П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 686/20282/21
Провадження № 14-102цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліна Анатоліївна, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстраційної дії та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року
та касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 рокута
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому зазначала, що 22 лютого 2001 року ОСОБА_3 (її брат) заснував Приватне підприємство "КАВЕМ" (далі - ПП "КАВЕМ") (код ЄДРПОУ 23831577) зі статутним фондом 9 400 грн.
У листопаді 2001 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_2, у якому народилося троє дітей: дочка ОСОБА_4, сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після його смерті ОСОБА_2 як дружина отримала 1/2 частки в статутному капіталі ПП "КАВЕМ", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13 травня 2021 року.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 його 1/2 частки в статутному капіталі ПП "КАВЕМ": є ОСОБА_2 як дружина; діти ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 .
ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини на користь своєї дружини ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла.
На момент смерті успадковану за сином ОСОБА_3 частку майна ОСОБА_7 не оформила, однак заповіла цю частку своїй доньці - позивачці ОСОБА_1
ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 та вважає, що ОСОБА_2 безпідставно отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частки майна в статутному капіталі ПП "КАВЕМ" як співвласниця майна подружжя, оскільки підприємство засновано до укладення шлюбу.
Зазначене, на думку позивачки, порушує її право на отримання належної їй частки у статутному капіталі ПП "КАВЕМ" у повному обсязі, просила:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 13 травня 2021 року за № НОМЕР_1 на 1/2 частки в статутному капіталі ПП "КАВЕМ", видане на ім`я ОСОБА_2 ;
- скасувати реєстраційну дію - запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 13 травня 2021 року № 1006731070007002715 про зміну відомостей щодо засновників (учасників) щодо ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, яким є 1/3 частки (1/6 + 1/6) в статутному капіталі ПП "КАВЕМ" (розмір частки становить 100 %, сума у статутному капіталі підприємства 95 000,00 грн) у порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
19 січня 2022 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надані заповіт ОСОБА_7, на підставі якого можна б було перевірити розпорядження останньої на випадок її смерті, а також докази про родинні відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
04 травня 2022 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не заявила позовні вимоги до всіх належних відповідачів (дітей ОСОБА_3 ), які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами.
Апеляційний суд прийняв до розгляду як доказ копію заповіту ОСОБА_7, надану ОСОБА_1 .
Касаційна скарга ОСОБА_1 .
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 489/5400/17, у якій, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд керувався тим, що суд першої інстанції, розглянувши позов спадкоємця, не роз`яснив йому право на залучення до участі у справі за його позовом співвідповідачами інших спадкоємців чи заміну неналежних відповідачів, чим порушив вимоги статей 48, 189, 197 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Тобто суд першої інстанції не виконав свого обов`язку та не встановив усіх учасників справи, чим порушив норми процесуального права.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) виснувала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_2 .
У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що апеляційний суд у порушення статті 367 ЦПК України долучив без поважних причин і без поновлення строку на таке долучення докази, які не були долучені в суді першої інстанції, а саме копію заповіту ОСОБА_7 (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19).
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог та ненаданням належних доказів, однак суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи і безпідставно скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просила закрити касаційне провадження за цією касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилається відповідачка в касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
03 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ксьондзик Ю. Ю. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, яким просив залишити без задоволення її касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
10 серпня 2022 року ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційні провадження в цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
06 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
19 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що виключна правова проблема стосується питання юрисдикції спорів, позовні вимоги яких у своєму взаємозв`язку охоплюють правильне визначення (у правовідносинах спадкування чи сімейних правовідносинах) права власності на частку у статутному капіталі господарського товариства, яке спадкується, пов`язаний із цим перерозподіл його часток та скасування чи зміни попередньої відповідної реєстрації часток у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто коли рішення суду впливає на розподіл часток у статутному капіталі, а отже, впливає на корпоративні права сторін спору.
Колегія суддів вважає, що існує необхідність викладення правового висновку щодо того, у якій юрисдикції має вирішуватися спір, якщо він однаково пов`язаний з корпоративними та спадковими правовідносинами, аспекти яких також взаємопов`язані в силу заявлених позовних вимог.
На обґрунтування таких відмінностей Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядав позовні вимоги про визнання недійсним рішення установчих і загальних зборів об`єднання, установчих документів об`єднання, скасування державної реєстрації об`єднання та дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку не є корпоративними.
