ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Гриціва М. І., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Усенко Є. А.,
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)
за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни (далі - державний реєстратор), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А" (далі - ОСББ "Екос-53А"), про визнання недійсними реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19 травня 2021 року (суддя Спичак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року (головуючий суддя Майданевич А. Г., судді Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.)
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати недійсними реєстраційні дії державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни (далі - державний реєстратор), вчинені щодо Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" (далі - ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А") під час дії судової заборони;
- зобов`язати державного реєстратора відновити відомості про юридичну особу ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" станом на 20 червня 2018 року шляхом унесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про визнання недійсними реєстраційних записів від 23 червня 2018 року № 10661050004011553 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновника) та № 10661070005011553 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи).
На обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач учинив реєстраційні дії щодо ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А", повноваження керівника якого виконував позивач до дня внесення державним реєстратором до ЄДР оспорюваних записів, під час дії заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо цієї юридичної особи, застосованої як захід забезпечення позову у цивільній справі № 754/7938/18 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року (27 червня 2018 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР)), яку залишено без змін постановою апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, тому оспорювані реєстраційні записи, здійснені 23 червня 2018 року під час дії судової заборони, не можна вважати законними і вони підлягають скасуванню. На підтвердження своїх доводів позивач послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 820/9811/13-а.
Вважав, що спір підвідомчий господарському суду, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі № 640/22375/20 позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що розгляд таких вимог віднесено до господарської юрисдикції. Постановляючи цю ухвалу, адміністративний суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18) та від 18 вересня 2019 року у справі № 826/14632/17 (провадження № 11-161апп19) і зазначив, що підвідомчість цього спору господарському суду зумовлена необхідністю захисту корпоративних і майнових прав позивача, а не його прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства. Ця ухвала адміністративного суду не оскаржувалася та є чинною.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 листопада 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 лютого 2021 року, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСББ "Екос-53А", в яке було перейменовано ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" унаслідок унесення відповідачем до ЄДР оспорюваного реєстраційного запису.
19 травня 2021 року рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що виходячи зі змісту статей 4, 6, 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у тому числі змін до установчих документів, відбувається за заявницьким принципом, а державний реєстратор, отримавши від заявника відповідні заяву та документи, проводить реєстраційні дії.
З огляду на предмет спору в цій справі, відповідачем мала бути визначена особа, якої стосуються вчинені державним реєстратором дії (внесені до ЄДР записи), що оскаржуються позивачем, а не сам державний реєстратор. Тобто належним відповідачем у цьому спорі є ОСББ "Екос-53А", яке залучено судом до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. При цьому процесуальні статуси відповідача і третьої особи у справі відрізняються за змістом їх процесуальних прав та обов`язків. Позивач не заявляв вимоги про залучення третьої особи співвідповідачем у справі.
На підтвердження своїх висновків апеляційний суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано внаслідок таких дій реєстраційного органу.
Суди зауважили, що з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві визначення відповідача є правом позивача, а суд не вправі із власної ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі. Звертаючись з позовом у цій справі щодо оскарження реєстраційних дій, вчинених відносно ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А", позивач зазначив відповідачем державного реєстратора Дубину А. Б., яка внесла до ЄДР оспорювані записи відносно цієї юридичної особи, а не ОСББ "Екос-53А" як особу, якої стосуються вчинені державним реєстратором спірні реєстраційні дії та яка відповідно до рішення свого органу управління зареєструвала зміну своєї назви та керівника, вступивши у спірні правовідносини.
Уписьмових поясненнях від 28 квітня 2021 року позивач зазначив, що належним відповідачем у цій справі є саме державний реєстратор Дубина А. Б. При цьому до закінчення підготовчого провадження у судовому засіданні 28 квітня 2021 року позивач не скористався передбаченим частиною другою статті 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом клопотати перед судом про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
З огляду на те, що позовні вимоги в цій справі заявлено до державного реєстратора як неналежного відповідача, суди відмовили в позові.
У липні 2022 року Панченко В. В. подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням письмових пояснень від 09 вересня 2022 року, просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували положення Закону № 755-IV і їх висновки про заявлення позову в цій справі до неналежного відповідача є помилковими. ОСББ "Екос-53А" не може бути як відповідачем, так і учасником цієї справи (третьою особою), оскільки зазначена юридична особа є фактично перейменованою за наслідком учинення відповідачем спірної реєстраційної дії юридичною особою, керівником якої був позивач.
У додаткових поясненнях, наданих суду першої інстанції, позивач обґрунтував можливість виконання судового рішення у цій справі лише державним реєстратором, позаяк у разі визнання протиправними оспорюваних реєстраційних дій відповідача поновлення порушених прав позивача можливе лише шляхом унесення відповідних записів до ЄДР, що належить до повноважень суб`єкта державної реєстрації. Такі доводи ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19, пункт 40) про те, що судове рішення, яке набрало законної сили і тягне зміну відомостей в ЄДР, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким державним реєстратором. Утім апеляційний суд усупереч вимогам статей 269, 282 ГПК України не перевірив законності й обґрунтованості прийнятого судом першої інстанції рішення у цій справі, не дослідив доводів апеляційної скарги позивача та не зазначив мотивів їх відхилення в оскаржуваній постанові.
При вирішенні спору суди порушили положення статей 129, 129-1 Конституції України, пункту 7 частини третьої статті 2, статей 18, 326 ГПК України, статей 18, 157 Цивільного процесуального кодексу України, частин другої, сьомої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" щодо обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили. Так, суди не врахували, що вчинення суб`єктом державної реєстрації реєстраційних дій відносно юридичної особи в час дії судової заборони не створює нової юридичної особи, а має наслідком внесення в ЄДР реєстраційного запису, який не можна вважати законним у силу презумпції обов`язковості судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо такої юридичної особи.
Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 820/9811/13-а (щодо незаконності реєстраційних записів, здійснених у період дії судової заборони), від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 639/6295/16-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18, від 08 липня 2020 року у справі № 612/808/18 (щодо критеріїв визначення судом належного відповідача), а також висновків Великої Палати Верховного Суду в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18), від 18 вересня 2019 року у справі № 826/14632/17 (провадження № 11-161апп19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19) про підвідомчість господарському суду спору з оскарження дій державного реєстратора особою, корпоративні та/або майнові права якої порушено за наслідком учинення спірних реєстраційних дій, із визначенням відповідачем у цьому спорі саме суб`єкта державної реєстрації.
26 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.
Ухвалу обґрунтовано тим, що вбачається виключна правова проблема в необхідності формування єдиної правозастосовчої практики у справах щодо оскарження реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором відносно третьої особи під час дії судової заборони, стосовно визначення належного відповідача у такому спорі з огляду на неоднозначність підходів Великої Палати Верховного Суду до цього правового питання.
У справах № 462/2646/17, 805/4506/16-а Велика Палата Верховного Суду не заперечувала щодо можливості розгляду такого спору по суті, якщо відповідачем є державний реєстратор, утім у справах № 570/3439/16-ц, 910/7781/19, 823/2042/16 зауважила на тому, що належним відповідачем у такому спорі є особа, щодо якої вчинялися відповідні реєстраційні дії, а не державний реєстратор. Водночас у справі № 904/5857/17 позивач визначив відповідачем державного реєстратора, а суд ухвалою залучив до участі у цій справі другим відповідачем особу, щодо якої вчинялись спірні реєстраційні дії.
05 липня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19 травня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 липня 2022 року змінено в мотивувальній частині та викладено їх в редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що твердження ОСОБА_1 про можливість виконання судового рішення у цій справі лише державним реєстратором не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19, пункт 40), відповідно до якої внесення державним реєстратором до ЄДР запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є виконанням судового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 755-IV судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для внесення відповідного запису будь-яким державним реєстратором.
Спірні правовідносини є наближеними до відносин корпоративного управління та пов`язаними з прийняттям рішення загальних зборів ОСББ як його вищого органу управління. Сторонами такого спору є позивач як член ОСББ (співвласник майна) "Екос-53А" та як керівник (яким вважає себе позивач) чи колишній керівник (за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ)) цієї юридичної особи та особа, на користь якої вчинялися оспорювані реєстраційні дії (ОСББ "Екос-53А", перейменоване з ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А").
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
Не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.
Відповідно до витягу з ЄДР станом на 22 червня 2018 року ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ - 39678489, керівник - Панченко В. В. (а. с. 30, 31, т. 1).
Згідно з іншим витягом з ЄДР станом на 26 червня 2018 року ОСББ "Екос-53А" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ - 39678489, керівник - Голубенко С. П. (а. с. 32, 33, т. 1).
Внесення змін щодо ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" до ЄДР було здійснено державним реєстратором 23 червня 2018 року на підставі рішення загальних зборів ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" від 05 червня 2018 року, зокрема проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи - з ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" на ОСББ "Екос-53А" та змінено її керівника - з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
Код ЄДРПОУ як ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А", так і ОСББ "Екос-53А" у ЄДР однаковий - 39678489.
З метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності Кабінет Міністрів України постановою від 22 січня 1996 року № 118 затвердив Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (далі - Положення).
Згідно з пунктом 1 Положення ЄДРПОУ - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.
За пунктом 2 Положення суб`єктами ЄДРПОУ є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства (далі - суб`єкти).
ЄДРПОУ ведеться з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб`єктів; класифікації суб`єктів для отримання статистичної інформації у формалізованому вигляді; проведення спостережень за структурними змінами в економіці щодо видів діяльності, створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідації суб`єктів; удосконалення статистичного обліку суб`єктів та створення реєстрів респондентів статистичних спостережень (статистичних реєстрів) (пункт 3 Положення).
За пунктом 4 Положення інформаційний фонд ЄДРПОУ містить такі дані: ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта; класифікаційні - види економічної діяльності, територіальна належність, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, інституційний сектор економіки, найменування органу, до сфери управління якого належить суб`єкт, тощо; довідкові - місцезнаходження, телефон, телефакс, прізвища керівника, засновників тощо; реєстраційні - відомості про створення, припинення суб`єктів та вчинення інших реєстраційних дій щодо них; економічні - виробничі та фінансово-економічні показники діяльності суб`єкта.
Ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (пункт 6 Положення).
Таким чином, ОСББ "Екос-53А" є перейменованою юридичною особою ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А" внаслідок вчинення відповідних реєстраційних дій юридичної особи, зокрема внесення змін до відомостей про юридичну особу в поряду вимог статей 4, 6, 17 Закону № 755-ІV.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора саме як керівник юридичної особи ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А", оскільки вважав реєстраційні дії державного реєстратора відносно зазначеної юридичної особи незаконними.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі у ГПК України не передбачено.
У випадку встановлення судом процесуального випадку, за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору як такого (відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору).
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 07 вересня 2020 року у справі № 917/468/19.
Таким чином, висновки про те, що у справі відповідачем мала бути зазначена юридична особа, щодо якої державний реєстратор вчинив реєстраційні дії, - ОСББ "Екос-53А", тобто правонаступник ОСББ "Самоврядна громада Жукова 53-А", не ґрунтуються на вимогах закону, а фактично змушують позивача звернутися до суду з позовом до самого себе.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.
Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства"(Chahal v. the United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення ЄСПЛ у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v. Croatia), заява № 48778/99).