Постанова
Іменем України
24 липня 2023 року
м. Київ
справа № 373/612/20
провадження № 61-11521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач -ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проживала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 29 серпня 1981 року до 16 січня 2020 року. За ініціативи ОСОБА_2 шлюбні відносини між сторонами фактично припинено у 2010-2011 роках.
За час спільного проживання у шлюбі спільною працею і за спільні кошти сторони придбали нерухоме майно, право власності на яке було оформлене на ОСОБА_2 .
З 1985 року до 1986 року сторони збудували житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 100,20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2006 року сторони придбали земельну ділянку площею 0,1000 кв. м із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1, на якій розпочато будівництво житлового будинку із господарськими і надвірними спорудами, яка надалі була поділена на дві окремі земельні ділянки: площею 0,0502 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0042, та площею 0,0498 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043.
27 червня 2012 року земельна ділянка, кадастровий номер 3211000000:01:057:0042, подарована ОСОБА_3 . На земельній ділянці, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043, з 2007 року до 2011 року подружжя збудувало будинок, в якому ОСОБА_2 проживає з 2011 року, та який було введено в експлуатацію 24 грудня 2019 року.
Просила визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами загальною площею 100,20 кв. м, жилою площею 62,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 . У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного майна.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання та визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час окремого проживання, у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що протягом 2011-2019 років ОСОБА_2 за власні кошти здійснював добудову житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043.
З кінця 2011 року в будинку стала проживати дочка сторін ОСОБА_4, яка допомагала ОСОБА_2 у добудові цього будинку.
З серпня до грудня 2011 року він за власні кошти та кошти взяті в борг у ОСОБА_5 замовив виготовлення робочого проєкту газопостачання житлового будинку та проведення робіт із облаштування внутрішньої мережі газопостачання вказаного будинку.
У березні 2012 року ОСОБА_2 уклав договір з Публічним акціонерним товариством "АЕС Київобленерго" про постачання електричної енергії.
Після закінчення будівництва будинку ОСОБА_2 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта будівництва "Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами", яка була зареєстрована 24 грудня 2019 року за номером КС 181193582359.
За час окремого проживання сторін, у період з червня 2010 року до грудня 2019 року він завершив будівництво вказаного будинку за власні кошти в сумі 221 157,00 грн.
Він не заперечує, що кошти, витрачені на будівництво будинку до червня 2010 року у розмірі 180 763,00 грн, є спільною сумісною власністю подружжя, тому кожний з них має право на 1/2 частину цих коштів.
Просив встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з червня 2010 року до лютого 2020 року у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин; визнати право власності ОСОБА_2 на 77,515 % житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 .
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке нерухоме майно: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами загальною площею 100,20 кв. м, жилою площею 62,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами загальною площею 100,20 кв. м, жилою площею 62,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0498 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 22,485 % будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, що відповідає частці 22,5/100.
Зустрічний позов задоволено частково.
Встановлено факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 жовтня 2010 року до 18 лютого 2020 року у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 77,515 % житлового будинку садибного типу з гоподарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, що відповідає частці 77,5/100.
Оскільки ОСОБА_2 визнав позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами загальною площею 100,20 кв. м, жилою площею 62,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину цього будинку, а також визнання права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0498 га, кадастровий номер 3211000000:01:057:0043, визнання позову в цій частині не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в цій частині на підставі частин першої, четвертої статті 206 ЦПК України.
Задовольнивши зустрічний позов в частині вимог про встановлення факту окремого проживання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 визнала припинення шлюбних відносин та факт окремого проживання сторін з жовтня 2010 до дати розірвання шлюбу - 18 лютого 2020 року (рішення суду від 16 січня 2020 року, яке набрало законної сили 18 лютого 2020 року).
Визнавши за ОСОБА_2 77,515 %, а за ОСОБА_1 22,485 % будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з розміру вкладу сторін у вказаний будинок, що підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва житлового будинку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 22,485 % будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, щовідповідає частці 22,5/100 та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 77,515 % вказаного будинку, що відповідає частці 77,5/100 - скасовано, ухвалено нове рішення.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання особистою приватною власністю майна, набутого за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, скасовано, у позові в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_2 введений в експлуатацію та зареєстрований ОСОБА_2 на своє ім`я після припинення подружніх відносин з ОСОБА_1, проте побудований за спільні кошти та під час спільного проживання сторін у шлюбі, отже, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому відповідно до статті 70 СК України підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Доказів на підтвердження того, що частина коштів вкладених у будівництво спірного будинку належала ОСОБА_2 на праві його особистої власності, у матеріалах справи немає.