У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17 (провадження № 14-12цс19) про визнання дій щодо ненадання інформації незаконними, зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивачка та відповідачка не набули статусу учасників товариства з обмеженою відповідальністю, отже, зазначений спір не є спором між його учасниками (засновниками).
У постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 320/4574/17 (провадження № 14-240цс19) про стягнення коштів Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки зміни до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю не були зареєстровані у встановленому законом порядку, то з огляду на приписи статті 55 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон № 1576-XII), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, спір у цій справі не є корпоративним.
У справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) розглядалися позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності. При цьому, як слідує з постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в цій справі, позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю та фізичних осіб про визнання недійсними правочинів Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що між сторонами оспорюваних правочинів не існувало сімейних чи спадкових правовідносин. Отже, як оскаржуваний, так і наступні договори щодо подальшого відчуження частки в статутному капіталі не є правочинами в сімейних чи спадкових правовідносинах.
Так само й у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 740/612/19 (провадження № 61-9760св20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи в порядку цивільного судочинства справу за позовом фізичної особи до фізичних осіб та товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі, визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування реєстраційної дії, вказав, що, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів та договорів щодо відчуження (продажу) частки в статутному капіталі товариства, усіх наступних правочинів щодо цієї частки, а також про скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі для відновлення становища, яке існувало до виконання спірних договорів. Звідси у вказаній справі існує спір, що виник з правочинів щодо часток у товаристві. Верховний Суд закрив провадження у вказаній справі та звернув увагу на те, що саме між сторонами оспорюваних правочинів не існувало сімейних чи спадкових правовідносин.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 716/927/17 (провадження №61-9265св20) за позовом фізичної особи до приватного підприємства про визнання недійсними рішення зборів учасників підприємства та установчого документа юридичної особи Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та нової редакції статуту підприємства, позивач прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі для відновлення становища, яке існувало до прийняття зазначених рішень. Отже, у цій справі існує спір щодо часток у статутному капіталі. Верховний Суд закрив провадження у вказаній справі та звернув увагу на те, що у вказаній справі спадкові правовідносини не вирішувалися, у позовній заяві не заявлялись вимоги про визнання права на спадщину чи зміну частки спадщини.
У постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17 (провадження № 14-292цс19) за позовом фізичної особи до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю, фізичної особи, міської ради про визнання недійсними і скасування рішення учасника та рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації, визнання права на частку в майні Велика Палата Верховного Суду виходячи з аналізу положень чинних на той час статей 82, 83 Господарського кодексу України, статей 143-145 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 51, 52, 58, 59 Закону № 1576-XII, статей 6, 9, 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та установчих документів товариства зробила висновок про те, що до спадкоємця - учасника товариства, у тому числі й колишнього, переходить, зокрема, право на оскарження рішення загальних зборів про виключення спадкодавця із числа учасників товариства, проте корпоративних прав лише фактом спадкування він не набуває; визначено, що позивач може захистити свої права в порядку цивільного судочинства.
У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 711/901/19 (провадження № 61-15977св20) про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування, внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, скасування реєстраційних записів на підставі переважного права на участь у товаристві Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства; після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону № 1576-XII, проте право на участь у товаристві не виникає автоматично.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 201/12449/16 (провадження № 61-7874св19) за позовом товариств до фізичних осіб про визнання частково недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину, стягнення збитків Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив зі спадкових відносин та відсутності порушеного права позивача.
З огляду на наведене колегія суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що неоднорідність підходу до визначення юрисдикції спорів щодо часток у господарському товаристві значно підвищується на рівні судів перших та апеляційних інстанцій, які по-різному можуть трактувати відповідну неоднорідність висновків Верховного Суду, що свідчить про виключну правову проблему вказаного питання.
01 грудня 2022 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу прийнято для продовження розгляду з підстави, передбаченої в частині п`ятій статті 403 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 лютого 2001 року включено відомості про юридичну особу ПП "КАВЕМ" до відповідного державного реєстру. Керівником та директором був зазначений ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами спадкової справи після його смерті.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 розділу IV статуту ПП "КАВЕМ", що зареєстрований 22 лютого 2001 року, майно підприємства є власністю громадянина України ОСОБА_3, статутний фонд становить 9 400 грн (т. 1, а. с.17, 18).
Згідно з додатком до статуту ПП "КАВЕМ", який затверджений рішенням власника ПП "КАВЕМ" від 11 лютого 2008 року за № 7, цього дня проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи - пункт 4.3 розділу IV "Майно і фінансова діяльність підприємства" викладений у такій редакції: "статутний фонд "підприємства" становить 95 000 грн" (т. 1, а. с. 20).
