ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023року
м. Київ
справа № 334/22/19
провадження № 51-2412 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 18 липня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080050003536, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 18 липня 2022 року ОСОБА_8 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК Українизвільнено від покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Остаточно визначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, в денний час, перебуваючи за місцем свого мешкання, через мережу "Інтернет" познайомився з ОСОБА_9 та того ж дня в телефонному режимі домовився з нею про зустріч за місцем мешкання останньої, для надання йому платних інтимних послуг.
Далі, в цей же день, приблизно о 17 год 30 хв., ОСОБА_8 зустрівся з
ОСОБА_9 у квартирі АДРЕСА_3, де остання надала йому послуги сексуального характеру за грошові кошти у сумі 400 грн.
Після надання зазначених послуг у ОСОБА_8 раптово виник умисел на вчинення вбивства. З цією метою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за вказаною адресою, приблизно о 18 год, ОСОБА_8, під вигаданим приводом попити води, зайшов до приміщення кухні, де взяв у руку кухонний ніж з яким направився до приміщення ванної кімнати, де перебувала ОСОБА_9 у положенні спиною до останнього. В цей момент ОСОБА_8, з метою позбавлення ОСОБА_9 життя, схопив її лівою рукою за голову та ножем перерізав горло, після чого наніс потерпілій не менше 13 ударів ножем в область тулубу, від яких останній було спричинено чотири колото-різані поранення грудної клітки, що стало безпосередньою причиною смерті, та від яких ОСОБА_9 померла на місці вчинення злочину.
Крім того, у ОСОБА_8, який знаходився за вказаною адресою, після вбивства ОСОБА_9 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, у зв`язку з чим він обшукав приміщення квартири та вчинив крадіжку нижньої білизни, мобільного телефону "Samsung" та мобільного телефону "Samsung galaxy G1 mini", які матеріальної цінності не представляють та чотирьох банківських карток на ім`я ОСОБА_9, після чого зник з місця вчинення злочину. В подальшому, 02 жовтня 2018 року, приблизно об 11 год 40 хв., ОСОБА_8, перебуваючи біля магазину
"АТБ-маркет" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 50-а, скориставшись викраденою у ОСОБА_9 карткою "ПриватБанк" № НОМЕР_1, зняв в банкоматі грошові кошти в сумі 1 500 грн, які у подальшому використав на особисті потреби, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевим судом в обґрунтування обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 покладено недопустимі та неналежні докази, а тому його вина в суді першої інстанції не доведена поза розумним сумнівом. Так, на думку захисника, недопустимими доказами є:
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.10.2018, оскільки зазначений у ньому час не відповідає часу затримання ОСОБА_8 . Крім цього, затримання відбулося через значний час після події злочину та не за місцем його вчинення, при цьому в порушення вимог кримінального процесуального закону без ухвали слідчого судді;
- висновок експерта № 2353 від 05.12.2018, так як на джинсах встановлено наявність слідів слини та слідів крові з домішками слини, які можуть походити як від потерпілої, так і від засудженого, тому вказаний доказ не може бути покладено в обґрунтування вини ОСОБА_8 ;
- протокол слідчого експерименту від 07.10.2018, оскільки не містить описової частини слідчої дії, зокрема, відсутня послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. В порушення вимог ч. 5 ст. 104 КПК України протокол слідчого експерименту не підписаний слідчим ОСОБА_10, який керував даною слідчою дією, особою, яка проводила відеозапис, а також працівником іншого слідчого підрозділу - ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_8 не було відтворено обставини події злочину, адже в квартиру навіть не заходили. Дана слідча дія не є слідчим експериментом, оскільки фактично містить показання обвинуваченого, які він надав в кабінеті слідчого. За наведених обставин підлягає визнанню недопустимим доказом і висновок СМЕ № 2033/к, яка проведена за результатами слідчого експерименту, а також у зв`язку з невідповідністю висновку приписам ст. 102 КПК України;
- відеозапис з магазину "АТБ-маркет", оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутнє документальне підтвердження отримання даного доказу в порядку, визначеному законом, а також, що даний відеозапис здійснено саме за адресою: м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 50. Роздруківка транзакцій зняття грошових коштів не відповідає відеозапису, тому останній є неналежним доказом, оскільки не підтверджує та не спростовує жодних обставин у кримінальному провадженні;
- протокол огляду нижньої білизни від 16.11.2018, так як свідок ОСОБА_12 не була допитана щодо ознак речей, за якими вона могла б впізнати певні речі, як і про обставини, за яких вона бачила ці речі.
Стверджує про незаконність ухвал слідчого судді Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 10.10.2018, якими легалізовано обшуки, оскільки автоматизований розподіл по цих справах відбувся з порушенням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що має наслідком незаконність вказаних ухвал.
Крім того зазначає, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 незабезпечено належного та ефективного права на захист.
Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, захисник наполягає на тому, що доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо наведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не були розглянуті належним чином, а тому постановлене за наслідками апеляційного перегляду рішення, є не вмотивованим, чим порушено приписи статей 370, 419 КПК України.
На касаційну скаргу захисника прокурор подав заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 касаційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила залишити її без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПКУкраїни у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.