Постанова
Іменем України
4 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 373/626/17
Провадження № 14-201цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.
розглянула справу за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) до ОСОБА_1 (далі - первинна набувачка), ОСОБА_2 (далі - проміжна набувачка), ОСОБА_3 (далі - кінцевий набувач), Улянівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - сільська рада) про визнання недійсним рішення сільської ради та витребування земельних ділянок
за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2018 року, ухвалене суддею Керекезою Я. І., та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У 2010 році первинна набувачка придбала у селі Улянівці Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі - с. Улянівка) житловий будинок із надвірними будівлями у продавця, який отримав це майно у спадок. У 2013 році сільська рада відвела у власність первинної набувачки три земельні ділянки: одну присадибну та дві для ведення особистого селянського господарства. У 2016 році власниця продала дві останні іншій особі, а та одну з них поділила на дві та продала у 2017 році три земельні ділянки сільськогосподарського призначення кінцевому набувачеві.
2. Того ж року прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області звернувся до суду. Просив визнати недійсним рішення сільської ради та витребувати у первинної набувачки присадибну ділянку, а у кінцевого набувача - три земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Мотивував позов тим, що сільська рада не могла ухвалити відповідні рішення, оскільки межі села не затверджені. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що прокурор не довів розташування земельних ділянок за межами села. Тому відмовили у позові.
3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, мала відповісти на питання, зокрема, про те, чи буде сумісним із європейськими гарантіями права на мирне володіння майном витребування спірних земельних ділянок як таких, які сільська рада виділила за відсутності встановлених меж населеного пункту. Вирішила, що ні, бо це втручання у право мирного володіння майном фізичних осіб за встановлених судами обставин справи не буде пропорційним.
(2) Короткий зміст позовної заяви
4. 27 березня 2017 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням заяви від 26 квітня 2018 року (вих. № 34-03-5892) (т. 1, а. с. 169-171) просив:
4.1. Визнати недійсним рішення сільської ради № 139-ХХVII-VI від 28 серпня 2013 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" (далі - рішення сільської ради).
4.2. Витребувати на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння первинної набувачки земельну ділянку з кадастровим номером 3223387601:05:001:0001 площею 0,25 га і вартістю 7 992,53 грн.
4.3. Витребувати на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння кінцевого набувача три земельні ділянки: з кадастровим номером 3223387601:05:001:0004 площею 0,52 га і вартістю 50 000 грн, із кадастровим номером 3223387601:05:001:0008 площею 0,25 га та вартістю 8 663 грн; із кадастровим номером 3223387601:05:001:0009 площею 1,1929 га, вартістю 41 337 грн.
5. Мотивував позов так:
5.1. 28 серпня 2013 року сільська рада ухвалила рішення, згідно з яким затвердила проєкт землеустрою щодо відведення у власність первинної набувачки земельних ділянок загальною площею 2,2129 га, серед яких: земельна ділянка з кадастровим номером 3223387601:05:001:0001 площею 0,25 га - для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельні ділянки з кадастровим номером 3223387601:05:001:0004 площею 0,52 га та з кадастровим номером 3223387601:05:001:0005 площею 1,4429 га - для ведення особистого селянського господарства.
5.2. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно первинна набувачка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223387601:05:001:0001, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387601:05:001:0004 і 3223387601:05:001:0005 на підставі договорів купівлі-продажу від 10 червня та від 16 липня 2016 року перейшли у власність проміжної набувачки.
5.3. Земельну ділянку з кадастровим номером 3223387601:05:001:0005 проміжна набувачка поділила на дві земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства: з кадастровим номером 3223387601:05:001:0008 площею 0,25 га та з кадастровим номером 3223387601:05:001:0009 площею 1,1929 га.
5.4. 8 квітня 2017 року проміжна набувачка продала земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387601:05:001:0004, 3223387601:05:001:0008, 3223387601:05:001:0009 кінцевому набувачеві за договорами купівлі-продажу № 229, 228 і 230 відповідно.