03 листопада 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 15 липня 2019 року).
15 серпня 2019 року ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а також син ОСОБА_4 та батьки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали заяви приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини на все майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, на користь матері померлого - ОСОБА_7, про що подав заяву від 26 грудня 2019 року.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 28).
13 травня 2021 року приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. з посиланням на статтю 63 Сімейного кодексу України (далі - СК України) видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме на 1/2 частки у статутному капіталі ПП "КАВЕМ" (код ЄДРПОУ 23831577). Розмір частки становить 100 %, сума у статутному капіталі 95 000,00 грн (т. 1, а. с. 114).
Також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 2021 року спадкоємцями майна ОСОБА_3, а саме 1/2 частки в статутному капіталі ПП "КАВЕМ", є його дружина ОСОБА_2 на 1/6 частки, його син ОСОБА_4 на 1/6 частки, його син ОСОБА_5 на 1/6 частки, його донька ОСОБА_4 на 1/6 частки, його матір ОСОБА_7 на 1/3 частки (з урахуванням 1/6 частки, від якої відмовився батько померлого ОСОБА_6 ), про що внесені реєстраційні записи до Спадкового реєстру (т. 1, а. с. 116).
13 травня 2021 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. за заявою ОСОБА_2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстроване таке: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", зміна складу засновників (учасників) юридичної особи; внесені до розділу "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 55 416,65 грн), ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного фонду 7 916,67 грн); ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду 7 916,67 грн), ОСОБА_4 (розмір внеску до статутного фонду 7 916,67 грн), ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 15 833,34 грн) (т. 1, а. с. 23, 24, 26, 122).
ОСОБА_1, як спадкоємиця за заповітом щодо майна ОСОБА_7, 13 травня 2021 року оформила спадкові права на її частку, яку ОСОБА_7 прийняла як спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
На розгляд Великої Палати Верховного Суду поставлено питання щодо визначення юрисдикції спору.
Разом з тим визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують між сторонами: сімейні, спадкові чи корпоративні.
З обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, вбачається, що в лютому 2001 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про юридичну особу ПП "КАВЕМ", єдиним власником та керівником якого зазначено ОСОБА_3 .
У листопаді 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (відповідачка у справі) уклали шлюб, у якому народилося два сини та дочка.
Шлюбні правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникли за дії Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який діяв до 01 січня 2004 року, який передбачав такі правила.
Відповідно до статті 13 КпШС України права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
За вимогами статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Стаття 24 КпШС України передбачала, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Крім того, у статті 25 КпШС України передбачав виникнення спільної сумісної власності подружжя на роздільне майно, що їм належало: якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Також визначалося, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу (стаття 28 КпШС України)
Аналогічні норми містить і СК України від 10 січня 2002 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року і діяв на час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У статті 57 названого Кодексу вказано, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Унормовано питання виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові (стаття 62 СК України). Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також у статті 69 СК України зазначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
Правовідносини, які пов`язані з отриманням ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на частку майна подружжя, урегульовано нормами сімейного законодавства, і з позовної заяви вбачається, що позивачка ставить під сумнів ту обставину, що ПП "КАВЕМ" є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, а відтак і право ОСОБА_2 на 1/2 частки у статутному фонді приватного підприємства.
Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частку в статутному капіталі ПП "КАВЕМ" саме на підставі норм сімейного законодавства, яке передбачало наявність спільної сумісної власності подружжя та рівність їх часток у такій власності.
Крім того, після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями визнано й отримали спадщину його дружина ОСОБА_2, діти ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_4 та батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки її батько ОСОБА_6 відмовився від частки у спадщині на користь її матері ОСОБА_7, яка залишила заповіт, за яким усе майно заповіла ОСОБА_1 .
Між спадкоємцями виник спір з приводу перерозподілу часток у спадковому майні, оскільки позивачка зазначила, що статутний фонд ПП "КАВЕМ"" мав бути перерозподілений між спадкоємцями першої черги з урахуванням рівності їх часток у спадковій масі у зв`язку з необґрунтованим, на її розсуд, вилученням із цієї маси 1/2 частки як частки подружжя у спільній сумісній власності.
Вказані правовідносини урегульовано нормами ЦК України, у Книзі шостій.
У частині першій статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України)
У частині першій статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина перша статті 1226 ЦК України).
У частині першій статті 1261 ЦК України визначено коло осіб, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом, а саме це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.