ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22)
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів Бурлака І. В., Зарошевського О. М., Яцини В. Б.
У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації від 20 листопада 2012 року № 453, з урахуванням розпорядження від 14 листопада 2013 року № 30, надано в оренду ОСОБА_2 дві земельні ділянки загальною площею 101,8581 га (рілля) для ведення фермерського господарства, зокрема: земельну ділянку № 1 площею 39,5459 га з кадастровим номером 6324681000:02:001:1061 та земельну ділянку № 2 площею 62,3122 га з кадастровим номером 6324681000:02:001:1062.
30 грудня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (далі - ГУ Держземагентства) та ОСОБА_2 укладено два договори оренди землі, відповідно до яких зазначені вище земельні ділянки передані ОСОБА_2 в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства.
15 липня 2015 року ОСОБА_2 створено та зареєстровано Фермерське господарство "Олта-А" (далі - ФГ "Олта-А"), у тому числі, на зазначених двох земельних ділянках.
02 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з клопотанням про поділ земельних ділянок.
10 вересня 2015 року ГУ Держгеокадастру надало відповідний дозвіл № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого ОСОБА_2 провела поділ земельної ділянки площею 62,3122 га з кадастровим номером 6324681000:02:001:1062.
01 березня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_2 як фізичної особи від 10 лютого 2016 року з нею укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, відповідно до якої пункт 2 договору викладено в такій редакції: в оренду передаються 13 земельних ділянок загальною площею 62,3122 га з кадастровими номерами з № 6324681000:02:001:1067 по 6324681000:02:001:1079 (площею від 4,6746 га по 5,2368 га), у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1071 площею 4,6902 га.
02 квітня 2016 року відбулись загальні збори засновників та членів ФГ "Олта-А", під час яких прийнято рішення провести приватизацію наведених вище земельних ділянок, які перебувають у користуванні ФГ "Олта-А".
08 квітня 2016 року члени ФГ "Олта-А" подали до ГУ Держгеокадастру заяви про передачу їм у приватну власність відповідних земельних ділянок та 04 травня 2016 року управлінням видано 12 наказів, якими передано у власність фізичним особам 12 земельних ділянок, у тому числі, наказом № 3620-СГ передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 63246781000:02:001:1071 площею 4,6902 га. 01 червня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
08 жовтня 2016 року проведені загальні збори засновників та членів ФГ "Олта-А", під час яких прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу членів фермерського господарства, а 17 січня 2017 року - про ліквідацію господарства.
Таким чином, на думку прокурора, метою отримання земельних ділянок було не створення та ведення фермерського господарства одноосібно або з членами родини, а отримання їх безкоштовно, за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів, з подальшою їх приватизацією.
Ураховуючи викладене, прокурор просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071); скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 28946817.
13 листопада 2019 року рішенням Печенізького районного суду Харківської області в задоволенні позову прокурора відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на законних підставах та відповідно до вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV), а прокурором не доведено порушення прав та інтересів держави.
10 листопада 2020 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено. Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру від 04 травня 2016 року № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність". Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071). Скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29846817.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ГУ Держгеокадастру, передаючи у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства земельну ділянку в розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилось у його спроможності вести фермерське господарство, тобто самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої в заяві мети, не перевірило чи не є така заява штучним створенням фермерського господарства з метою спрощеного, пільгового отримання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання в обхід передбаченої законом процедури - проведення прилюдних торгів.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи земельну ділянку у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру, обрав неналежний спосіб судового захисту, оскільки такий спосіб не відповідає ні віндикаційному, ні негаторному, тому не може бути задоволений. Крім того, заявник послався на те, що інші вимоги прокурора не є ефективним способом захисту порушеного права, відтак відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, задоволенню також не підлягають.
Також ОСОБА_1 наголосив на відсутності у прокурора повноважень на пред`явлення цього позову до суду та на вирішення апеляційним судом питання про права та обов`язки особи (ФГ "Олта-А"), яка не була залучена до участі у справі.