5.5. Київське державне підприємство геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика") у листі від 16 серпня 2016 року № 01-01/912 вказало, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387601:05:001:0001, 3223387601:05:001:0004 і 3223387601:05:001:0005 розташовані за межами сіл Улянівки та Тарасівки, що підтверджують додані до листа схеми розташування земельних ділянок на території Переяслав-Хмельницького району Київської області відносно межі с. Улянівки та с. Тарасівки.
5.6. Сільська рада у листі від 28 вересня 2016 року № 218 повідомила, що проєкт формування меж сіл Улянівки та Тарасівки не розробляли, але відвела у власність спірні земельні ділянки як такі, що знаходяться у межах с. Улянівки.
5.7. Управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у листі від 28 вересня 2016 року № 10-1014-99.3-3702/2-16 зазначило, що проєкт формування території та становлення меж сільської ради до цього управління не надходив.
5.8. Сільська рада у листі від 3 січня 2017 року повідомила, що під час прийняття рішень щодо відведення земельних ділянок у власність керувалася інформацією щодо належності земельних ділянок до населених пунктів з "Технічної документації нормативно-грошової оцінки земель с. Улянівка та Тарасівка" і додатків до неї.
5.9. ГУ Держгеокадастру в Київської області у листі від 27 січня 2017 року № 10-10-0.222/1183/2-17 зазначило, що у нього відсутній проєкт формування території та встановлення меж сільської ради.
5.10. Відділ у Переяслав-Хмельницькому районі Управління Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у листі від 8 лютого 2017 року № 10-1014-99.2-350/2-17 повідомив, що у нього немає проєкту формування території та встановлення меж сільської ради, а межі населених пунктів не внесені до Державного земельного кадастру.
5.11. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у листі від 9 березня 2017 року № 10-28-0.21-3304/2-17 зазначила, що відомості про межі адміністративно-територіальної одиниці - с. Улянівки - до Державного земельного кадастру не внесли. Вирішення питання про знаходження спірних земельних ділянок у межах чи за межами населеного пункту можливе тільки після внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
5.12. У розділі "Завдання на виконання робіт" виготовленого у 2013 році проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства первинній набувачці у межах с. Улянівки (далі - проєкт землеустрою 2013 року) зазначено, що земельні ділянки відводяться у приватну власність за рахунок земель комунальної власності. Тоді як Управління Держземагентства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області у висновку від 16 липня 2013 року № 06-27/267 про погодження проєкту землеустрою 2013 року вказало, що земельні ділянки відводяться за рахунок земель державної власності.
5.13. У текстових і графічних матеріалах проєкту землеустрою 2013 року зазначена різна кількість земельних ділянок, які передаються у власність первинній набувачці.
5.14. Станом на час прийняття рішення сільської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387601:05:001:0001, 3223387601:05:001:0004 і 3223387601:05:001:0005 знаходилися в адміністративних межах сільської ради, але за межами населеного пункту.
5.15. Відсутня містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка би встановлювала межі сіл Улянівки та Тарасівки. Тому сільська рада не могла розпорядитися земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту (див. постанову Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-221цс14).
5.16. Внаслідок відведення у приватну власність земельних ділянок порушені інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як органу, уповноваженого державою розпоряджатись цими ділянками. Тому слід витребувати земельні ділянки з незаконного володіння первинної набувачки та кінцевого набувача.
5.17. Звертаючись до суду, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. Участь прокурора у цивільному судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом. ГУ Держгеокадастру у Київській області не вжило заходів на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" означає бездіяльність цього органу, яка є підставою для звернення прокурора з позовом. Прокурор надав до ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомлення від 22 березня 2017 року № 34-03-03-пов-вих-17 (т. 1, а. с. 102-110) про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді.
5.18. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а також на захист суспільних інтересів і права власності на землю Українського народу. Важливо відновити правовий порядок у частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, а також відновити становище, яке існувало до порушення права власності на земельні ділянки, які незаконно вибули з володіння власника, шляхом їхнього повернення у державну власність.
5.19. Задоволення позову відповідатиме критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (див. також постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15).
