ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2023 року
м. Київ
справа №200/3692/21
адміністративне провадження №К/990/17155/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Блохіна А.А., Міронова Г.М., Сіваченко І.В. від 22.02.2022,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
Заявником касаційної скарги стверджується, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права й безпідставно, поза межами строку апеляційного оскарження, прийняв до розгляду апеляційну скаргу пенсійного органу, при цьому жодним чином не мотивував свій висновок про поновлення скаржнику вищевказаного строку.
Колегія суддів, розглядаючи у касаційному порядку цю справу, нагадала про наявний у судів усіх інстанцій обов`язок належним чином мотивувати судові рішення, а також наголосила, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише за наявності поважних причин, підтверджених доказами.
А також підкреслила, що безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття до розгляду апеляційних скарг поза межами вказаного строку за відсутності для цього достатніх підстав є порушенням норм процесуального права і слугує самостійною підставою для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.I Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке замінено на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №12 від 21.01.2021 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 13.12.2019, на підставі заяви від 21.01.2021, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Донецької області від 17.03.2020 без обмежень її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати посади прокурора Жовтневого району м. Маріуполя.
3. Вказувалось, що у січні 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку у зв`язку з підвищенням зарплати працівникам прокуратури та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 з цього питання.
4. Водночас, оскаржуваним рішенням відповідача у здійсненні перерахунку пенсії було відмовлено, оскільки, за позицією пенсійного органу, підвищення заробітної плати працівникам прокуратури після 13.12.2019 не було.
5. Позивач наполягав, що така відмова є протиправною, порушує його права на соціальний захист, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позов задоволено, зокрема:
скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №12 від 21.01.2021 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років із заробітку згідно довідки прокуратури Донецької області №18-85-489 від 17.03.2020;
зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру", виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі заяви від 21.01.2021 та довідки прокуратури Донецької області №18-85-489 від 17.03.2020 без обмежень граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством було встановлено право осіб, яким пенсія призначена згідно з статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників.
8. Судом першої інстанції відзначено, що у подальшому положення вищевказаної статті неодноразово змінювались, але зазначені зміни стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
9. При цьому враховано, що відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
10. Отже, за позицією суду першої інстанції, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України.
11. Суд зауважував, що хоча в судовому порядку в межах розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи №826/8546/18 й було визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, однак умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури так і не були визначені.
12. До того ж судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
13. Отже, за висновками суду першої інстанції, починаючи саме з 13.12.2019 втратили чинність положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, згідно із якими повноваження щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури делеговано Кабінету Міністрів України.
14. Тому суд дійшов висновку, що з 13.12.2019 - з дня втрати чинності вищевказаних законодавчих положень, підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" у первинній редакції.
15. З урахуванням наведеного суд вважав, що Закон України "Про прокуратуру" з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України, тоді як підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
16. Встановивши, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, яка була чинною на момент спірних у цій справі правовідносин, збільшено схеми посадових окладів працівників прокуратури, суд першої інстанції визначив, що цей нормативний документ є підставою для перерахунку пенсії позивачу і підстав для її незастосування суд не вбачав.
17. При цьому, беручи до уваги юридичні позиції, викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002, у рішенні суду першої інстанції констатовано, що відсутність нормативного документу, регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України "Про прокуратуру" права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
18. Також судом першої інстанції взято до уваги, що відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
19. Стосовно визначення розміру відсотку заробітної плати, який застосовується при перерахунку пенсії, суд зазначав, що як встановлено судовим розглядом справи, позивач отримує пенсію з 2002 року, розмір пенсії визначено виходячи з розрахунку 90% заробітної плати, що підтверджується протоколом. Отже, на переконання суду першої інстанції, наявні підстави для визначення вказаного відсотку для перерахунку пенсії.
20. Крім того, враховуючи те, що пенсія позивачу призначена відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", а обмеження максимального розміру пенсії встановлені Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", суд вважав, що до розміру пенсії позивача, яка призначена до набрання чинності цього Закону, не можуть застосовуватись такі положення.
21. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
22. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 рішення суду першої інстанції змінено, а саме:
Абзац перший рішення доповнено словом "частково".
У абзаці третьому слова "Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області" замінено словами "Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області", слова "виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати", "без обмежень граничного розміру" - виключено.
У абзаці четвертому слова "Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області" замінено словами "Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області".
Доповнено резолютивну частину абзацом п`ятим наступного змісту "В решті позовних вимог відмовити".
В решти рішення залишено без змін.
23. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин стосовно визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема й частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
24. Апеляційний суд підкреслював, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" у частині перерахунку пенсії втратила чинність відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру".
25. З огляду на наведене, у оскаржуваній постанові апеляційного суду зазначено, що на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
26. З цих підстав апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо застосування норм права у спірних відносинах, а позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати визнав необґрунтованими і таким, що задоволенню не підлягають.
27. Не погодився апеляційний суд й з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо перерахунку і виплати спірної пенсії без обмеження її максимальним розміром.
28. З цього приводу у постанові апеляційного суду, яка оскаржується, вказано, що з моменту набрання чинності Законом України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
29. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції навів мотиви про те, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру", які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
30. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у цілому погодився з наведеним у рішенні суду першої інстанції висновком про наявність у позивача права на перерахунок пенсії у зв`язку з прийняттям Урядом постанови від 30.08.2017 №657, яка зберігала чинність у період спірних відносин, і якою збільшено схеми посадових окладів працівників прокуратури. Апеляційний суд визнав правильними висновки суду першої інстанції про те, що цей акт Кабінету Міністрів України зумовлює право позивача на перерахунок пенсії й підстав для її незастосування не вбачав.
I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги
31. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.12.2002 перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України "Про прокуратуру".
33. 21.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку прокуратури Донецької області від 17.03.2020 №18-85-489 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
34. Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області рішенням №12 від 21.01.2021 відмовило в перерахунку пенсії по заробітній платі, оскільки нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури після 13.12.2019 не приймалось.
35. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
36. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт "В" частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
37. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк апеляційного оскарження, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції з захисту прав людини, а також є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
38. У контексті зазначеного скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №521/2816/15, в якій Верховний Суд зазначив: "апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок, сама собою вказівка на наявність поважних причин на поновлення строку апеляційного оскарження не є належним мотивуванням для поновлення строку на апеляційне оскарження".
39. Згідно з наявною у Верховного Суду інформацією, яка міститься у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала про відкриття провадження у цій справі була надіслана одержувачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області у його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 07.07.23 о 16:11 годині.
40. У встановлений в ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у цій справі строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що, однак, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
41. У світлі наведених скаржником доводів, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, належить перевірити дотримання судом апеляційної інстанції таких норм процесуального права.
42. Частини перша - третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
43. Частини друга, третя статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
44. Пункт 4 частини першої, частини перша, третя статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
45. Частина перша статті 300 Кодексу адміністративного судочинства України.
За відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.
46. Частини друга, четверта статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Судові рішення суду апеляційної інстанції приймаються, проголошуються, вручаються (видаються або надсилаються) учасникам справи в порядку, встановленому главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
47. Частина перша статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановлення;
найменування адміністративного суду, прізвища та ініціалів судді (суддів);
імен (найменувань) учасників справи;
2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновків суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
48. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
49. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
51. Проаналізувавши норми права, наведені у розділі IV цієї постанови Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено процесуальні строки, у межах яких учасники справи та усі зацікавлені особи можуть реалізувати право на апеляційний перегляд справи, гарантоване статтею 13 цього Кодексу та статтею 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
52. Встановлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
53. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.