ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/106/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боднар"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 (Марко Р. І. - головуючий суддя, судді Матущак О. І., Скрипчук О. С.) у справі
за позовом Міністерства юстиції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боднар",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Жорняк Андрій Богданович,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Міністерство юстиції України звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боднар" (далі - ТОВ "Боднар") про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме побутового нежитлового приміщення загальною площею 107,8 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Хуторівка, 2, м. Львів, (будівля автомийки літ. "Б-1").
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Підприємство Львівська виправна колонія (№ 48) надало ФОП Жорняку А.Б. нежитлове приміщення загальною площею 107,8 кв. м, що знаходиться в м. Львові, вул. Хуторівка, 2 (надалі спірне майно), на підставі договору про партнерство та співпрацю від 04.01.2010 № 11, оскільки воно не використовувалось за призначенням. Згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів вказане приміщення площею 107,8 кв.м. перебуває на балансі ДП "Львівської виправної колонії (№ 48)".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 у справі № 5015/1506/12 за позовом СПД-ФОП Сороки Р.І. до СПД-ФОП Фірман Р.Б визнано за СПД-ФОП Сорока Р.І. право власності на будівлю автомийки площею 216,0 кв. м, На підставі вказаного судового рішення, СПД-ФОП Сорока П.І. 12.07.2012 здійснив реєстрацію права власності на будівлю автомийки. На думку позивача, спірне майно СПД-ФОП Сорокою Р.І. було збільшено до 216,0 м. кв. шляхом зміни зовнішніх та внутрішніх параметрів. В подальшому, 14.02.2013, між СПД-ФОП Сорока П.І. та Жорняком А.Б. укладено договір купівлі-продажу будівлі автомийки. На підставі вказаного договору, 14.02.2013 Жорняк А.Б. здійснив реєстрацію права власності на спірну будівлю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суд від 10.06.2013 у справі № 5015/1506/12 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 та прийнято нове рішення, яким в позові про визнання права власності на вказаний об`єкт відмовлено. Незважаючи на вищезазначене, Жорняк А.Б. відповідно до акта приймання - передачі нерухомого майна від 27.09.2018 передав спірне майно ТОВ "Боднар", засновником та керівником якого є він сам. Оскільки право власності на спірне майно було набуте СПД-ФОП Сорока Р.І. неправомірно, право відчуження вказаного об`єкта нерухомості в нього відсутнє, а відтак договір купівлі-продажу будівлі автомийки та передача 27.09.2018 вказаного майна ТОВ "Боднар" є недійсними.
У зв`язку із наведеним, спірне майно, що перебуває на балансі ДП "Львівської виправної колонії (№ 48)" повинно бути витребуване від ТОВ "Боднар".
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, підприємство Львівської виправної колонії № 48 надало ФОП Жорняку А.Б. нежитлове приміщення загальною площею 107,8 кв. м, що знаходиться в м. Львові, вул. Хуторівка, 2, на підставі договору про партнерство та співпрацю від 04.01.2010 № 11, оскільки воно не використовувалось за призначенням.
Згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів приміщення площею 107,8 кв. м перебуває на балансі ДП "Львівської виправної колонії (№ 48)".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 у справі № 5015/1506/12 за позовом СПД-ФОП Сороки Р.І. до СПД-ФОП Фірман Р. Б. визнано за СПД-ФОП Сорока Р.І. право власності на будівлю автомийки площею 216,0 кв. м, що знаходиться у м. Львові, по вул. Хуторівка, 2. На підставі вказаного судового рішення, СПД-ФОП Сорока П.І. 12.07.2012 здійснив реєстрацію права власності на будівлю автомийки загальною площею 216,0 кв. м, що розташована на вул. Хуторівка, 2 у м. Львові.
14.02.2013 між СПД-ФОП Сорока П.І. та Жорняком А.Б. укладено договір купівлі-продажу будівлі автомийки під літерою "Б-1" площею 216,0 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Урумовою Ж.М., реєстровий номер № 398 від 14.02.2013.
Постановою Львівського апеляційного господарського суд від 10.06.2013 по справі № 5015/1506/12 задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Львова та скасовано рішення господарського суду Львівської області від 12.06.2012 у справі за позовом СПД-ФОП Сороки Р.І. до СПД-ФОП Фірман Р.Б. про визнання права власності за позивачем на будівлю автомийки площею 216,0 кв. м, що знаходиться в м. Львові, вул. Хуторівка, 2, та прийнято нове рішення, яким в позові про визнання права власності на вказаний об`єкт відмовлено.
