ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/1043/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
(суддя - Кобецька С. М.)
від 15.09.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)
від 07.03.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.03.2023)
у справі № 909/1043/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш"
про стягнення 4 331 228, 69 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Дудченко В.В.;
відповідача - Дуда П.В.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення 4 331 228, 69 грн, з яких: 1 370 597, 81 грн - пеня, 2 960 630, 88 грн - штраф, нараховані на підставі пункту 7.2 договору про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку поставки товару визначеного специфікацією.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, у позові відмовлено.
2.2. Суд першої інстанцій виходив з того, що Господарським судом міста Києва в мотивувальній частині рішення від 11.01.2022 у справі №910/12450/21, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та добровільно виконано Акціонерним товариством "Укртрансгаз", досліджено та встановлено факт відсутності порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, і ці обставини є преюдиційними, враховуючи які, суд вважав відсутніми правові підстави для покладення на відповідача відповідальності, обумовленої пунктом 7.2. договору, у вигляді пені та штрафу.
2.3. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що не всі поставки відповідачем були здійсненні з порушенням строків поставок, а ті що з порушенням, обумовленні карантинними обмеженням введені також і Урядом іншої держави на території Чеської Республіки, звідки і відбувалися поставки спеціального обладнання для позивача, а тому такі обставини свідчать про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020 укладеним з позивачем викликано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо застосування статей 204, 629 Цивільного кодексу України); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Також підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за умови якщо суд касаційної інстанції вважатиме правовідносини у цій справі, що переглядається, та у справі № №918/289/19 неподібними. У такому разі скаржник наголосив на необхідності формулювання висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" з урахуванням статей 204, 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
Крім того, підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш" (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020, за умовами якого постачальник передає у власність покупця товари - "турбіни та мотори (запасні частини до ГТ-750-6)" код згідно ЄЗС ДК 021:2015 42110000-3, зазначені у специфікації - додатку 1 до договору, на загальну суму 39 096 000, 00 грн (пункти 1.1., 3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари партіями в кількості, якості, комплектності, строки та в місці поставки відповідно до умов договору, специфікації (додаток 1), технічних вимог та якісних характеристик товарів (додаток 2).
Специфікацією - додатком 1 до договору сторони погодили найменування товарів, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю, строк поставки товарів - 4-ма партіями протягом 220 календарних днів з дати укладення договору (до 09.04.2021), місце поставки - центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс", 08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
Відповідно до технічних вимог та якісних характеристик товарів - додатку 2 до договору, виробником товарів є EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка).
Згідно з пунктом 5.6. договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною на кожну окрему партію товарів.
Пунктом 7.2. договору сторони обумовили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (зокрема, епідемія), які виникли після підписання договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов`язань, тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з наданням відповідних підтверджуючих документів (пункт 8.2. договору).
Згідно з пунктом 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема відповідний документ Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 20 - ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (пункт 8.4. договору).
Листом вих№1-02/04/21 від 02.04.2021 відповідач інформував позивача про неможливість здійснення поставки товару в термін встановлений договором - до 09.04.2021, з огляду на повідомлення заводу - виробника EKOL energo s.r.o. (Чеська Республіка) про перенесення виконання замовлення на 17.05.2021 через введення постановами Уряду Чеської Республіки від 23.12.2020, від 22.01.2021, від 14.02.2021, від 26.02.2021, від 26.03.2021 надзвичайного стану пов`язаного з безпрецедентним поширенням COVID-19 в країнах Європи.
У відповіді №3201вих-21-707 від 08.04.2021 позивач вказує відповідачу на необхідність надання підтверджуючих документів про неможливість виконання зобов`язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили.
В свою чергу, листом вих№1-08/04/21 від 08.04.2021 (отримано позивачем 16.04.2021), відповідач направив позивачу сертифікат №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківської Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини.
