ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 460/3050/18
адміністративне провадження № К/990/14094/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 460/3050/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (суддя - Борискін С.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (головуючий суддя - Пліш М.А., судді: Ніколін В.В., Гінда О.М.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (відповідач 2) у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у непоновлені її на роботі (на виконання судового рішення яке набрало законної сили) та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення .
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що судовим рішенням апеляційної інстанції у справі №817/1828/15 визнано протиправними та скасовано накази Міністерства юстиції України від 03 червня 2015 року № 1797к та № 365 про її звільнення. Поновлено її на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 06 червня 2015 року та стягнуто з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140 грн. Рішення суду набрало законної сили та з грудня 2015 року звернуто до виконання.
3. Разом з тим, указане рішення суду (в частині поновлення позивача на роботі) відповідачем виконано лише 21 лютого 2020 року (наказ Міністерства юстиції України №775/к "Про поновлення" ОСОБА_1 ). У зв`язку з цим позивачка вважає, що відповідач відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зобов`язаний сплатити на її користь середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини
4. Наказом Міністерства юстиції України №1797/к від 03 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області.
5. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №817/1828/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1797/к від 03 червня 2015 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03 червня 2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140, 00 грн.
6. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2015 року у справі №817/1828/15 скасував постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року. Разом з тим дійшов аналогічних висновків про те, що звільнення позивача відбулось незаконно. Визнав протиправними та скасував накази Міністерства юстиції України від 03 червня 2015 року №1797к та №365/04/к. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 06 червня 2015 року та стягнув з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у тому ж розмірі 15 140, 00 грн (за період з 03 червня 2015 року по день постановлення рішення суду першої інстанції - 10 вересня 2015 року).
7. У зв`язку з тривалим невиконанням цього рішення (в частині поновлення працівника на роботі) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки його виконання.
8. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі №460/3050/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 05 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 вересня 2015 року по 07 травня 2019 року в розмірі 465 713,81грн.
9. Своєю чергою Верховний Суд постановою від 18 червня 2020 року рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції у справі №460/3050/18 скасував.
Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 817/1828/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та не видання відповідного наказу про поновлення - закрив.
Справу в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 у справі № 817/1828/15 за період з 10 вересня 2015 року по день постановлення судом рішення у цій справі - направив на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
10. Судами також було установлено, що через більше ніж чотири роки, на виконання ухвалених у справі №817/1828/15 судових рішень, ОСОБА_1 поновлено (з 04 червня 2015 року) на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2020 року №775/к "Про поновлення").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. За результатами нового розгляду цієї справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
12. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №817/1828/15 в частині поновлення позивача на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період з 11 вересня 2015 року по 20 лютого 2020 року у сумі 546 894,64 грн (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
13. За висновком суду першої інстанції позовна вимога про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 817/1828/15 є обґрунтованою. Відповідачем (негайно) не виконано дане судове рішення, а тому на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення відповідно до статті 236 КЗпП України.
14. Період для обрахунку середнього заробітку за час невиконання судового рішення, суд першої інстанції обраховував з 11 вересня 2015 року (оскільки за період з 03 червня 2015 року до 10 вересня 2015 року середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнуто постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі №817/1828/15) по 20 лютого 2020 року (позаяк роботодавцем наказ №775/к про поновлення позивачки на роботі видано 21 лютого 2020 року).
15. Вирішуючи питання про здійснення обрахунку суми середнього заробітку за час невиконання судового рішення суд першої інстанції зазначав, що у період з 11 вересня по грудень 2015 року середній заробіток за невиконання судового рішення слід обраховувати виходячи з середньоденної заробітної плати позивача - 151,40 грн (який вирахувано у судовому рішенні у справі №817/1828/15, що набрало законної сили).
16. На думку суду, починаючи з грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року до заробітної плати позивача слід застосовувати коефіцієнт коригування 1,25, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", з 01 грудня 2015 року по всій сітці державних службовців проведено підвищення посадових окладів на 25%.
17. Як уважав суд, з 01 травня 2016 року до часу винесення наказу про поновлення позивача на роботі під час обрахунку середнього заробітку позивача необхідно взяти до уваги факт підвищення посадових окладів та зміну структури заробітної плати державних службовців, яка в свою чергу відбулася у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №292 та Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
18. Згідно зі Схемою посадових окладів (Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України вiд 06 квітня 2016 року № 292 у чинній на час спірних правовідносин редакції), суд першої інстанції дійшов до висновку, що аналогічною до посади начальника управління (державної виконавчої служби) у складі Головного територіального управління (юстиції) в області (в Рівненській області) є посада керівника управління у складі департаменту, служби, повноваження яких поширюються на територію однієї або кількох областей, з посадовим окладом 4997,00 грн.