27.09.2018 зареєстроване право власності ТзОВ "Боднар" на будівлю автомийки під літерою "Б-1" площею 216,0 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2, як набуте на підставі внесення Жорняком А.Б. його як вклад у статутний капітал даного господарського товариства.
У листопаді 2014 року першим заступником прокурора міста Львова, правонаступником якого є Львівська місцева прокуратура № 1, подано позов в інтересах Фонду державного майна України та Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 48)" (назва на момент подання позову Державного підприємства "Львівська виправна колонія (№ 48)"до фізичної особи-підприємця Сороки Р.І., Жорняка А.Б., Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж.М., третя особа - Управління державної реєстрації Львівської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору, витребування майна, яке належить ДП "Львівська виправна колонія (№ 48)", з чужого незаконного володіння.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 28.12.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2018, у справі № 464/12197/14-ц у задоволенні позову Львівській місцевій прокуратурі № 1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №464/12197/14-ц рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28.12.2017 та постанову - Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що управління та розпорядження майном, з приводу якого заявлено позов, повинна здійснювати Кримінально-виконавча служба України, якій належить право вимоги у справі.
Листом Львівської місцевої прокуратури від 30.09.2020 № 1, який надійшов до позивача 19.10.2020 №22611-26-20, повідомлено про необхідність забезпечення участі у даній справі як позивача для захисту інтересів держави.
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 26.02.2021 № 464/915/21 залучено Міністерство юстиції України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Предметом спору у справі № 464/915/21 є витребування з чужого незаконного володіння Жорняка Андрія Богдановича на користь Міністерства юстиції України підсобного приміщення площею 107,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно), балансовою вартістю 252 055,50 грн, шляхом приведення самочинно збудованої споруди площею 216,0 кв. м в попередній стан.
Під час розгляду справи № 464/915/21 встановлено, що Відповідачем спірне майно передано іншій особі, а саме ТОВ "Боднар". Право власності на спірне майно 28.11.2018 зареєстровано за ТОВ "Боднар", тому виникла необхідність у залученні ТОВ "Боднар" співвідповідачем у справі та витребуванні у нього спірного майна.
02.04.2021 позивачем направлено до Сихівського районного суду міста Львова клопотання про залучення співвідповідачем у справі №464/915/21 ТОВ "Боднар", оскільки Позивачу стало відомо, що Жорняк А.Б. відповідно до акта приймання - передачі нерухомого майна від 27.09.2018 передав спірне майно товариству з обмеженою відповідальністю "Боднар", засновником та керівником якого являється сам Жорняк А. Б .
Ухвалою суду від 09.12.2021 позивачу відмовлено у залученні співвідповідачем ТОВ "Боднар" оскільки позов до юридичної особи розглядається в господарському процесі.
Надалі Міністерство юстиції України подало позовну заяву до Господарського суду Львівської області та ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2022 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.01.2022 залучено Жорняка А. Б. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 18.04.2022 клопотання Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.11.2022 у справі № 914/106/22 (суддя Манюк П. Т.) відмовлено у задоволені позовних вимог.
Рішення суду аргументовано тим, що однакова адреса не може бути достатнім доказом тотожності об`єкту про витребування якого просить позивач та об`єкту належного на праві власності відповідачеві, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2022, за адресою "м. Львів, вул. Хуторівка, 2", крім належної на праві власності ТОВ "Боднар" будівлі автомийки площею 216 кв. м., зареєстровано право власності ще на 48 будівель і споруд, які належать як складові частини об`єкта нерухомого майна ТОВ "Девелопмен Інжиніринг Сервіс". На підтвердження прав власника зазначеного нерухомого майна позивачем представлено лише незавірену жодним чином копію Інвентарної картки обліку основних засобів без номера, де в графі "підприємство, організація" зазначено: "П-ство ЛВК-48", в якій інвентаризовано побутове приміщення площею 107,8 кв.м, без зазначення жодних інших індивідуальних ознак вказаного майна.