(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. 16 серпня 2018 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував рішення так:
6.1. Первісна набувачка придбала 13 жовтня 2010 року житловий будинок у с. Улянівка на земельній ділянці 0,25 га, якій 7 жовтня 2010 року був присвоєний кадастровий номер 3223387601:05:001:0001. А у 2015 році зареєструвала право власності на відповідне домоволодіння у цьому селі. Житловий будинок і земельні ділянки обліковувалися за первинною набувачкою у погосподарській книзі сільської ради за 2011-2015 роки (т. 1, а. с. 114-116, 142-147).
6.2. Відомості про межі с. Улянівки до Державного земельного кадастру не внесені, а проєкт формування та встановлення меж сільської ради відсутній (а. с. 21, 41).
6.3. Прокурор не надав жодного доказу, сформованого на підставі державної статистичної звітності, для підтвердження того, що передані у власність первинної набувачки земельні ділянки знаходяться за межами сіл Улянівки та Тарасівки і є державною власністю. Його твердження ґрунтується виключно на листі КДП "Київгеоінформатика" від 16 серпня 2016 року № 01-01/912 (т. 1, а. с. 43-45).
6.4. КДП "Київгеоінформатика" у листі-відповіді від 7 квітня 2017 року № 01-01/217 на звернення первинної набувачки надало протилежну інформацію, що підтверджує знаходження спірних земельних ділянок у межах с. Улянівки. Передані у власність первинній набувачці земельні ділянки з кадастровими номерами 3223387601:05:001:0001, 3223387601:05:001:0004 і 3223387601:05:001:0005 за даними Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру (далі - НКС ДЗК) мають адресу: с. Улянівка Переяслав-Хмельницького району Київської області. Відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення первинній набувачці земельних ділянок для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства спірні земельні ділянки розташовані у с. Улянівці. Ці ділянки згідно з картографічними даними розташовані у старій частині с. Улянівки, причому земельна ділянка з кадастровим номером 3223387601:05:001:0001 має адресу: АДРЕСА_1 . Незважаючи на відсутність проєкту формування території та встановлення меж сільської ради, досліджені матеріали дають можливість виснувати, що вказані земельні ділянки розташовані у межах с. Улянівки (т. 1, а. с. 90-94, 117-121).
6.5. Оскільки ця інформація ґрунтується на дослідженні додаткових картографічних і кадастрових матеріалів, вона є переконливішою, ніж наведена у листі КДП "Київгеоінформатика" від 16 серпня 2016 року № 01-01/912.
6.6. Не ґрунтується на вимогах закону та є припущенням твердження прокурора про те, що сама по собі відсутність містобудівної чи іншої передбаченої законом документації, яка б установлювала межі с. Улянівки, вказує на перевищення повноважень сільською радою під час прийняття оскарженого рішення щодо розпорядження земельними ділянками.
6.7. Прокурор не надав жодного переконливого доказу на підтвердження належності земельних ділянок, які сільська рада передала у власність первинній набувачці, до земель державної власності.
6.8. Рішення сільської ради стало підставою для набуття у власність та оформлення за первинною набувачкою речових прав на земельні ділянки. Таке рішення вичерпало дію внаслідок його виконання. Тому суд не може визнати його недійсним на підставі статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; див. постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 3-806гс16).
6.9. Прокурор не довів незаконність вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок внаслідок перевищення сільською радою її повноважень. Тому у суду не має достатніх підстав для їх витребування на користь ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке, до того ж, заперечує проти позову.
6.10. Суд також враховує те, що первинна набувачка набула право власності на земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації і без порушень інших законодавчо визначених обмежень щодо перебування відповідної категорії земель у власності громадян.
6.11. Державний акт на право власності на земельну ділянку та державна реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 і проміжною набувачкою є дійсними. Питання про їх скасування прокурор не ставив.
6.12. Оскільки слід відмовити у задоволенні позову, відсутні підстави розглядати заяву про застосування позовної давності, яку первинна набувачка подала через представника.
(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. 23 січня 2019 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Висновки апеляційного суду про необґрунтованість позову є аналогічними до тих, які сформулював суд першої інстанції.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. 21 лютого 2019 року перший заступник прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Стверджував про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
(6) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
9. 5 липня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження.