19. Виходячи зі штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, що затверджений 24 травня 2016 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що посади начальника управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти, а також посада начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, де в обох випадках встановлено посадовий оклад начальника управління в сумі 4997,00 грн, є аналогічними посаді, яку займав позивач - начальника управління державної виконавчої служби.
20. Суд першої інстанції, здійснюючи коригування середньоденної заробітної плати позивача, у зв`язку із зміною розміру посадового окладу за рівнозначною посадою та ураховуючи, що доплата за вислугу років відповідно до частини першої статті 52 Закону №889-VIII позивачки обмежена розміром у 50 відсотків посадового окладу і їй мав бути присвоєний черговий ранг, здійснював обрахунки упродовж 2016 - 2020 років наступним чином:
У 2016 році середньоденний заробіток позивача становить: (4997 (посадовий оклад) + 4997 х 50% (вислуга) +400 (ранг)) : 19 (робочих днів у травні) = 415,55 грн.
Впродовж 2016 року посадовий оклад 4997 грн не змінювався, то відтак середній заробіток за період травень-грудень 2016 року становить - 69812,40 грн.
У 2017 році посадовий оклад становить 5300,00 грн. Коефіцієнт коригування середньоденного заробітку, який визначається шляхом ділення посадового окладу після збільшення на посадовий оклад до такого збільшення, становить: 5300 : 4997 = 1,06. Відкоригована середньоденна заробітна плата позивача з 01 січня 2017 року становить: 415,55 x 1,06= 440,48 грн. Відповідно, середній заробіток позивача за 2017 рік становить: 248 (робочі дні) x 440,48 = 109 239,04 грн.
На 2018 рік посадовий оклад встановлений в розмірі 7300,00 грн, коригуючий коефіцієнт становить: 7300 : 5300 = 1,38, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 440,48 x 1,38 = 607,86 грн. Отже, середній заробіток за 2018 рік становить: 250 (робочі дні) х 607,86 = 151965,00 грн.
Посадовий оклад на 2019 рік становить 7790,00 грн. Відповідно, коригуючий коефіцієнт становить: 7790:7300= 1,07, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 607,86 x 1,07= 650,41 грн. Отже, середній заробіток позивача за 2019 рік становить: 250 (робочі дні) х 650,41 = 162602,50 грн.
В 2020 році згідно матеріалів справи посадовий оклад - 8450,00 грн. Відповідно, коригуючий коефіцієнт становить: 8450:7790=1,08, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 650,41 x 1,08 = 702,44 гpн. Отже, середній заробіток позивача за січень 2020 року становить: 21(робочі дні) х 702,44 = 14751,24 грн.; з 01 по 20 лютого 2022 року - 9834,16 грн (з розрахунку 14 (робочі дні) х702,44 ). Всього за період з 01 січня по 20 лютого 2020 року - 24585,40 грн.
21. За викладених вище умов суд першої інстанції дійшов висновків, що за період з 11 вересня 2015 року по 20 лютого 2020 року загальна сума середнього заробітку за невиконання судового рішення становить 546 894,64 грн.
22. Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився з наведеною позицією суду першої інстанції повністю та постановою від 21 лютого 2023 року залишив указане рішення без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
23. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24. Як на підставу оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
25. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України) з застосуванням коефіцієнту коригування (підвищення), передбаченого пунктом 10 Порядку №100, за умови відсутності нового окладу, визначеного штатним розписом, у зв`язку зі скороченням посади такого працівника.
26. На думку скаржника є необхідність в тлумаченні Верховним Судом підстав для застосування частини другої статті 50 Закону №889-VIII до розрахунку середнього заробітку працівника, відповідно до статті 236 КЗпП України, за посадою, яка була скорочена до зміни законодавства про оплату праці та підвищення заробітної плати.
27. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доказам фактичного виконання рішення суду у справі №460/3050/18 під час її попереднього розгляду (а саме стягнення на користь ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2015 року по 07 травня 2019 року 465 713,81 грн середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення).
