Постанова
Іменем України
24 липня 2023 року
місто Київ
справа № 757/66309/21-ц
провадження № 61-2894св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Громадська організація "Центр протидії корупції",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, ухвалені суддею Бусик О. Л., постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, ухвалені колегією суддів у складі Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Центр протидії корупції" (далі - ГО "Центр протидії корупції", громадська організація) про визнання неправомірної відмови відповідача у вчиненні дій та зобов`язання вчинити дії.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ГО "Центр протидії корупції" помилково внесла інформацію про ОСОБА_1 до відкритого реєстру національних публічних діячів України через неправильне зазначення організаційно-правової форми юридичної особи, де він працює директором, - Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних досліджень Національної академії наук України (далі - Центр менеджменту та маркентингу), а саме зазначення її як державне підприємство, замість правильного визначення - "державна організація".
Зауважив, що 16 вересня 2021 року державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації виправив помилку та визначив Центр менеджменту та маркетингу як державну організацію (установу, заклад), що відповідає його установчим документам.
Посилався на те, що Центр менеджменту та маркетингу не підпадає під критерії для визначення його державним підприємством, а керівники державних організацій (установ, закладів) не належать до категорії публічних діячів, тому внесення відомостей про нього до відкритого реєстру публічних осіб суперечить вимогам законодавства, а на його неодноразові звернення відповідач відмовляється внести відповідні відомості.
Позивач зазначив, що наявність недостовірної інформації у відкритому реєстрі національних публічних діячів України створює для нього та членів сім`ї додаткові ускладнення при користуванні банківськими послугами, чим порушуються його права та інтереси.
У зв`язку з наведеним просив суд:
- визнати неправомірною відмову ГО "Центр протидії корупції" у видаленні інформації з відкритого реєстру національних публічних діячів України стосовно громадянина України ОСОБА_1, який є директором державної організації Центр менеджменту та маркетингу;
- зобов`язати ГО "Центр протидії корупції" вилучити (видалити) всі дані стосовно громадянина України ОСОБА_1, який є директором державної організації Центр менеджменту та маркетинг, що розміщена за вебадресою: https://pep.org.ua/uk/person/27906, та будь-яких інших згадувань про ОСОБА_1 з відкритого реєстру національних публічних діячів України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відомості про позивача як керівника державного підприємства було отримано з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); Центр менеджменту та маркетингу понад двадцять років існував та здійснював господарську діяльність як державне підприємство; Фонд державного майна України вніс Центр менеджменту та маркетингу до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, як єдиний майновий комплекс державного підприємства; позивач не надав підтверджень порушення його прав у результаті розміщення оспорюваних відомостей, а вимоги ОСОБА_1 про їх видалення не є ефективним способом захисту.
Стислий виклад змісту ухвали суду першої інстанції
Ухвалою від 17 серпня 2022 року Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив клопотання відповідача про визнання зловживання процесуальними правами та залишення без розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ГО "Центр протидії корупції" про зобов`язання вчинити дії та спростування недостовірної інформації.
Суд визнав зазначені у мотивувальній частині ухвали дії позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами.
Застосував до позивача захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 0, 3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744, 30 грн.
Частково задовольняючи клопотання ГО "Центр протидії корупції", суд першої інстанції виснував, що подання ОСОБА_1 до суду декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (суд встановив наявність ще шести, крім цього, аналогічних позовів), а також подальше неодноразове залишення частини цих позовів без розгляду за заявами позивача є зловживанням учасником судового процесу (позивачем) процесуальними правами, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Враховуючи, що у частині третій статті 44 ЦПК України передбачено право суду за наслідками розгляду клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами, з урахуванням обставин справи, залишити без розгляду або повернути саме скаргу, заяву, клопотання, однак не позов, а таке питання врегульоване окремим правилом у статті 257 ЦПК України. Суд не встановив, на якій стадії розгляду перебувають справи № 757/61661/21 та № 757/67128/21, у Єдиному державному реєстрі судових рішень немає будь-яких судових рішень за наслідками розгляду цих позовних заяв - ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справах, повернення позовних заяв або залишення позовів без розгляду (пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України), тому немає правових підстав для залишення цього позову без розгляду.