9.1. 26 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
10. 3 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу так:
10.1. Необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі № 367/6388/16-а, оскільки він суперечить висновку, який сформулювали Верховний Суд України у постанові від 27 вересня 2017 року у справі № 391/1055/14-ц і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 357/7270/17:
10.1.1. У постанові від 3 березня 2020 року у справі № 367/6388/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що порядок встановлення меж населених пунктів регламентує закон; тому суди мають спершу перевіряти, чи визначені межі населених пунктів у встановленому законом порядку, після чого з`ясовувати, у межах якого із них перебуває земельна ділянка; якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному ЗК України, суди мають враховувати фактичні межі; те, що компетентні органи не реалізували повноваження з установлення меж міста, не означає фактичну відсутність таких меж.
10.1.2. У постановах Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 391/1055/14-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 357/7270/17 є висновок про те, що межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до територій цих рад, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункті не були встановлені / змінені в іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та / або зміни меж.
10.1.3. 8 липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, згідно з якою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 925/642/19 з метою відступлення від вказаного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 3 березня 2020 року у справі № 367/6388/16-а, і для вирішення виключної правової проблеми. Проте у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала про обрання позивачем неналежного способу захисту прав і тому відмовила у задоволенні позову, не оцінивши інші доводи касаційної скарги та не вирішивши ключову проблему.
10.2. Ураховуючи наявність населених пунктів без установлених меж, зокрема без меж, внесених до Державного земельного кадастру, виключна правова проблема полягає у вирішенні таких питань: чи означає відсутність рішення або іншого правового документа компетентного органу щодо встановлення меж населеного пункту та відсутність таких даних у Державному земельному кадастрі фактичну відсутність меж населеного пункту; якщо ні, то які саме докази є належними для встановлення таких меж.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Перший заступник прокурора Київської області мотивував касаційну скаргу так:
11.1. Відсутня передбачена статтями 174 і 176 ЗК України технічна документація про встановлення меж с. Улянівки, а саме ця документація є єдиним належним доказом встановлення меж населеного пункту.
11.2. Суди обох інстанцій помилково застосували приписи статей 132 і 133 Конституції України, статей 83, 173, 174, пункту 12 Перехідних положень ЗК України. Тому необґрунтовано ототожнили поняття адміністративні межі селищної ради та межі населеного пункту.
11.3. Суди попередніх інстанцій помилково не застосували висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16 і від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2686цс16 про те, що земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, тобто належати територіальній громаді, лише з дати затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту.
11.4. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження відповідними ділянками органи місцевого самоврядування та державної виконавчої влади здійснювали на підставі знаходження земель у межах чи поза межами населених пунктів (окрім установлених імперативно винятків і в силу приписів статей 81, 82 та частини третьої статті 84 ЗК України).
11.5. Висновки судів про те, що земельні ділянки знаходяться у складі земель населеного пункту, ґрунтуються на припущеннях, бо у матеріалах справи відсутні докази розробки та затвердження відповідного проєкту землеустрою про встановлення меж села.
11.6. За наявності у матеріалах справи взаємовиключних доказів - листів КДП "Київгеоінформатика" від 16 серпня 2016 року № 01-01/2016 і від 7 квітня 2017 року № 01-01/216 - суди першої та апеляційної інстанцій не вжили всі можливі та необхідні заходи для встановлення дійсних обставин справи, а надали перевагу доказу, який надав відповідач, чим порушили принципи рівності та змагальності.
11.7. У висновку за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 12 листопада 2015 року експерти не досліджували питання розташування земельних ділянок у межах чи за межами населеного пункту, хоча саме воно впливає на вирішення справи.