28. Скаржник вважає, що з огляду на те, що неможливо буде повернути кошти стягнуті на виконання рішення суду (поворот виконання рішення суду в окремих випадках не допускається) відповідно до статей 380, 381 КАС України, то така сума (465 713,81 грн) має бути урахована під час вирішення судами цієї справи, оскільки неврахування її, може призвести до подвійної сплати позивачці однієї і тієї ж виплати.
29. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення та забезпечить сталу судову практику у спірних правовідносинах при вирішені питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки сума стягнення коштів по даній категорії справ впливає на Державний бюджет.
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Калашнікової О.В., Єресько Л.О. ухвалою від 02 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
31. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили усі обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
32. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 24 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
33. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
36. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
37. Спірні правовідносини виникли у зв?язку із невиконанням відповідачем допущеного до негайного виконання судового рішення у частині поновлення позивача на посаді в органах юстиції. На підставі цього позивач звернулась з позовом до суду про стягнення компенсації за затримку виконання рішення суду про її поновлення на роботі.
38. За результатами нового розгляду цієї справи судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ураховано, що позовна вимога про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання остаточного рішення суду про поновлення її на роботі є обґрунтованою. Відповідачем не виконано дане судове рішення, а тому, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення відповідно до статті 236 КЗпП України.
39. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано урахували що, у своїй практиці Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі наявності затримки виконання рішення для цілей застосування статті 236 КЗпП України період затримки необхідно обраховувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі а тому правильно установили період оплати при затримці виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 - з 11 вересня 2015 року (наступний день з постановлення рішення суду першої інстанції) по 20 лютого 2020 року (21 лютого 2020 року видано наказ №775/к про поновлення позивачки на роботі).
40. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій дійшли висновків про необхідність стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у справі №817/1828/15 за період з 11 вересня 2015 року по 20 лютого 2020 року у сумі 546 894,64 грн. Обчислення середнього заробітку за час невиконання судового рішення судами здійснено із застосуванням коефіцієнту їх підвищення, відповідно до пункту 10 Порядку №100.
41. Основним із доводів касаційної скарги є те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування коефіцієнту коригування (підвищення), передбаченого пунктом 10 Порядку №100 при обчисленні середнього заробітку працівника, за умови відсутності зміни тарифної ставки (окладу) у зв`язку з скороченням посади такого працівника.
42. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що у період збереження за позивачем середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) у штатному розписі відповідача відбулися зміни а саме - посаду, яку обіймав позивач, було скорочено, а тому, суди помилково при обрахунку середнього заробітку позивача врахували коефіцієнт підвищення заробітної плати та застосували пункт 10 Порядку № 100 до спірних правовідносин.
43. Таким чином спірним питанням на стадії касаційного перегляду справи залишається обрахунок середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника з застосуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати відповідно до пункту 10 Порядку №100.
44. Надаючи оцінку вказаним доводам Міністерства юстиції України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перш за все зазначає, що питання можливості коригування заробітної плата позивача при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до пункту 10 Порядку № 100 (за умови, коли посада яку обіймав працівник до звільнення, після проведення скорочення - у новому штатному розписі не передбачена), досліджувалося Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №335/927/18.
45. Зокрема, Верховний Суд у справі №335/927/18 зазначив, що обґрунтовуючи апеляційну та касаційну скаргу, позивач зазначав, що відповідно до штатного розпису управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 31 жовтня 2017 року з 01 січня 2018 року посадовий оклад заступника начальника управління підвищився до 19 000 грн. На підставі цього позивач вважав, що при обчисленні розміру його середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суди помилково не взяли до уваги коефіцієнт підвищення посадового окладу відповідно до пункту 10 Порядку № 100.
46. Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 березня 2019 року в справі №335/927/18, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно визначили розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу. Проведені судами розрахунки відповідають положенням Порядку № 100, та виконані за наданими сторонами вихідними даними. Посадовий оклад за посадою заступник начальника управління у розмірі 19 000 грн встановлено у новому штатному розкладі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з 01 січня 2018 року, після проведення скорочення чисельності та штату працівників. Оскільки посада, яку обіймав позивач до звільнення, - заступник начальника управління - начальник відділу експертизи тимчасової непрацездатності, у новому штатному розписі не передбачена, тому посадовий оклад за посадою з відмінними функціональними обов`язками заступника начальника управління у розмірі 19 000 грн не може бути взятий для розрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.