Тому суд першої інстанції виснував, що до позивача потрібно застосувати захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 0, 3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Рішенням від 17 серпня 2022 року Печерський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції зазначив, що немає правових підстав для визнання неправомірною відмови ГО "Центр протидії корупції" у видаленні інформації з відкритого реєстру національних публічних діячів України стосовно ОСОБА_1, оскільки інформація про позивача як публічного діяча є правдивою та в розумінні пункту 37 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" позивач належить до числа публічних осіб як особа, яка виконувала публічні функції, - керівник державного підприємства, яким значився Центр менеджменту та маркетингу до 16 вересня 2021 року, тому вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
В оцінці вимог позивача про зобов`язання ГО "Центр протидії корупції" вилучити (видалити) всі дані про нього, що розміщені за вебадресою https://pep.org.ua/uk/person/27906, та будь-які інші згадування про нього з відкритого реєстру національних публічних діячів України суд, крім встановлених обставин про правдивість розміщених даних про позивача як публічного діяча, також зазначив, що зміст позовних вимог ОСОБА_1, викладених у прохальній частині позовної заяви в цій частині, не містить чітких посилань на те, яку саме конкретну інформацію, дані чи згадування, поширені у реєстрі національних публічних діячів, потрібно зобов`язати відповідача вилучити (видалити), і такі вимоги не були уточнені позивачем під час розгляду справи.
Щодо посилання позивача на ускладнення під час користування банківськими послугами, то такі доводи суд першої інстанції також визнав безпідставними та недоведеними, оскільки позивач не надав доказів про здійснення стосовно нього чи членів сім`ї відповідних заходів фінансового моніторингу як до публічного діяча (політично значущої особи) як з боку банків, так і інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу: страховики, платіжні організації, поштові оператори, аудитори, бухгалтери, тощо.
Тож суд першої інстанції виснував, що ОСОБА_1 не довів факт порушення його майнових чи немайнових прав відповідачем, яке полягало саме в поширені інформації, яка відповідно до вимог закону може мати статус недостовірної, такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим майновим чи немайновим правам і інтересам позивача.
Стислий виклад змісту додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням від 04 жовтня 2022 року Печерський районний суд міста Києва частково задовольнив заяву ГО "Центр протидії корупції" про ухвалення додаткового рішення у справі.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ГО "Центр протидії корупції" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500, 00 грн.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500, 00 грн із заявлених 37 500, 00 грн.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції по суті спору та щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції
Постановою від 13 грудня 2022 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Щодо висновків суду першої інстанції про розподіл судових витрат, то апеляційний суд зазначив, що стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача саме у розмірі 20 500, 00 грн, а не у розмірі 37 500, 00 грн, як того просив відповідач, є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 17 серпня 2022 року
Постановою від 13 грудня 2022 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що зловживання процесуальними правами позивачем полягало у поданні декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, подальше неодноразове їх залишення без розгляду за власною ініціативою ОСОБА_1, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Викладені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року потрібно залишити без змін.
Стислий виклад змісту додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою від 17 січня 2023 року Київський апеляційний суд задовольнив заяву ГО "Центр протидії корупції" про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ГО "Центр протидії корупції" витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за надання професійної правничої допомоги ГО "Центр протидії корупції" повинен сплатити грошові кошти у розмірі 29 000, 00 грн, проте питання про стягнення з позивача гонорару успіху у сумі 9 000, 00 грн не ставилося, а відтак, загальна сума, яку відповідач просить стягнути з позивача становить 20 000, 00 грн. Зазначені у заяві ГО "Центр протидії корупції" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 у лютому 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року, додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
ОСОБА_1, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування правил статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах;
- суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі позовних вимог, досліджуючи та встановлюючи обставини, що не стосуються предмета спору та виходять за межі судового розгляду справи;
- суди першої та апеляційної інстанцій не встановили ті обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору;
- суди не дослідили докази, зокрема, статут Центру менеджменту та маркетингу, документи цього Центру на підтвердження відсутності державної частки у статутному фонді тощо.
Заявник зазначає, що суди не врахували ту обставину, що ОСОБА_1 виправив технічну помилку у зазначені організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу, яка була у ЄДР, а не змінив організаційно-правову форму. Наголошує, що виправлення технічної помилки не може створювати жодних юридичних наслідків, що обмежують права позивача та ставлять його в нерівне соціальне становище, зокрема, негативно впливати на його та членів його сім`ї ділові взаємовідносини.
