника - начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 від 18 серпня 2011 року № 63/6835 середній розмір його заробітної плати у січні - березні 2011 року складав 4 246,58 грн.
З урахуванням статті 625 ЦК України загальна сума матеріальної шкоди становить 1 082 585,11 грн, в тому числі 964 768,60 грн - заробітна плата, 57 814,51 - 3 % щорічний процент, 50 000,00 грн - витрати на послуги адвокатів та 10 000,00 грн витрат, які пов`язані із прибуттям до слідчого та суду.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь за спричинену йому прокуратурою Одеської області майнову (матеріальну) шкоду - 1 082 585,11 грн, з них втрачений заробіток - 964 768,60 грн, 3 % річних - 57 814,51 грн, послуги адвоката - 50 000,00 грн, витрати на проїзд 10 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі - 5 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 458 131,00 грн моральної шкоди.
У стягненні матеріальної шкоди відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу була причинена моральна шкода, яка виразилась в переживаннях з приводу можливого засудження, порушення його нормальних життєвих зв`язків, додаткових зусиллях для організації свого життя. Разом з тим, проаналізувавши медичні документи про стан здоров`я позивача, суд дійшов висновку, що позивач не довів причинний зв`язок між притягненням його до кримінальної відповідальності та його станом здоров`я, а тому грошова сума у розмірі 458 131,00 грн є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.
В частині стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з втратою заробітку у зв`язку із відстороненням позивача від займаної посади належить відмовити, оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" чітко визначений порядок відшкодування такої шкоди в разі, коли орган досудового розслідування закриває кримінальне провадження за відсутності складу злочину.
Вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн та витрат на проїзд до слідчих органів та суду у розмірі 10 000,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями прокуратури - залишено без змін.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України про відшкодування втраченого заробітку - скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування втраченого заробітку задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період з 11 квітня 2011 року по 27 травня 2011 року включно в сумі 6 822,99 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції стягнуто на відшкодування моральної шкоди 458 131,00 грн, що є гарантованим мінімумом, підстав для перегляду судом апеляційної інстанції розміру відшкодування моральної шкоди в сторону його збільшення не вбачається.
З матеріалів справи вбачається, що втрачений заробіток за 47 днів (з 11 квітня 2011 року по 27 травня 2011 року) становить 6 822,99 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України, витребувано її з Любашівського районного суду Одеської області.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
08 липня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 та у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17.
Позивач вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що шкоду, яка завдана незаконними рішеннями, діями прокуратури, визначено без урахування перенесених страждань, принижень, негативних переживань.
Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
В касаційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності з 01 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Скаржник вказував, що суди першої та апеляційної інстанцій неправомірно у резолютивних частинах своїх рішень вказали шлях виконання судового рішення.
Суди не встановили наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями посадових осіб Одеської обласної прокуратури та моральною шкодою, а також дійсністю її настання.
Доводи інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу Державноїказначейської служби України, проте колегія суддів Верховного Суду вказаний відзив не бере до уваги, оскільки ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відзив повернуто заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 28 березня 2011 року прокуратурою Одеської області стосовно позивача було порушено кримінальну справу № 0511201100045 за частиною другою статті 368 КК України (т. 1 а. с. 14).
29 березня 2011 року позивача було затримано в порядку статті 115 КПК України (в редакції 1960 року) та поміщено до Одеського слідчого ізолятора.
07 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 Приморським районним судом м. Одеси обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
12 квітня 2011 року слідчим прокуратури Одеської області Гакманом М. С. позивача знову затримано в порядку статті 115 КПК України.
15 квітня 2011 року Приморським районним судом Одеської області стосовно позивача обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
27 травня 2011 року слідчий з особливо важливих справ прокуратури Одеської області Гакман М. С. змінив позивачу запобіжний захід на підписку про невиїзд.
09 червня 2012 року позивачу пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 368 КК України.
30 червня 2011 року кримінальну справу стосовно позивача за частиною другою статті 368 КК України направлено до суду для розгляду по суті.
До моменту затримання позивача та арешту відповідно до наказу УМВС України в Одеській області від 28 грудня 2005 року позивач проходив службу в органах МВС України. Остання посада - заступник начальника - начальник слідчого відділу Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області.
Наказом ГУМВС України в Одеській області від 07 квітня 2011 року № 148 о/с позивача звільнено з посади заступника начальника - начальника слідчого відділення Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області та з органів внутрішніх справ.
Підставою для прийняття рішення про звільнення позивача з вищезазначеної посади та з органів внутрішніх справ стало затримання його 29 березня 2011 року як підозрюваного у вказаній кримінальній справі № 0511201100045 за частиною другою статті 368 КК України, пред`явлення йому обвинувачення за вказаною статтею та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Після повернення кримінального провадження № 0511201100045 за його обвинуваченням за частиною другою статті 368 КК України для проведення додаткового розслідування 26 квітня 2017 року слідчим відділом прокуратури Одеської області внесено відомості в ЄРДР та стосовно позивача зареєстроване кримінальне провадження № 42017160000000542 за частиною другою статті 368 КК України.
За результатами розслідування слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Одеської області старшим радником юстиції Поповим С. М. 11 квітня 2019 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42017160000000542 за частиною другою статті 368 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тобто за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Позивач знаходився під слідством та судом з 28 березня 2011 року по 11 квітня 2019 року, тобто протягом восьми років і 12 днів.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частиніта постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.