ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/1645/22
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 (суддя Ніколенко М. О.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 (Мороз В. Ф. - головуючий, судді Кузнецов В. О., Коваль Л. А.) у справі
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України (правонаступник Міністерства розвитку громад та території України)
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Східний офісу Держаудитслужби,
про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн,
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Єреп В. В., представники: позивача - Ігнатенко Т. Б., відповідача - Корж Ю. С.),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ревізією використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4 291 463,47 грн (259 538,0 грн + 1 844 050,76 грн + 2 187 874,71 грн). З метою усунення виявлених порушень на підставі статті 8, пункту 7 статті 10, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 № 850-15/1944. Однак, за твердженням прокурора, відповідачем не було вжито заходів по усуненню порушень та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, на виконання п. 2.9 плану роботи Держфінінспекції в Україні на ІІІ квартал 2015 року на підставі направлення № 201 від 11.08.2015, виданого начальником Криворізької ОДФІ, фахівцями інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", у тому числі використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 09.11.2015 № 850-39/21.
Загалом ревізією встановлено зайве отримання коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення відповідних розрахунків, на суму 4 291 463,47 грн (259 538,0 грн + 1 844 050,76 грн + 2 187 874,71 грн).
З метою усунення виявлених порушень на підставі п. 7 ст. 10, ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", об`єкту контролю була направлена вимога про усунення порушень від 11.12.2015 № 850-15/1944.
Однак, відповідачем не було вжито заходів по усуненню порушень та відшкодуванню завданих збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.
Відповідач звертався з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Криворізької об`єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області "Про усунення порушень" від 11.12.2015 № 850-15/1944.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 804/16546/15 у задоволенні позову було відмовлено.
В свою чергу, у жовтні 2016 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, правонаступником якої є Східний офіс Держаудитслужби Державної аудиторської служби України звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" коштів у сумі 4 291 463,47 грн. до Державного бюджету на рахунок Управління державного казначейства в Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16 було залишено без розгляду позов прокурора через відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави у вказаній справі.
У зв`язку з цим, Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та території України звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2022 у справі № 904/1645/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів аргументовані тим, що в діях Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправні дії відповідача, які полягали у завищенні фактичних витрат на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню за січень-грудень 2014 року; завдання збитків державному бюджету, внаслідок завищення фактичних витрат у виді надмірного перерахування субвенції відповідачу та її отриманні останнім; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та спричиненими збитками, а отже позовні вимоги є обґрунтованими.
Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог прокурора у відзиві на позовну заяву, оскільки строк звернення до суду з цим позовом сплив 09.11.2018.
Позовна давність для звернення до суду як позивачем, так і прокурором, у даному випадку повинна обліковуватись саме від моменту встановлення актом ревізії Державної фінансової інспекції України від 09.11.2015 № 850-39/21 завдання державі збитків - 09.11.2015.
Сторонами не доведено відсутність будь-якої координації та взаємодії між Державною фінансовою інспекцією України та Міністерством розвитку громад та території України, а також неможливість останнього отримати відомості щодо встановлених порушень, які він мав можливість та повинен був виявити самостійно.
В свою чергу, прокурор не вбачав за необхідне проінформувати в розумні строки в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" будь-який з уповноважених державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах органів (в тому числі Мінрегіон) про виявлені у кінці 2015 року порушення та надати йому час для їх усунення шляхом вжиття відповідних заходів щодо захисту державних інтересів.
Натомість, прокурор вирішив звернутися у 2016 році до суду в інтересах держави саме в особі Східного офісу Держаудитслужби, заявивши вимоги до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення збитків у розмірі 4 291 463,47 грн.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16 було залишено без розгляду позов прокурора через відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави у вказаній справі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки, звертаючись до суду першим заступником прокурора Дніпропетровської області не доведено необхідність захисту інтересів держави саме прокурором, належним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду, зокрема, від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону №1697-VII, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав у даній справі для звернення прокурора до суду в інтересах держави. Посилання прокурора на те, що звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповідним позовом були наявні підстави вважати, що інтереси держави будуть захищені в цьому судовому провадженні (у справі № 804/7056/16) відхилені судами, з огляду на те, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду стала не зміна судової практики чи формування Верховним Судом вищої ланки (Великою Палатою Верховною Суду) нового правового висновку, а саме невиконання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом. В основу свого клопотання ним було покладено те, що Міністерство розвитку громад та території України не приймало участі у справі № 804/7056/16.
