ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2023 року
м. Київ
справа № 140/7340/22
адміністративне провадження № К/990/16362/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (суддя: Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року (судді: Довгополов О.М., Гудим Л.Я., Святецький В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2022 року №380-о "Про звільнення ОСОБА_1";
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у Волинській області.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорюваний наказ та звільнення є протиправними, оскільки відповідач не виконав свій обов`язок щодо пропонування позивачу усіх вакантних посад, які були наявні після реорганізації Головного управління ДПС у Волинській області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2022 року №380-о "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у Волинській області з 11 жовтня 2022 року.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76 444,56 грн (сімдесят шість тисяч чотириста сорок чотири гривень п`ятдесят шість копійок).
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 234,60 грн (двадцять одна тисяча двісті тридцять чотири тисячі гривень шістдесят копійок) допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запропонована позивачу у попередженні про наступне вивільнення тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною не вважається вакантною, а тому така посада не могла пропонуватися на виконання положення частини третьої статті 49-2 Кодексу Законів про працю України.
При цьому суд першої інстанції урахував, що жодної іншої рівноцінної посади державної служби та (або) іншої роботи, навіть нижчої посади (посади державної служби) відповідачем запропоновану позивачу не було.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено із порушенням, що є підставою для поновлення на посаді.
Обраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача суд першої інстанції установив, що відповідно до довідки Головного управління ДПС у Волинській області від 02 січня 2023 року №2/П/03-20-10-02 сума середньомісячної заробітної плати позивача за серпень-вересень 2022 року складає 21 234,60 грн.
Відтак середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 943,76 грн (31 144,13/33).
Час вимушеного прогулу 11 жовтня 2022 року по 31 січня 2023 року складає 81 робочий день.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який слід стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь позивача, за висновком суду першої інстанції, становить 76 444,56 грн (943,76 грн х 81 робочих днів) без відрахування обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що стаття 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ не визначає, що призначення на посаду повинно відбуватися обов`язково безстроково, а тому строкове призначення на тимчасову посаду не порушує вказану норму.
Тож ураховуючи, що позивачу було запропоновано рівнозначну посаду в попередженні про наступне звільнення, а Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIIІ не встановлює обмеження щодо посад, які мають бути запропоновані особі, що звільняється, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позиція позивача щодо того, що йому не було запропоновано жодної посади, є необґрунтованою.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу не могло пропонуватись інших вакантних посад, оскільки такі не відповідали його фаху, кваліфікації, досвіду трудової діяльності.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав обов`язок щодо працевлаштування позивача, оскільки його було попереджено про наступне звільнення завчасно, йому було запропоновано усі наявні вакантні посади, а тому відповідач діяв у межах, передбачених чинним законодавством України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції змінивши його в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування заявленої підстави касаційного оскарження скаржник указує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №640/12871/21, від 12 квітня 2023 року у справі №340/1791/22.
У касаційній скарзі скаржник, з покликанням на наведені вище правові висновки Верховного Суду, зазначає, що положення частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
У цьому сенсі скаржник зазначає, що на момент вручення попередження про наступне вивільнення у Головному управлінні ДПС у Волинській області вакантними були понад 200 посад, тоді як в управлінні правового забезпечення Головного управління ДПС у Волинській області були наявними 10 вакантних посад, у тому числі і посада, яку до реорганізації обіймав позивач. Водночас, позивачу було запропоновано лише одну тимчасову посаду на період перебування працівника у відпустці по догляду за дитиною.
При цьому висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачу не могло пропонуватись інших вакантних посад з огляду на його фах, кваліфікацію, досвід трудової діяльності, з точки зору скаржника є необґрунтованим, оскільки не підтверджується жодними доказами. Скаржник наголошує, що позивач працював в управлінні правового забезпечення Головного управління ДПС у Волинській області майже 9 років за фахом, відповідаючи усім вимогам до займаних ним посад, без жодних зауважень з боку роботодавця.
Щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу скаржник уважає, що для визначення середньої заробітної плати слід враховувати нарахування заробітної плати за липень та серпень та не враховувати вересень минулого року з огляду на перебування позивача на лікарняному. Така позиція скаржника ґрунтується на висновку Великої Палати Верховного Суду, відображеному у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.
Крім того, скаржник зазначає, що довідка Головного управління ДПС у Волинській області про середньомісячну заробітну плату від 02 січня 2023 року №2/П/03-20-10-02, якою керувався суд апеляційної інстанції, містить некоректні відомості про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за серпень та вересень 2022 року, зокрема у частині відображення надбавки за інтенсивність за серпень 2022 року.
Так, скаржник зауважує, що у довідці про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату за 2022 рік, наданій Головним управлінням ДПС у Волинській області на запит позивача, у графі надбавки за інтенсивність за серпень 2022 року нічого не вказано. При цьому, у графі надбавки за інтенсивність за вересень 2022 року вказано 4 598,65 грн, яка нарахована за 33 дні. З тієї ж довідки простежується, що ОСОБА_1 у вересні відпрацював 12 днів, тобто решта (21 день), за доводами скаржника, це відпрацьовані дні у серпні. Тому надбавка у розмірі 2 878,83 грн є нарахованою надбавкою за інтенсивність за серпень 2022 року.
На підставі цього скаржник доводить, що нарахованою за серпень 2022 року є заробітна плата в розмірі 19 137,86 грн (18 217,14 грн + 2 878,83 грн - 1958,11 грн), а не 18 217,14 грн - як зазначено у довідці від 02 січня 2023 року №2/П/03-20-10-02. При цьому, 1958,11 грн - це оплата 2 днів відпочинку у зв`язку з донорством, що згідно з вимогами Порядку № 100 не враховується при визначенні середнього заробітку.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: (22 795,35 грн + 19 137,86 грн ) : 42 робочих дні = 998,41 грн.
Час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2022 року по 31 січня 2023 року становить 81 робочий день.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який слід стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь позивача, за висновком скаржника, складає 80 871,19 грн (998,41 грн х 81 робочих днів) без відрахування обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 20 липня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як установлено судами попередніх інстанцій, 17 серпня 2022 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне звільнення.
У попередженні зазначено, що відповідно до наказу Державної податкової служби України від 04 лютого 2022 року № 91 "Про введення в дію структур територіальних органів ДПС та затверджених методичних рекомендацій щодо побудови організаційних структур територіальних органів ДПС" (зі змінами) та наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 14 липня 2022 року №248 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області", керуючись статтею 87 Закону України "Про державну службу" та частиною шостою статті 49-2 Кодексу законів про працю України (зі змінами), попереджається про скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису держав органу Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців та наступне звільнення ОСОБА_1 з посади, яку він обіймає.
Одночасно запропоновано іншу посаду державної служби, а саме: заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом на умовах строкового трудового договору, на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада державної служби, ОСОБА_2 на період її відпустки для догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку, до дня фактичного виходу її на роботу.
Наказом Головного управління ДПС у Волинській області від 05 жовтня 2022 року №380-о "Про звільнення ОСОБА_1" припинено державну службу та звільнено з 10 жовтня 2022 року начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та досудового врегулювання спорів управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у Волинській області, з займаної посади, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись із своїм звільненням, уважаючи його неправомірним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначено Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон України "Про державну службу", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 5 "Про державну службу" правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про державну службу" у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Приписами пункту 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до частини п`ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.