05 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду керувалася тим, що ключовим питанням у справі, що переглядається, є застосування статті 32 ЗК України та статті 13 Закону № 973-IV у контексті, чи має право член фермерського господарства на виділення йому у власність земельної частки - паю із земель фермерського господарства.
Вважає, що член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває в користуванні фермерського господарства.
Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17 (провадження № К/9901/61297/18) зробив протилежний за змістом висновок, а саме про те, що право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися в користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає в жодного члена фермерського господарства, у тому числі засновника.
Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наведений підхід, висловлений Касаційним адміністративним судом, де-факто встановлює заборону на приватизацію землі фермерського господарства, наданої йому в користування. Це може призвести до анулювання прав членів фермерського господарства, передбачених у статті 32 ЗК України та статті 13 Закону № 973-IV.
Крім того, в зазначеній постанові суду закладається суперечність між цими статтями та пунктом "а" частини першої статті 121 ЗК України. Адже, з одного боку, кожен громадянин (безвідносно до того, чи є він членом фермерського господарства) має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства (тобто будь-якої ділянки) - у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" частини першої статті 121 ЗК України), а з іншого боку, така ж особа, яка є членом фермерського господарства, не має права на приватизацію земельної ділянки, що перебуває в користуванні фермерського господарства і на якій вона працює.
З урахуванням викладеного колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначила про необхідність відступу від висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17 (провадження № К/9901/61297/18).
20 червня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року скасовано в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області "Про передачу земельної ділянки у власність" від 04 травня 2016 року № 3620-СГ та в частині скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29846817 від 01 червня 2016 року. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області "Про передачу земельної ділянки у власність" від 04 травня 2016 року № 3620-СГ та про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29846817 від 01 червня 2016 року. Постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: "Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071)". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова мотивована тим, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.
Цим висновком Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновок, викладений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17, від 11 листопада 2021 року у справі № 817/67/18, від 30 серпня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 11 листопада 2021 року у справі № П/811/2084/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 560/8837/20, від 27 липня 2022 року у справі № 816/1919/17 та ін.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди. У справі № 633/408/18 мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Харківській області "Про передачу земельної ділянки у власність" від 04 травня 2016 року № 3620-СГ та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Гаспаряна Г. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28946817 від 01 червня 2016 року.
З урахуванням мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).
ОСОБА_1 у заяві не зазначив про наявність у нього як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Після передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 фермерську діяльність не здійснював, а передав останню в оренду ФОП ОСОБА_3 . Тому поведінка ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки не є добросовісною.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області, передаючи ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсності його спроможності та намірах вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства поза передбаченим законом обов`язковим проведенням земельних торгів, зокрема для використання цієї ділянки іншими суб`єктами господарювання. Тому поведінка ГУ Держгеокадастру у Харківській області у спірних правовідносинах теж не була добросовісною.
Передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із подальшою реєстрацією за ним права власності Велика Палата Верховного Суду визнала незаконною. Втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі, легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом.
Не погоджуюся з висновками Великої Палати Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюю окрему думку.
Закон № 973-IV визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Зазначений Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
З аналізу вимог статей 1, 8, 12, 19, 20 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства) вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20)).
Згідно зі статтею 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об`єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту. Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під`їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
За вимогами статті 8 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час державної реєстрації фермерського господарства) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Після отримання ОСОБА_2 у встановленому ЗК України порядку в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства 15 липня 2015 року створено ФГ "Олта-А", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З моменту державної реєстрації ФГ "Олта-А" є фактичним користувачем земельних ділянок, отриманих в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства(аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного суду в постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц).
У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.
У пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц зазначено, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаного висновку, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.
Отже, обов`язки землекористувача здійснює ФГ "Олта-А", а не його засновник. Тому право користування земельними ділянками належить усьому фермерському господарству, тобто всім його членам у рівній мірі, незалежно від часу набуття такого членства.
Згідно з частиною першою статті 31 ЗК України, частиною першою статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Відповідно до частини першої статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.