Суд апеляційної інстанції переглядав рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 лише в частині визнання права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, просив їх скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва неналежним доказом через незазначення в ньому вартості будівництва інших надвірних та господарських споруд, оскільки за час окремого проживання сторін у справі у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, з 01 жовтня 2010 року до грудня 2019 року ОСОБА_2 завершив будівництво спірного будинку (створив об`єкт нерухомості), внаслідок чого його вартість збільшилася на суму 221 157,00 грн.
Вказані обставини ОСОБА_1 не спростувала.
Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшовши таких висновків, не встановив навіть рік будівництва вказаних об`єктів.
Суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинахщодо застосування статей 57, 60 СК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18, Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц, провадження № 61-48599св18.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Висновок суду апеляційної інстанції, що у матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що частина коштів вкладених у будівництво спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами належала ОСОБА_2 на праві його особистої власності суперечить доказам у справі, які суд не дослідив.
Обставини щодо закінчення будівництва спірного будинку під час спільного проживання сторін у шлюбі не підтверлджені жодним допустимим доказом, тому помилквовим є висновок суду апеляційної інстанції, що будівництво закінчено до 01 жовтня 2010 року.
Крім того, такий висновок спростовується позовом ОСОБА_1, її відзивом від 19 жовтня 2020 року на зустрічний позов, де вказано, що будинок був побудований з 2007 року до 2011 року, робочим проєктом газопостачання 2011 року, договором про користування електричною енергією від 26 березня 2012 року, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, згідно з якою вказано дату закінчення будівництва 2011 рік, технічним обстеженням спірного будинку, проведеного 10 жовтня 2019 року.
Отже, саме з 10 жовтня 2019 року, а не 01 жовтня 2010 року спірний житловий будинок був придатним до прийняття в експлуатацію та був прийнятий в екплуатацію 24 грудня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо того, що на будівництво спірного будинку використовувалися кредитні кошти за кредитними договорами, оформленими на ОСОБА_2, та на які була надана її згода, оскільки такі пояснення ОСОБА_1 є недопустимим доказом, оскільки її суд не допитав як свідка.
Крім того, такі пояснення спростовуються доказами, які є у матеріалах справи, і які не були досліджені судом апеляційної інстанції, зокрема, кредитними договорами від 23 листопада 2006 року та від 20 листопада 2007 року. Ці кредитні договори ОСОБА_2 уклав безпосередньо перед придбанням транспортних засобів: біржова угода від 25 листопада 2006 року, договір купівлі-продажу від 22 листопада 2007 року, що підтверджує факт використання коштів саме для придбання транспортних засобів, а не для придбання будівельних матеріалів та здійснення будівництва спірного будинку.
З листопада 2006 року до червня 2010 року ОСОБА_2 намагався повернути кредитні кошти та закрити вказані кредитні договори, що унеможливлювало здійснення активних дій з будівництва житлового будинку та витрачання коштів для придбання будівельних матеріалів в обсязі, достатньому для повного закінчення будівництва.
Отже, у матеріалах справи немає достатніх та допустимих доказів на спростування цих обставин та висновку суду апеляційної інстанції щодо використання кредитних коштів на будівництво спірного будинку під час спільного проживання сторін у шлюбі.
Висновок суду апеляційної інстанції, що у матеріалах справи немає належних доказів того, що частина коштів вкладених у будівництво спірного будинку належала ОСОБА_2 на праві його особистої власності, спростовується тим, що встановлено судами: шлюбні відносини між сторонами припинені з 01 жовтня 2010 року до 18 лютого 2020 року, тому кошти, отримані та витрачені ОСОБА_2 після 01 жовтня 2010 року є його особистою власністю.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку щодо неналежності доказу - кошторисного розрахунку вартості будівництва, виконаного проектувальником ОСОБА_6, є необґрунтованими, оскільки суд дійшов правильного висновку, що у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва будівельних робіт є вартість будівельних робіт лише щодо житлового будинку та гаража, а вартість будівництва інших надвірних та господарських споруд не визначено.