Зазначив, що через необґрунтовану відмову відповідача у видаленні інформації з реєстру порушуються його майнові права як споживача фінансових послуг, проявляється непряма дискримінація та порушується право на банківську таємницю.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, то заявник зазначив, що ці судові рішення є похідними від судових рішень по суті спору, а тому також підлягають скасуванню Верховним Судом.
Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції, то касаційна скарга не містить підстав та доводів.
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав додаткові пояснення на касаційну скаргу, що встановлення факту того, що державна організація Центр менеджменту та маркетингу не є державним підприємством з моменту її створення не може самостійно розглядатися в порядку окремого провадження, що підтверджується висновками Верховного Суду в ухвалі від 05 червня 2023 року у справі № 752/18740/22.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ГО "Центр протидії корупції" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, просить закрити касаційне провадження у справі, а у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про те, що немає підстав для закриття касаційного провадження - залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Також відповідач просив покласти на позивача витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 30 000, 00 грн.
Відповідач зазначає, що стосовно категорії спорів про спростування недостовірної інформації наявна чисельна та стала практика Верховного Суду, що є підставою для закриття касаційного провадження, адже таким правовим висновкам оскаржувані судові рішення відповідають.
Також громадська організація зазначила, що ухвала суду першої інстанції не підлягає касаційному оскарженню, оскільки визначена у пункті 18 частини першої статті 353 ЦПК України, який не міститься у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, визначеному у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2023 року справу № 757/66309/21-ц
(провадження № 61-2894ск22) призначено судді-доповідачеві Воробйовій І. А.
Ухвалою від 17 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Розпорядженням від 30 травня 2023 року № 689/0/226-23 в. .о керівника секретаріату Касаційного цивільного суду призначив повторний автоматизований розподіл судової справи № 61-2894св23 у зв`язку з обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2023 року справу № 757/66309/21-ц
(провадження № 61-2894св23) призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на вебсайті ГО "Центр протидії корупції" у відкритому реєстрі національних публічних діячів України за вебадресою: https://pep.org.ua/uk/person/27906, зазначена така інформація: ОСОБА_1 ; категорія: національний публічний діяч; остання посада: державна організація Центр менеджменту та маркетингу, керівник.
Також зазначено: Центр менеджменту та маркетингу: категорія: державна власність. Досьє: 16 вересня 2021 року змінено організаційно-правову форму з "державне підприємство" на "державна організація".
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що державний реєстратор 16 вересня 2021 року вніс зміни до організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу та визначив його як державна організація, який з моменту створення (08 червня 2000 року) понад 20 років значився як державне підприємство.
Такі обставини сторони не оспорювали.
Також суди встановили, що до 21 вересня 2021 року Центр менеджменту та маркетингу було визначено за своєю організаційно-правовою формою як державне підприємство, та позивач протягом тривалого періоду часу (більше 20 років) виконував функції його керівника, зокрема, укладав від його імені як державного підприємства договори; Центр менеджменту та маркетингу як державне підприємство брало участь у тендерах, а також за цією ж організаційно-правовою формою Центр менеджменту та маркетингу відповідно до наказу Фонду державного майна України від 06 січня 2021 року № 5 Центр менеджменту та маркетингу як єдиний майновий комплекс державного підприємства вніс до єдиного переліку об`єктів приватизації.
Позивач вживав заходи для досудового врегулювання спору, зокрема на адресу ГО "Центр протидії корупції" ОСОБА_1 направляв відповідні заяви, проте у добровільному порядку відповідач відомості щодо позивача із відкритого реєстру національних публічних діячів України не вилучив.
Право, що підлягає застосуванню до спірних відносин
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18)).
Тож позивач у справі про спростування недостовірної інформації повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі на судові рішення, ухвалені за наслідками вирішення спору по суті
За змістом частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що позивач, звертаючись до суду з позовом, просив зобов`язати ГО "Центр протидії корупції" вилучити (видалити) всі дані про себе - громадянина України ОСОБА_1, який є директором державної організації Центр менеджменту та маркетинг, що розміщена за вебадресою: https://pep.org.ua/uk/person/27906, та будь-яких інших згадувань про ОСОБА_1 з відкритого реєстру національних публічних діячів України, вважаючи, що така інформація помилково внесена до цього реєстру, а відомості про нього як національного публічного діяча є недостовірною.