П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2023 року
місто Київ
Справа № 910/16820/21
Провадження № 12-44гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 (суддя Борисенко І. І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 8 054,87 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - Позивач, ТОВ "Маркс.Капітал") звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач, МТСБУ, Бюро) з позовом про стягнення на свою користь заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/3981007 (далі - Договір страхування) у розмірі 773,32 грн - 3 % річних, 4 986,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені, всього 8 054,87 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Відповідача перейшло зобов`язання за Договором страхування, укладеним Позивачем з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - СК "Україна"), яке було ліквідоване із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань перед кредиторами. На вимогу Позивача МТСБУ здійснило виплату в розмірі 9 179, 30 грн, однак невиплаченими лишилися суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані у зв`язку з простроченням страховиком виконання зобов`язань за Договором страхування.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено; стягнуто з МТСБУ на користь Позивача 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн інфляційних втрат, 2 294,83 грн пені.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), та суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені (пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV)), нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу вказаних норм є невід`ємною складовою боргу за Договором страхування.
Суди вказали, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Ураховуючи, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" з 02.04.2020 на строк дії карантину, а закінчення спеціального строку позовної давності припало на період карантину (17.07.2020), який продовжено, суди дійшли висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплинув у силу пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Суд апеляційної інстанції також виснував, що спірні правовідносини виникли з договірних відносин і Позивач продовжує їх реалізовувати в межах договірних, отже, має місце винятково договірний характер зобов`язань чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду. Отже, в цьому випадку на підставі положень пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, який допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені ЦК України та Законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 27.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга Відповідача (далі також - Скаржник), в якій він просить відступити від висновку щодо покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв`язку з простроченням виконання страховиком, який в подальшому ліквідований, зобов`язання за договором страхування цивільно-правової відповідальності, викладеного в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.
4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
4.1. Скаржник посилається на те, що висновки судів, обґрунтовані правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, не відповідають доктринальним підходам тлумачення норм права, внаслідок чого були неправильно застосовані норми пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону № 1961-IV.
4.2. Відповідач також зазначає, що норма пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 без системного тлумачення, що саме за організація є МТСБУ та які має завдання, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, а також позиціям Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), що свідчить про існування різних підходів до визначення обсягу обов`язків, які виникають у МТСБУ з настанням наслідків, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV.
4.3. МТСБУ посилається на те, що воно не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником СК "Україна" ні відповідно до судового рішення, ні відповідно до загальних норм цивільного законодавства.
4.4. Скаржник зазначає, що Закон № 1961-IV та акти, прийняті МТСБУ, не передбачають віднесення до витрат, які здійснюються за рахунок фонду захисту потерпілих, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення страховиком виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування. При цьому відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 протоколу президії від 17.11.2005 № 144 витрати, які виникли внаслідок неналежного виконання Дирекцією МТСБУ своїх зобов`язань щодо проведення регламентних виплат за рахунок фонду захисту потерпілих, а саме сплата пені, штрафів та моральної шкоди, здійснюються за рахунок кошторису витрат на утримання Бюро.
4.5. Скаржник також вважає, що, оскільки Закон № 1961-IV та статут МТСБУ не містять вимог про виконання Бюро обов`язку зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення страховиком виплати страхового відшкодування, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункт 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, ця відповідальність покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосовуватися положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) на загальних підставах або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинного на час ліквідації СК "Україна".
4.6. З посиланням на висновок науково-правової експертизи, виконаний на запит Скаржника, щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н. М. Пархоменко, Відповідач зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону, в розмірі оціненої згідно з таким Законом № 1961-IV (статті 9, 22-31) шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону переходять до МТСБУ.
До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосовуватися положення Закону про банкрутство та КУзПБ на загальних підставах, за якими вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.