(2) Позиція проміжної набувачки
12. 3 серпня 2019 року вона подала відзив на касаційну скаргу, який мотивувала тим, що прокурор не довів неправомірність набуття нею права власності на земельні ділянки. Стверджувала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
(3) Позиція первинної набувачки
13. 3 серпня 2019 року вона подала відзив на касаційну скаргу. Мотивувала так:
13.1. 13 жовтня 2010 року вона придбала в ОСОБА_5 житловий будинок із усіма надвірними будівлями, що знаходяться в с. Улянівці, та використовувала земельні ділянки під цим будинком до 2012 року. До моменту купівлі зазначений будинок належав продавцеві. Його він отримав у спадок від батьків у 1990 році.
13.2. Маючи намір приватизувати земельні ділянки під будинком, первинна набувачка звернулася до розпорядника цих ділянок, яким на той час була сільська рада, із відповідною заявою. 27 грудня 2012 року сільська рада прийняла рішення, згідно з яким надала первинній набувачці дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, а 28 серпня 2013 року прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок у приватну власність. Після цього відповідачка отримала свідоцтва про право власності на відповідні ділянки.
13.3. Те, що придбаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці у межах с. Улянівки, підтверджують: довідка сільської ради від 31 серпня 2017 року № 492, сформована на підставі інформації з погосподарських книг за 1967 - 2017 роки; схема розташування будівель, хатнищ і земельних ділянок жителів с. Улянівки у відповідному місці; лист КДП "Київгеоінформатика" від 7 квітня 2017 року № 01-01/217.
13.4. У довідці від 27 січня 2017 року № 10-10-0222-1183/2-17 ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначило, що за даними програмно-апаратного комплексу НКС ДЗК, за допомогою якого ведеться Державний земельний кадастр, земельні ділянки знаходяться у с. Улянівці. У відзиві на позов ГУ Держгеокадастру у Київській області вказало, що не є розпорядником присадибної ділянки.
13.5. Лист КДП "Київгеоінформатика" від 16 серпня 2016 року № 01-01/912, інформацією з якого прокурор мотивував позов, не є належним доказом того, що земельні ділянки належать державі на праві власності. Це також підтвердив на судовому засіданні допитаний як свідок директор КДП "Київгеоінформатика".
13.6. На підставі аналогічних доказів, як у справі № 373/626/17, висновок щодо розташування земельних ділянок у с. Улянівці зробили суди у справі № 373/596/17 (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
14. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.
15. Оскільки перший заступник прокурора Київської області подав касаційну скаргу 21 лютого 2019 року, а її розгляд не закінчився до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду розглядає цю скаргу за приписами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що діяли до набрання чинності зазначеним Законом.
16. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX).
17. 22 березня 2017 року прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з повідомленням про встановлення підстав і намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді, а 27 березня 2017 року подав відповідний позов до суду. Під час провадження у справі ГУ Держгеокадастру у Київській області не заперечувало достатність часу для реагування на звернення прокурора. Тому немає підстав вважати, що прокурор порушив порядок, визначений в абзаці третьому частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивача про намір звернутися до суду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право власності на спірні земельні ділянки
18. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
19. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
21. Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
21.1. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
21.2. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
21.3. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
22. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
(2.1.1) Чи ґрунтується на законі втручання у право мирного володіння спірними земельними ділянками?
(2.1.1.1) Щодо меж населеного пункту
23. Прокурор у позовній заяві стверджував, що відсутня містобудівна чи інша передбачена законом документація, яка би встановлювала межі сіл Улянівки чи Тарасівки. Тому сільська рада під час прийняття оскарженого рішення перевищила її повноваження щодо розпорядження землями, які розташовані за межами населеного пункту і перебували у державній власності. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що ці доводи прокурора не ґрунтуються на вимогах закону та є припущеннями.
24. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами прокурора про те, що з огляду на встановлені судами обставини рішень, технічної документації, інших документів, які би закріплювали межі села, не було. Це стосується як тих документів, що були визначені у законодавстві, чинному на час ухвалення рішення сільської ради, так і тих, які могли бути передбачені для встановлення меж села у минулому.
25. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
26. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (частина перша та пункт "а" частини другої статті 83 ЗК України).
27. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша статті 84 ЗК України).
28. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої статті 116 ЗК України).
29. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти "а" та "б" частини першої статті 12 ЗК України).
30. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
31. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 ЗК України).
32. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).