Однак, результат розгляду справи № 804/7056/16 жодним чином не впливав на права та обов`язки Міністерства, і наявність такого спору ніяк не впливала на можливість захисту Міністерством інтересів держави шляхом подання окремого позову до суду.
Крім того, позов прокурора було залишено без розгляду саме внаслідок недотриманням останнім порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо звернення до компетентного органу до подання позову.
В цьому аспекті тривалість судового провадження у справі № 804/7056/16 не є вирішальним фактором та безумовною підставою для визнання поважними причини пропуску прокурором строку звернення до суду, адже саме прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо звернення до компетентного органу до подання позову і саме прокурором здійснюється вибір цього компетентного органу з числа органів, уповноважених державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, а тому ризики, пов`язані із невиконанням (неналежним виконанням) своїх обов`язків позивачами та прокурором покладаються на останніх.
При цьому, як прокурор, так і позивач, повинні усвідомлювати необхідність вжиття компетентним органом (яким також є позивач) заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або, що має місце у даній справі, повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, і розумність строку для цих цілей визначається саме виходячи з того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності).
Інших причин поважності порушення позовної давності прокурором у позові та поданих до суду процесуальних документах не наведено, а тому відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзивів на касаційну скаргу
4.1. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати поважними причини пропуску позовної давності та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 11.01.2023 у справі № 924/88/22, від 21.12.2022 у справі № 918/569/20, 20.01.2022 у справі № 924/86/21, від 10.08.2022 у справі № 303/6079/17, від 23.06.2021у справі № 924/1276/19, від 09.06.2021 у справі № 922/1141/20, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18 щодо застосування статті 257 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема про те, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, тощо.
Скаржник стверджує, що перебування аналогічного позову (справа № 804/7056/16) на розгляді в адміністративному суді виключало необхідність подачі позовів в порядку іншого судочинства, направлених на захист тих самих прав, враховуючи, що у вказаній справу судом апеляційної інстанції позов було задоволено. Отже висновок суду про те, що наявність справи № 804/7056/16 не впливала на можливість захисту позивачем інтересів держави шляхом подання окремого позову є безпідставним, оскільки його предметом було б стягнення тих самих збитків.
Крім того, залишаючи без розгляду позов у справі № 804/7056/16, Верховний Суд керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яку прокурор не міг враховувати під час подання позову в 2016 році.
Висновки судів про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності не стосуються спірних правовідносин, оскільки прокурором та позивачем не допущено порушення таких правил.
Судами також не враховано, що відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцевих і перехідних положень" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, тривалий розгляд справи № 804/7056/16, а також виконання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", про що також наголошено у постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 804/7056/16, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки у прокурора були наявні обґрунтовані підстави вважати, що інтереси держави будуть захищені у зазначеному судовому провадженні шляхом стягнення збитків до державного бюджету.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що суди вірно вказали на те, що саме дії прокурора зумовили залишення позову у справі № 804/7056/16 без розгляду, а Міністерство не було позбавлено можливості самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права. У зв`язку із викладеним, відповідач просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу та заяві щодо касаційної скарги Східний офісу Держаудитслужби та позивач погоджуються із доводами касаційної скарги та просять її задовольнити.
Відповідно до приписів частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Згідно зі статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч. 1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч. 3).
Отже, оскільки поданий відзив та заява не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак Східним офісом Держаудитслужби та позивачем не додано документа про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив та заяву Суд не враховує.