4.7. У контексті підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу Скаржник послався на те, що:
- справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (полягає у тому, що правозастосування стосовно покладення на МТСБУ відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика-члена МТСБУ, що визнаний банкрутом (щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат), стосується необмеженої кількості осіб як потерпілих, що потрапляють у дорожньо-транспортну пригоду, та порушує принцип індивідуальності юридичної відповідальності);
- справа має значний суспільний інтерес для невизначеного кола осіб у сфері виконання обов`язків страховиків-членів МТСБУ, які на сьогодні перебувають у процесі добровільної ліквідації;
- справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо норми підпункту "ґ" пункту 41.1 та підпункту "а" пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
5. Узагальнений виклад позиції Позивача
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Маркс.Капітал" просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу Відповідача - без задоволення.
5.2. Позивач зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, постанова КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, постанови КЦС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, від 29.06.2022 у справі № 756/953/18, від 13.07.2022 у справі № 345/1940/20, не містять суперечностей у висновках, на які вказує Скаржник, отже, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є надуманою.
5.3. Позивач вважає, що в суду не було підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою Відповідача, оскільки наведені ним обґрунтування не свідчать про наявність передбачених законом підстав для розгляду судом касаційної інстанції малозначної справи стосовно того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Скаржника, оскільки виняткове значення справи аргументується ним через незгоду з постановою КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, а також через неврахування судами особливого статусу МТСБУ.
5.4. ТОВ "Маркс.Капітал" вважає, що подана касаційна скарга не містить виключних підстав для касаційного перегляду, а також підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5.5. На думку Позивача, метою позиції Скаржника є звуження гарантійної функції МТСБУ у випадках, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, натомість цей закон наголошує на повноті захисту прав потерпілого, зокрема стаття 3, пункт 20.3 статті 20, статті 39, 41 Закону № 1961-IV.
5.6. Позивач вказує, що пеня, сплата якої передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, має нараховуватися у випадку, передбаченому підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.
5.7. ТОВ "Маркс.Капітал" вважає, що 3 % річних та інфляційні втрати мають компенсаційний характер, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постанові у справі № 3-1522гс16, а положення Закону № 1961-IV не містять норм, за яких після настання передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV обставин обсяг прав потерпілого звужується за рахунок прав, передбачених статтею 625 ЦК України.
5.8. На думку Позивача, положення першої частини речення пункту 41.1 статті 41 у поєднанні з положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV чітко не деталізують структуру зобов`язань, які переходять до МТСБУ, однак беззаперечно вказують, що до останнього переходять саме зобов`язання страховика за договором обов`язкового страхування, які не були виконані страховиком.
5.9. За твердженням Позивача, тлумачення положень першої частини речення пункту 41.1 статті 41 та підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV в системному взаємозв`язку з нормою пункту 20.3 статті 20 цього Закону № 1961-IV усуває питання відсутності деталізації обов`язків, які переходять до МТСБУ, що спростовує довід Скаржника про необхідність застосування аналогії права до норм Закону № 1961-IV, які регулюють питання виконання обов`язків страховика-банкрута.
5.10. Також Позивач звертає увагу на наданий ним судам висновок експерта в галузі права, який, на його думку, відповідає вимогам статті 108 ГПК України та може бути врахований попри те, що йому не надавали оцінку суди попередніх інстанцій.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою КГС ВС від 05.10.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою МТСБУ та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
6.2. Ухвалою від 31.10.2022 колегія суддів КГС ВС передала цю справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, аргументуючи необхідність передачі наявністю значної кількості подібних справ, що перебувають на розгляді в судах, що вимагає більш змістовного підходу в тлумаченні правової природи сплати регламентної виплати у разі ліквідації страховика в аспекті виникнення у МТСБУ обов`язку зі сплати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що може мати наслідком конкретизацію (уточнення) висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 із цього питання.