Оскільки предметом витребування є нерухоме майно, то право власності на нього підлягало державній реєстрації, однак, як вбачається з матеріалів справи, право власності на побутове нежитлове приміщення, про витребування якого просить позивач, за державою в особі позивача чи інших державних органів, зареєстроване не було. Разом з тим, на даний час у власності відповідача знаходиться будівля автомийки, позначена літерою "Б-1" площею 216,0 кв.м, а не об`єкт, який просить витребувати позивач - побутове нежитлове приміщення, площею 107,8 кв.м, жодних доказів фактичного існування такого нежитлового приміщення не надано.
Позивачем не надано доказів для підтвердження наступних обставин: існування в натурі індивідуально визначеного майна про витребування якого він звернувся до господарського суду з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно.
3.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №914/106/22 рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Судом враховано як преюдиційні обставини, встановлені під час розгляду справи № 5015/1506/12. Зокрема суд зазначив, що у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі № 5015/1506/12 встановлено, що 04.05.2011 між ФОП Сорокою Р.І. та ФОП Фірман Р.Б. укладено договір про спільну діяльність № 04/05-11, згідно розділу 1 цього договору, сторони зобов`язались шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення спільної цілі спорудження та улаштуванням автомийки на вул. Хуторівка №2, у м. Львові. Пунктом 7.1 договору встановлено, що грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності, складає їх спільну часткову власність, а пунктом п. 7.3. договору передбачено, що частки визначаються пропорційно до майнової участі сторін у реконструкції об`єкту. До матеріалів справи долучено проміжний акт від 01.09.2011 про результати виконання умов договору про спільну діяльність від 04.05.2011 № 04/05-11, в якому зазначено, що станом на 01.09.2011р., в результаті виконання вказаного договору завершено спорудження та улаштуванням автомийки на вул. Хуторівка,2 у м. Львові, загальною площею 216 кв. м. У пункті 2 акта вказано, що майнова участь підприємця Сороки Р.І. в спорудженні автомийки становить 198 000 грн, що становить 100 % від усіх майнових витрат понесених сторонами на реконструкцію. В той же час розмір майнової участі підприємця Фірман Р.Б. у будівництві становить 0 %.
Крім того, у вищезгаданій постанові зазначається, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження правомірності спорудження автомийки та на якій земельній ділянці таке проводилось, наявності відповідних дозволів та, як встановлено судовою колегією, земельна ділянка по вул. Хуторівка, 2 у м. Львові належить Львівській виправній колонії (№ 48) на підставі державного акта на право постійного користування від 04.05.2006 року серії ЯЯ № 179409. Підприємством Львівської виправної колонії (№48) приміщення, яке використовується під автомийку, надано ФОП Жорняку А. Б. на підставі договору про партнерство та співпрацю від 01.08.2009 № 20 в тимчасове користування загальною площею 107,8 кв. м, оскільки не використовувалось Львівською виправною колонією (№48) за призначенням. Крім того, згідно інвентарної картки обліку основних засобів дане приміщення автомийки площею - 107,8 кв. м перебуває на балансі Львівської виправної колонії (№ 48).
Також, судом відзначено, що позивачем не представлено суду доказів що підтверджують право власності, а саме відповідних правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів щодо приналежності позивачеві спірного майна, а документи, які додано позивачем до позовної заяви, а саме, договір про спільну діяльність від 04.05.2011 № 04/05-11, укладений між ФОП Сорокою Р.І. та ФОП Фірман Р.Б. і лист начальника Львівської виправної колонії №48 від 28.05.2012 року, в якому вказано, що користувач земельної ділянки не заперечує проти експлуатації будівлі автомийки літ. "Б-1", що знаходиться у м. Львові по вул. Хуторівка, 2 та використання земельної ділянки, необхідної для її обслуговування і, що в подальшому буде надана згода на вилучення такої для передачі у користування власнику автомийки, звіт про відповідність будівлі мийки державним будівельним нормам, стандартам і правилам, складений ФОП Гнатюк О.Т 15.08.2011, не можуть слугувати такими доказами.
Отже, право власності на майно було набуте СПД-ФОП Сорока Р.І. неправомірно, права на відчуження вказаного об`єкту нерухомості в нього не було, а тому здійснений в подальшому СПД-ФОП Сорокою Р.І. правочин, а саме укладений між СПД-ФОП Сорокою Р.І. та Жорняком А.Б. 14.02.2013 договір купівлі-продажу будівлі автомийки під літерою "Б-1" площею 216,0 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 2, та подальша передача 27.09.2018 спірного майна товариству з обмеженою відповідальністю "Боднар" є недійсними.