Вказаний письмовий доказ не є належним, достовірним і достатнім доказом на підтвердження понесення ОСОБА_2 власних коштів за час окремого проживання подружжя на будівництво будинку, оскільки він повинен був надати інші докази, зокрема, про розмір своїх доходів від підприємницької діяльності, понесення інших витрат на будівництво будинку з 01 жовтня 2010 року до грудня 2019 року, клопотання про проведення судової експертизи для встановлення іншої частки, ніж 1/2 у праві спільної сумісної власності подружжя на спірний житловий будинок не заявляв.
Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать доказам, які є у матеріалах справи, але не були досліджені судом апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув справу в межах доводів апеляційної скарги, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку, що спірний будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому відповідно до статті 70 СК України підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Факт того, що спірний будинок з 2007 року до 01 жовтня 2010 року (за час спільного проживання сторін) був повністю збудований, тобто придатним до використання підтверджується поясненнями ОСОБА_1, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, які підтвердили, що до осені 2010 року у будинку виконані усі будівельні роботи і він був готовим до експлуатації, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, в якій вказано датою закінчення будівництва 2011 рік. Крім того, вселення дочки сторін ОСОБА_10 до цього будинку у листопаді 2011 року також підтверджує його готовність до використання, про що вона підтверила як свідок.
Вказане суд апеляційної інстанції взяв до уваги.
Крім того, фактичне припинення шлюбних відносин після 01 жовтня 2010 року не припинило участі ОСОБА_1 у виконанні всіх необхідних робіт для здачі будинку в експлуатацію. Вона разом з дочкою надавала кошти, отримані від підприємницької діяльності з реалізації товарів споживання. Також кошти надавав і син ОСОБА_3 .
Посилання ОСОБА_2 на те, що у 2011 році було підведено газопостачання, виконано незначні роботи у будинку, а у 2012 році підключення електропостачання не спростовує висновок суду апеляційної інстанції про готовність будинку за своїм функціональним призначенням до використання станом на 01 жовтня 2010 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що доказів того, що частина грошових коштів, вкладених у будівництво спірного будинку належала ОСОБА_2 на праві його особистої власності, у матеріалах справи немає.
Посилання ОСОБА_2 на позов ОСОБА_1 та її відзив від 19 жовтня 2020 року на зустрічний позов, де вказано, що будинок був побудований з 2007 року до 2011 року, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 у позові мала на увазі те, що будинок будувався поетапно, але станом на жовтень 2010 року був повністю готовий до експлуатації.
Також не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо побудови будинку за час спільного проживання сторін посилання ОСОБА_2 на робочий проєкт газопостачання 2011 року, договір про користування електричною енергією від 26 березня 2012 року, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, згідно з якою вказано дату закінчення будівництва 2011 рік, технічне обстеження спірного будинку проведеного 10 жовтня 2019 року.
Проведення незначних робіт у будинку таких висновків теж не спростовує. Крім того, ОСОБА_2 не надав доказів щодо кількості і вартості будівельних робіт, виконаних після 01 жовтня 2010 року.
Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації суд апеляційної інстанції оцінив у сукупності з іншими доказами у справі.
Безпідставним є посилання в касаційній скарзі про те, що кредитні кошти використані на купівлю автомобілів, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що в кредитних договорах немає умови щодо надання кредитів на придбання транспортних засобів, доказів, які б підтверджували, що саме ці кредитні кошти сплачені на придабання транспортних засобів ОСОБА_2 не надав.
ОСОБА_1 не заперечує, що кошти отримані ОСОБА_2 після 01 жовтня 2010 року є його особистою власністю, проте він до матеріалів справи надав лише письмові докази про понесені ним витрати на підключення газопостачання, інших доказів про понесення ним витрат на проведення будівельних робіт у спірному будинку після 01 жовтня 2010 року не надав.
Не підлягають врахуванню також доводи ОСОБА_2 із посиланням на показання свідка ОСОБА_5 про те, що він у 2011 році позичив у ОСОБА_5 3 000,00 дол. США, які були використані на будівництво спірного будинку, оскільки доказів на підтвердження цього він не надав.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції та переоцінки доказів у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.