6.3. Судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС ухвалою від 22.12.2022 передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і послалася на наявність різних наукових підходів щодо питання про те, чи є пеня, 3 % річних, інфляційні втрати основним зобов`язанням (шкодою) у розумінні цивільного законодавства та Закону № 1961-IV та чи вважається сплата МТСБУ виплати (шкоди), регламентованої підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 зазначеного Закону № 1961-IV, повним виконанням зобов`язання. Посилаючись, у тому числі, на наукові висновки, надані учасниками справи, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС вказала, що зазначені питання є дискусійними.
6.4. Ухвалою від 25.01.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу та призначила її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 01.03.2023.
7. Встановлені судами обставини
7.1. Близько 12 год 45 хв у місті Києві на вулиці Сирецькій, 5 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Шкода", д/н НОМЕР_1, при перестроюванні або будь-якій зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Сітроен", д/н НОМЕР_2, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів та їх механічних пошкоджень.
7.2. Вина ОСОБА_1, який порушив пункти 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 756/1152/15-п.
7.3. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Шкода" д/н НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі Договору страхування з СК "Україна".
7.4. 16.03.2015 суб`єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець Левицький В. В. склав звіт № 32/15 з оцінки вартості матеріального збитку транспортного засобу, завданого власнику автомобіля "Сітроен", д/н НОМЕР_2, - 10 475,00 грн.
7.5. Власником автомобіля "Сітроен", д/н НОМЕР_2, є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
7.6. 22.09.2015 між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем Шияном Д. С. укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступив фізичній особі - підприємцю Шияну Д. С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
7.7. 30.09.2015 між фізичною особою - підприємцем Шияном Д. С. (клієнт) та Позивачем (фактор) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові всі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатка № 1 до цього договору.
7.8. У силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із зазначеного договору стосовно всіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 договору від 30.09.2015).
7.9. Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (пункт 26 додатка № 1 до договору від 30.09.2015); страхова компанія СК "Україна"; МТСБУ в порядку, передбаченому Законом № 1961-IV.
7.10. З 30.09.2015 Позивач є кредитором у зобов`язанні за Договором страхування, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
7.11. СК "Україна" не здійснила виплату грошового зобов`язання за Договором страхування.
7.12. Позивач та Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - СК "Арсенал Страхування") звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - СК "Україна", оскільки остання має кредиторську заборгованість і неспроможна її погасити.
7.13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство СК "Україна", визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - позивача та СК "Арсенал Страхування"на суму 1 232 899,85 грн, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.
7.14. 27.03.2018 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до СК "Україна", а 24.04.2018 подав уточнення до неї, у тому числі за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 24.10.2014.
Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості СК "Україна" перед Позивачем, за зобов`язанням, яке виникло на підставі Договору страхування, у розмірі 8 054,87 грн, з яких: 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн - інфляційні втрати, 2 294,83 грн - пеня.
7.15. Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів СК "Україна" на загальну суму 22 101 683, 87 грн, у тому числі визнано грошові вимоги Позивача.
7.16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - СК "Україна" та закрито провадження у справі.
7.17. 08.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10651170036015351 про припинення СК "Україна".
7.18. Станом на час звернення Позивача із цим позовом до суду його визнано кредитором СК "Україна" з грошовими вимогами, в тому числі за Договором страхування, у розмірі 17 237,17 грн, з яких: 9 179,30 грн завданий збиток, 773,32 грн - 3 % річних, 4 989,72 грн - інфляційні втрати, 2 294,83 грн - пеня.
7.19. 19.08.2019 у зв`язку з ліквідацією СК "Україна", з урахуванням заяви про уточнення до заяви про грошові вимоги від 23.04.2018, Позивач звернувся до МТСБУ із заявою стосовно здійснення виплати відшкодування.
7.20. За виписками з рахунку Позивача, долученими до позову від 05.09.2019, Відповідач на виконання зобов`язання за Договором здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 179,30 грн.
8. Позиція Великої Палати Верховного Суду
8.1. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.
8.2. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
8.3. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
8.4. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
8.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
8.6. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
8.7. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).
8.8. За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
8.9. Законом України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).