Так, сертифікатом №2600-21-0366 від 07.04.2021 Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчила, що епідемія (пандемія) коронавірусної хвороби COVID-19, яка розвинулась та поширилась у всьому світі у тому числі в Європейському Союзі та Україні, карантин, який визнано форс-мажорною обставиною на підставі Закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та який встановлено на підставі постанов Кабінету Міністрів України, запровадження обмежувальних заходів органами державної влади та органами місцевого самоврядування, надзвичайний стан введений на території Чеської Республіки, згідно з постановою уряду Чеської Республіки у зв`язку з пандемією SARS Cov-2 - у комплексі спричинили неможливість своєчасного виготовлення, подальшої поставки та передачі у власність товарів, у строк, визначений договором про закупівлю товарів № Т-62/2009000003 від 01.09.2020. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 22.01.2021; дата закінчення - тривають станом на 07.04.2021.
Поряд з цим, наявні в матеріалах справи товарно - транспортна накладна № 1 від 29.04.2021, видаткова накладна № 49 від 29.04.2021 на суму 7 374 129, 60 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 24.05.2021, видаткова накладна № 58 від 24.05.2021 на суму 24 132 892, 80 грн; товарно-транспортна накладна № 1 від 31.05.2021, видаткова накладна № 65 від 31.05.2021 на суму 5 473 416, 00 грн; товарно-транспортна накладна № 2 від 31.05.2021, видаткова накладна № 66 від 31.05.2021 на суму 2 115 561, 60 грн - свідчать про поставку відповідачем позивачу товару, обумовленого договором №Т-62/2009000003 від 01.09.2020, на загальну суму 39 096 000, 00грн.
При цьому, товар поставлено відповідачем партіями 29.04.2021, 24.05.2021, 31.05.2021, тобто не у строк визначений договором (до 09.04.2021), проте прийнято позивачем без жодних зауважень чи заперечень.
Відповідно до виписок АБ "Укргазбанк" по особовому рахунку за 01.06.2021, за 16.06.2021, за 23.06.2021 вартість поставленого товару сплачено позивачем в повному обсязі - 39 096 000, 00 грн.
Позивач звернувся до відповідача зокрема, з вимогами від 04.06.2021, від 08.06.2021, повторно 13.07.2021 про сплату штрафних санкцій нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, за порушення строків поставки 1-ї та 4-ї партії товару в загальній сумі 4 331 228, 69 грн.
Згідно з розрахунком позивачем нараховано відповідачу за період з 09.04.2021 по 31.05.2021 (1 - ша партія товару) пеню в сумі 284 617, 63 грн, штраф в розмірі 831 959,23 грн; за період з 09.04.2021 по 24.05.2021 (4-та партія товару) пеню в сумі 1 085 980, 18 грн, штраф в розмірі 3 499 269, 46 грн.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю товарів №Т-62/2009000003 від 01.09.2020.
5.3. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог, оскільки вважали наявними обставини непереборної сили в розумінні положень розділу 8 договору, укладеного сторонами.
5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" підставою касаційного оскарження визначило, зокрема пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарськими судами застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (щодо застосування статей 204, 629 Цивільного кодексу України); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.5. Проаналізувавши постанови, на які посилається скаржник, колегія суддів встановила таке.
Так, у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення 2 578 292, 78 грн неустойки за договором купівлі-продажу, Верховний Суд зазначив, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин, за умовами договору, є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тому суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку про те, що надані відповідачем докази (сертифікат Рівненської торгово-промислової палати) не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору купівлі-продажу, а саме стягнення неустойки.
У постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Посилаючись на наведені правові позиції, скаржник звертає увагу на те, що виданий Івано-Франківською Торгово-промисловою палатою, висновок не є засвідченням наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки згідно з пунктом 8.3. договору уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторонами було визначено не регіональну Торгово-промислову палату, а Торгово-промислову палату України. Відповідно до підпунктів 4.1. та 4.3 Регламенту Івано-Франківська Торгово-промислова палата засвідчити такі обставини не мала повноважень та не могла.
5.6. З врахуванням наведених доводів касаційної скарги, на вирішення суду касаційної інстанції поставлене питання щодо того чи може бути висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати у спірних правовідносинах належним доказом на підтвердження існування форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.