Щодо позовної давності апеляційний господарський суд зазначив, що у листопаді 2014 року першим заступником прокурора міста Львова, правонаступником якого є Львівська місцева прокуратура №1, подано позов в інтересах Фонду державного майна України та Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№48)" (назва на момент подання позову Державного підприємства "Львівська виправна колонія № 48)" до фізичної особи-підприємця Сороки Р. І., Жорняка А. Б., Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Урумової Ж. М., третя особа - Управління державної реєстрації Львівської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору, витребування майна, яке належить ДП "Львівська виправна колонія (№48)", з чужого незаконного володіння.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 28.12.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2018, у справі №464/12197/14- у задоволенні позову Львівській місцевій прокуратурі №1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №464/12197/14-ц рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28.12.2017 та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що управління та розпорядження майном, з приводу якого заявлено позов, повинна здійснювати Кримінально-виконавча служба України, якій належить право вимоги у справі.
Листом Львівської місцевої прокуратури від 30.09.2020 № 1, який надійшов до Міністерства юстиції України 19.10.2020, повідомлено про необхідність забезпечення участі у даній справі як позивача для захисту інтересів держави. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що про порушене право Міністерству юстиції України стало відомо саме 19.10.2020. Позовну заяву у справі №914/106/22 Міністерство юстиції України надіслало на адресу Господарського суду Львівської області 29.12.2021. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги заявлені в межах позовної давності, з огляду на те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзивів на касаційну скаргу
4.1. ТОВ "Боднар" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №914/106/22 скасувати, рішення Господарського суду Львівської області від 28.11.2022 залишити в силі.
Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що саме судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 стосовно того, що об`єктом віндикації може бути лише конкретна річ, визначена індивідуальними ознаками, яка збереглася в натурі на момент вирішення спору; і необхідною умовою задоволення віндикаційного позову є доведення позивачем того, що саме йому належить право власності на цю конкретну індивідуально визначену річ.
Апеляційний суд вийшовши за межі позовних вимог та апеляційної скарги, змінив формулювання "побутове нежитлове приміщення" на "будівлю автомийки", додавши реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, хоча позивач його не зазначав ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну предмету позову. Але за цим реєстраційним номером зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано об`єкт із зовсім іншою площею - 216 кв. м.
Розміри об`єкта нерухомості, який витребував апеляційний суд у відповідача (107,8 кв. м), і об`єкта нерухомості, право власності на який належить відповідачеві (216 кв. м) істотно відрізняються. Тотожність адрес в цьому випадку не є достатньою, оскільки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за цією ж адресою на даний час зареєстровано право власності ще на 48 будівель і споруд.
У свою чергу, апеляційний суд задовольнив позов Міністерства юстиції України про витребування об`єкта нерухомого майна без встановлення того, що право власності на витребуваний об`єкт належить позивачеві.
4.3. Судами також не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 28.11.2018 у справі № 911/926/17 стосовно того, що початок перебігу позовної давності потрібно пов`язувати з днем, коли держава Україна в особі відповідних органів довідалася чи могла довідатися про порушення своїх прав. В судах неодноразово розглядалися справи у спорах про цей об`єкт нерухомості, в яких, починаючи з березня 2013 року брали участь прокурор, Державне підприємство "Підприємство державної кримінально- виконавчої служби України (№ 48)", а згодом - і безпосередньо Міністерство юстиції України. Тобто держава в особі відповідних органів знала про факт реєстрації спірного об`єкта нерухомого майна спочатку за Сорокою І. Р., потім - за Жорняком А. Б., і врешті - за ТОВ "Боднар". Апеляційний суд не прийняв до уваги доводів відповідача про те, що Міністерство юстиції України могло довідатися про порушення права раніше - з моменту внесення державним реєстратором запису до Державного реєстру про реєстрацію права власності - 04.12.2018, оскільки на цей момент Міністерство юстиції України вже здійснювало функції щодо управління об`єктами права державної власності і було наділене широким спектром повноважень щодо контролю за його ефективним використанням та збереженням, ведення обліку об`єктів державної власності, тощо. Крім того, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є публічною, відомості з Державного реєстру є відкритими і доступними, а Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем.