ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Гудими Д. А.
Справа № 9901/410/19
Провадження № 11-108заі23
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. 5 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), у якому просив:
1.1. Визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 22 травня 2019 року № 274/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням;
1.2. Визнати протиправним і скасувати протокольне рішення про винесення на розгляд ВККС України у пленарному складі питання про підтримку рішення ВККС України від 22 травня 2019 року № 274/ко-19.
(2) Зміст рішення суду першої інстанції, апеляційної скарги та клопотань ВККС України
2. 20 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення про часткове задоволення позову: визнав протиправним і скасував рішення ВККС України від 22 травня 2019 року № 274/ко-19 у частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням; відмовив у задоволенні іншої вимоги.
3. 4 липня 2023 року ВККС України подала:
3.1. Апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволеної вимоги і в цій частині ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
3.2. Клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі.
3.3. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Просила визнати поважними наведені у клопотанні причини пропуску процесуального строку та поновити ВККС України строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обґрунтувала так:
3.3.1. ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (частина перша статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII)).
3.3.2. На час судового розгляду й ухвалення рішення у справі ВККС України перебувала у тому стані, коли повноваження попереднього складу її членів були припинені на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (далі - Закон № 193-IX), а новий склад ще не був сформований у встановленому законом порядку. Це об`єктивно унеможливило реалізацію ВККС України передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальних прав і обов`язків.
3.3.3. ВККС України як державний колегіальний орган суддівського врядування через припинення повноважень її членів не мала можливості забезпечити представництво своїх інтересів у суді, подати заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань і докази у встановлений судом строк й оскаржити судові рішення у визначених законом випадках.
3.3.4. Закон № 1402-VIII визначив правовий статус ВККС України як державного колегіального органу та встановив, що будь-які рішення ухвалюються лише колегіально або в установленому законом порядку колегіальний орган делегує Голові ВККС України повноваження, у тому числі щодо здійснення представництва цього органу у суді та висловлення його колегіальної волі під час розгляду справ. Надалі Голова ВККС України може передоручити частину делегованих йому членами ВККС України повноважень іншій особі, зокрема працівнику секретаріату.
3.3.5. Формальне існування ВККС України як юридичної особи (як суб`єкта цивільних відносин) жодним чином не означає існування органу влади як суб`єкта адміністративних правовідносин з його колегіальною волею, позицією у справі та процесуальною можливістю реалізувати право на апеляційне оскарження судових рішень у визначених законом випадках.
3.3.6. 1 червня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про призначення 16 членів ВККС України. Це рішення завершило формування ВККС України, яка 2 червня 2023 року приступила до виконання повноважень.
3.3.7. ВККС України об`єктивно була позбавлена можливості брати участь у судовому розгляді справ, відстоювати свою позицію та реалізовувати передбачені приписами КАС України інші права учасника справи. Це стало перешкодою для встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та порушило принцип змагальності сторін.
(3) Доводи позивача
4. 12 липня 2023 року позивач подав заперечення на клопотання ВККС України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Просив відмовити у задоволенні цього клопотання та у відкритті апеляційного провадження. Мотивував так:
4.1. ВККС України пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більш як на 3 роки та 7 місяців.
4.2. ОСОБА_2 (далі - представник відповідача) брав участь у розгляді справи від імені ВККС України, зокрема у судовому засіданні 20 листопада 2019 року під час проголошення рішення суду першої інстанції. Він діяв на підставі довіреності, яка була чинною протягом усього строку на апеляційне оскарження. Згідно з цією довіреністю право на таке оскарження у представника відповідача було.
4.3. ВККС України подала відзив на апеляційну скаргу позивача (вих. № 19-6766/19 від 26 грудня 2019 року). Представник відповідача підписав цей відзив.
4.4. У листі вих. № 19-150/20 від 29 січня 2020 року ВККС України фактично визнала, що "у неї були наявні повноваження до кінця грудня 2019 року".
4.5. Позивач не причетний до розпуску ВККС України. Тому поновлення строку на апеляційне оскарження через 1 300 днів замість визначених законом 30 днів однозначно становитиме порушення принципу res judicata.
(4) Зміст ухвал Великої Палати Верховного Суду
5. 1 липня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою прийняла відмову позивача від апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а також закрила це апеляційне провадження.
6. 12 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВККС України на рішення суду першої інстанції. Обґрунтувала ухвалу так:
6.1. На час ухвалення рішення у справі і дотепер відповідач є діючим органом у системі судоустрою.
6.2. ВККС України як юридична особа не припиняла своєї діяльності. Так само ВККС України відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) не перебувала "у стані перетворення". Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 193-IX з дня набрання чинності цим Законом було припинено лише повноваження членів Комісії.
6.3. Припинення згідно із Законом № 193-IX повноважень членів ВККС України Велика Палата Верховного Суду (наприклад, у справі № 9901/385/19) не визнала підставою для зупинення провадження у справі за участю цього суб`єкта владних повноважень згідно з пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України.
6.4. ВККС України як суб`єкт владних повноважень була залучена до участі у справі та повідомлена про її розгляд. Відповідач скористався правом надати відзив на позовну заяву. Представника відповідача суд першої інстанції допустив до участі у судовому засіданні на підставі довіреності. Цей представник надав суду першої інстанції пояснення.
6.5. Останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 20 листопада 2019 року було 25 грудня 2019 року. ВККС України подала апеляційну скаргу 4 липня 2023 року, тобто більш ніж через рік із дня складення повного тексту оскарженого рішення.
6.6. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Устименко проти України" констатував, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
7. З огляду на зміст ухвали від 12 липня 2023 року вважаю, що Велика Палата Верховного Суду безпідставно: (1) не вирішила клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору (і не задовольнила, і не відмовила у його задоволенні); (2) не вирішила клопотання ВККС України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (і не задовольнила, і не відмовила у його задоволенні); (3) не вирішивши зазначених клопотань, відмовила у відкритті апеляційного провадження з огляду на пропуск відповідачем строку для подання апеляційної скарги (а) безвідносно до змісту поняття суб`єкта владних повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України) і поняття ВККС України як колективного органу суддівського врядування, а також (б) безвідносно до встановлення моменту вручення відповідачу як суб`єкту владних повноважень рішення суду першої інстанції, ухваленого 20 листопада 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження у судовому провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
(1) Щодо клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору
8. Не аналізуючи зміст цього клопотання та те, чи були підстави для його задоволення, зауважу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 липня 2023 року вирішила відмовити у відкритті апеляційного провадження, однак гіпотетично більшість голосів суддів могла би бути за те, щоби таке провадження відкрити. Якщо так, то коли Велика Палата Верховного Суду збиралася розглянути клопотання про відстрочення сплати судового збору? Після відкриття апеляційного провадження?
9. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина третя статті 299 КАС України).
10. За змістом цього припису відмовити у відкритті апеляційного провадження за наявності визначених у частинах першій і другій статті 299 КАС України підстав, суд може лише тоді, коли (а) апеляційна скарга належно оформлена, або (б) сплив строк на усунення недоліків, визначений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
11. До апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору (пункт 1 частини п`ятої статті 296 КАС України). До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга статті 299 КАС України), тобто про залишення такої скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (речення друге частини другої статті 169 КАС України).
12. Отже, якби Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, лише тоді вона би могла вирішувати питання про те, чи є підстави для відкриття або відмови у відкритті апеляційного провадження. У разі, якби Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні зазначеного клопотання, суддя-доповідач мав би залишити апеляційну скаргу без руху з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі.
13. За змістом частин третьої та четвертої статті 169 КАС України, якщо скаржник сплатив судовий збір і надав суду документ про сплату, то суд за відсутності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша та друга статті 299 КАС України) постановляє ухвалу про відкриття такого провадження. У разі, якби відповідач не сплатив судовий збір на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Велика Палата Верховного Суду мала би застосувати частину другу статті 298 і пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України для повернення апеляційної скарги, оскільки відповідач не усунув її недоліки у встановлений судом строк.
14. Ігноруючи наведені вимоги процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду застосувала припис частини другої статті 299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження за відсутності для вирішення цього питання належно оформленої апеляційної скарги (стаття 296 КАС України).
(2) Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження
15. Звертаю увагу на те, що вирішення цього клопотання має передувати вирішенню питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження. Позивач подав заперечення саме на зазначене клопотання ВККС України і просив (а) відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та (б) відмовити у відкритті апеляційного провадження. Тобто теж чудово розумів, що вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження має передувати вирішенню питання щодо апеляційного провадження.
16. За змістом частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
17. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).
18. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 295 КАС України).
19. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
20. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (частина друга статті 299 КАС України).
21. Отже, за змістом наведених приписів, якщо суб`єкт владних повноважень подав апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, це не є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Такий суб`єкт-відповідач може обґрунтувати, що він не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції або не був залучений до участі у ній.
22. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).