Постанова
Іменем України
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 195/1145/16-ц
провадження № 61-10866св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2022 року у складі судді Тананайської Ю. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року в складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою, визнання майна спільним майном подружжя та його поділ.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2010 року до 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в будинку на АДРЕСА_1 однією сім`єю, проте не перебували у шлюбі між собою та вели спільне господарство. Зазначав, що в цей період часу було придбано майно, яке перебуває у користуванні ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що сторони перестали вести спільне господарство, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не перебувають у шлюбі між собою, з 2010 року до 01 вересня 2016 року; визнати об`єктом спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, яке набуте під час спільного поживання; поділити майно, яке набуте за час проживання: виділити ОСОБА_1 автомобіль марки "HYUNDAI" 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 160 000 грн; виділити ОСОБА_2 телевізор марки "Philips", диван, шафу-купе, комп`ютер, стіл для комп`ютера, два газових котли марки "Данко", дві металеві арки розміром 3 м х 40 м та 3 м х 20 м, худобу (50 голів свиней), 15 тонн зерна, житловий будинок та гараж, які розташовані на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки "HYUNDAI", 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості спільного набутого майна у розмірі 110 250 грн.
Також у жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 незаконно привласнив собі 10 тонн пшениці, яка знаходилася на території домоволодіння, яке належить її матері, на АДРЕСА_1 .
Зазначала, що у 2007 році вона придбала автомобіль марки "ВАЗ-21101", 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2 . В період спільного проживання сторін ОСОБА_1 користувався цим автомобілем. У 2016 році ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої на його ім`я ОСОБА_2, зареєстрував право власності на вказаний автомобіль на своє ім`я, проте грошові кошти за нього ОСОБА_2 не сплатив. Середня ринкова вартість такого автомобіля складає 100 000 грн.
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд: стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму вартості автомобіля марки "ВАЗ-21101", 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, у розмірі 100 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму вартості 10 тонн зерна у розмірі 30 000 грн; визнати об`єктом спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обладнання та інструменти: бензиновий генератор, електрозварювальний апарат, металевий верстак із тисками, металевий верстак із свердлильним станком, станок для нарізки металу, металевий верстак, електричний компресор, всього на суму 48 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх прийняття
11 жовтня 2016 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою, визнання майна спільним майном подружжя та його поділ та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ були об`єднанні в одне провадження.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічної позовної заяви задоволено частково. Накладено арешт на автомобіль марки "ВАЗ?21101", 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, до завершення розгляду цивільної справи та набрання рішенням суду законної сили.
31 березня 2021 року на підставі розпорядження голови Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільна справа на підставі пункту 2 частин першої, четвертої статті 31 ЦПК України була передана на розгляд до Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
01 жовтня 2021 року ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області цивільна справа прийнята до розгляду та призначено слухання по справі.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ залишено без розгляду, на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у зв`язку з тим, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та дату судового засідання, вп`яте не з`явилися до суду, та не звернулися із клопотанням про розгляд справи без їх участі.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 червня 2022 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою, визнання майна спільним майном подружжя та його поділ, відмовлено повністю.
Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем докази та інші встановлені фактичні обставини справи не дають підстав для висновку про ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків подружжя, тому підстави для задоволення позову про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю відсутні.
Показання свідків щодо джерела отриманих коштів та спільного ведення господарства сторонами суди не взяли до уваги, оскільки про всі ці відомості останні дізналися зі слів ОСОБА_1 .
В рішеннях судів також зазначено, що обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень, а саме частини першої статті 82 ЦПК України.
Касаційна скарга також мотивована тим, що ОСОБА_2 визнала обставини спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявах по суті справи, поясненнях тощо. Проте, судами попередніх інстанцій не були застосовані положення частини першої статті 82 ЦПК України, оскільки у подальшому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 були залишені без розгляду у зв`язку з неявкою до суду, а пояснень новому складу суду (після передачі справи з одного суду до іншого) вона не надавала.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 у листопаді 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду 19 грудня 2022 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили наступні обставини.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що проживає в селі Анастасівці Томаківського району Дніпропетровської області, з ОСОБА_1 має дружні відносини. Повідомив, що, виконавши в 2014 році перекриття даху на будинку в селищі Томаківці Томаківського району Дніпропетровської області, за роботу з ним розрахувався ОСОБА_1, заплативши 36 000 грн. Зі слів ОСОБА_1 дізнався, що останній зі співмешканкою придбали телевізор, диван, меблі, інструменти.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює в комунальному господарстві в селищі Томаківці Томаківського району Дніпропетровської області. З ОСОБА_1 вони знайомі близько восьми років. Також повідомив, що ОСОБА_1 вирощував свиней, вони разом з ним купували зерно для худоби. До будинку, де проживав ОСОБА_1 перевозили інструменти. Зі слів ОСОБА_1 дізнався, що останній за свої кошти придбав телевізор.
Мати ОСОБА_1 пояснила, що в грудні 2010 року син її повідомив, що одружується з ОСОБА_2, оскільки вони разом прожили 6 років, вели спільне господарство. Також повідомила, що в будинку ОСОБА_2 син робив ремонти, побудував гараж. За час їх проживання придбали диван, шафу та газовий котел за гроші ОСОБА_1, оскільки він був приватним підприємцем.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_2 . З ОСОБА_1 знайомий близько 20 років. Починаючи з 2010 року чи з 2012 року останній проживав по сусідству близько 5-6 років. В цей період часу ОСОБА_1 будував паркан, замінив дах на будинку, здійснив утеплення будинку. В цьому будинку проживала ОСОБА_2, її матір та ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що працює ветеринарним лікарем, з ОСОБА_1 знайомий близько 15 років. Який період часу ОСОБА_1 проживав в селищі Томаківці Томаківського району Дніпропетровської області повідомити не зміг. Також повідомив, що ОСОБА_1 виконував ремонтні роботи вдома, побудував гараж.
Суди встановили, що жоден зі свідків не повідомив точного періоду спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, джерела отримання ними коштів, спільного ведення господарства.
Суд не прийняв в якості доказу акт, складений депутатом Томаківської селищної ради Кільовою Ю. В. від 19 вересня 2016 року, на підтвердження факту проживання та ведення спільного господарства, оскільки повноваження депутата селищної ради не передбачають складення акта обстеження житлових умов за таких обставин.
Суд не прийняв в якості доказу надані позивачем квитанції, оскільки в них відсутня інформація про платника, а також інші відомості на підтвердження яких договорів здійснено оплату.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 3 Сімейного Кодексу України (далі - СК України, тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь?якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.