ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа №2-1268/11
Провадження № 14-2цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року у складі колегії суддів Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.
у цивільній справі за позовомВідкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп"), звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 07 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25 650,40 доларів США на строк до 07 липня 2026 року зі сплатою 13,59 % річних. На забезпечення виконання умов цього договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 окремі договори поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку він та його поручителі не погасили. Остання сплата ОСОБА_1 платежу за кредитом була проведена 12 лютого 2009 року.
Станом на 16 грудня 2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становила 35 285,49 доларів США, що в еквіваленті становило 280 981,89 грн, яка складалася із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 902,24 доларів США, що еквівалентно 198 299,03 грн; заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 6 860,43 доларів США, що еквівалентно 54 630,29 грн, пені в розмірі 957,82 доларів США, що еквівалентно 7 627,22 грн, штрафу за порушення умов кредитного договору в розмірі 2 565,00 доларів США, що еквівалентно 20 425,35 грн.
З урахуванням наведеного позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 285,49 доларів США, що еквівалентно 280 981,89 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
27 квітня 2011 року рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ "КБ "Надра" заборгованість у розмірі 35 285,49 доларів США, що еквівалентно 280 981,89 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті неналежного виконання позичальником умов кредитного договору за ним утворилася заборгованість, яка станом на 16 грудня 2010 року становила 35 285,49 доларів США та яку він та його поручителі, незважаючи на вимогу банку, не погасили.
20 квітня 2021 року ухвалою Вінницького апеляційного суду до участі у справі залучено правонаступника ВАТ "КБ "Надра" - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп".
18 червня 2021 року постановою Вінницького апеляційного суду рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 27 квітня 2011 року скасовано в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У задоволенні позову ВАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в цій справі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Оскільки вказаний шестимісячний строк відноситься до преклюзивних, а банк не подав відповідного позову до поручителів у межах цього строку, порука вважається припиненою і в стягненні коштів з поручителів слід відмовити.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У липні 2021 року ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, які вказують на переривання строків при зверненні до суду з позовними вимогами.
Відповідно до договорів поруки їх строк пов`язаний зі строком повернення кредиту у кредитному договорі, який, зокрема, встановлений сторонами до 07 липня 2026 року. Тобто, заявник вважає, що строк звернення до суду банком не було пропущено.
Крім того, апеляційний суд не визначив та не вказав ні дати настання строку виконання основного зобов`язання, ні дати спливу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителів, який, на його думку, пропущений банком.
Також у касаційній скарзі вказано, що банк звертався до суду з позовом у межах шестимісячного строку, проте цей позов з Ленінського районного суду міста Вінниці було надіслано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва, а останній ухвалою від 21 січня 2011 року повернув його позивачеві для подачі до належного суду - Ленінського районного суду міста Вінниці. Тобто на думку заявника, строк на пред`явлення вимог до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не пропущений через його переривання.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов`язання поруки, відтак право кредитора та обов`язок поручителя після його закінчення припиняються. Враховуючи те, що банк звернувся до суду із пропуском зазначеного строку, вважав, що апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувідкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
01 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду.
21 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, проте ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з тих підстав, що вирішення питання про відступ від висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду не належить до повноважень об`єднаної палати касаційного суду.
21 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених пунктом 7 "Перехідні положення" та частинами четвертою, п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата): вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду; дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася таким.
Тлумачення положень частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави зробити висновок, що єдиною умовою продовження чинності поруки, у випадку, якщо інший строк чинності поруки не передбачено самим договором, є пред`явлення кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання позову до поручителя.
У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 755/3323/17 (провадження № 61-48420св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вказав, що банк, подавши позов до неналежного суду, у зв`язку із чим суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви, пропустив встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк звернення до суду, який є преклюзивним та зупиненню й продовженню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), предметом позову в якій є вимога про стягнення заборгованості, зазначено, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові в разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений зазначеним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
Верховний Суд України в постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-895цс15 та від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16 зазначив, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, тоді перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19) зауважила, що якщо до вимог, пред`явлених до боржника, застосовується позовна давність, то до вимог, заявлених до поручителя, згаданий строк обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)). Тому наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи про застосування позовної давності не мають значення з огляду на висновок суду про припинення поруки фізичних осіб - поручителів за кредитним договором.
Отже, повторне подання позову після його повернення у зв`язку з недотриманням правил про підсудність не свідчить про дотримання преклюзивного строку, визначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України.
З таким висновком та тлумаченням частини четвертої статті 559 ЦК України колегія суддів Касаційного цивільного суду не погоджується та вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-895цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-1763цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), шляхом їх уточнення, зокрема що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк є преклюзивним, такий строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Проте викладене має значення лише у випадку непред`явлення кредитором позову до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Водночас у разі пред`явлення кредитором позову до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання порука залишається чинною без подальшого обмеження будь-яким преклюзивним строком, незалежно від наслідків вирішення пред`явленого кредитором позову.
Положення частини четвертої статті 559 ЦПК України не містять будь-яких застережень та умов щодо впливу наслідків вирішення чи невирішення позову кредитора, пред`явленого в межах відповідного шестимісячного строку, на подальшу чинність поруки.
Колегія суддів наголосила, що системний аналіз правил частини четвертої статті 559 ЦК України та правил частини першої статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання кредитором першого позову до поручителів, дає підстави для висновку, що для визначення, чи припинилася порука у зв`язку зі спливом строку, суди мають досліджувати питання, чи було пред`явлено позов кредитором у межах цього преклюзивного строку.
Зокрема, у справі, яка переглядається, на момент подання позову у 2009 році банк мав право на пред`явлення матеріально-правової вимоги до поручителів у зв`язку з невиконанням зобов`язання позичальником, шестимісячний строк з моменту настання строку виконання зобов`язання позичальником не сплинув, а тому порука не була припиненою. З огляду на це подальше повернення судом позову кредиторові не може впливати на припинення поруки у зв`язку з непред`явленням вимоги у строки, визначені в частині четвертій статті 559 ЦК України, оскільки така вимога вже була пред`явлена кредитором, проте у зв`язку з процесуальними перешкодами не була розглянута судом, а отже, кредитор вправі повторно звернутися до суду з такою ж вимогою до поручителя.
01лютого 2023 року справа прийнята та призначена до судового розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
07 травня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07/05/2008/840-ЖК/212, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 25 650,40 доларів США на строк до 07 липня 2026 року.
На забезпечення виконання умов зазначеного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_3 і ОСОБА_2 договори поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість.
04 березня 2009 року банк направив на адреси поручителів претензії, за змістом яких вимагав від поручителів у повному обсязі виконати свої зобов`язання за договором поруки та погасити заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 24 902,24 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 721,96 доларів США та пеню за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу в розмірі 2,93 доларів США.
Зазначені претензії боржником та поручителями отримані 20 березня 2009 року (т. 1, а. с. 27, 29).
Відповідно до пункту 4.2.3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги банку про надання додатково забезпечення виконання зобов`язання, згідно з пунктом 4.2.2 цього договору, його не надасть (шляхом укладення відповідного договору), або запропоноване забезпечення не влаштує банк.