ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/34/23
Провадження № 11-34заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року (суддя Стеценко С. Г.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради від 20 січня 2023 року № 4 "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" (далі - спірне рішення).
Як на правову підставу поданого позову ОСОБА_1, зокрема, покликається на статтю 55 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та положення Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798?VIII).
Твердить, що рішення Етичної ради є необґрунтованим, необ`єктивним, дискримінаційним, упередженим та несправедливим, а викладені у ньому висновки про встановлені факти невідповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності є довільними та формальними, не відповідають принципу верховенства права та розумності.
Вважає, що спірне рішення не містить жодних мотивованих висновків про невідповідність його кандидатури встановленим частиноюшістнадцятою статті 91 Закону 1798-VIII вимогам.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 лютого 2023 року відмовив у відкритті провадження у справі, покликаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних спорах, згідно з якими позов ОСОБА_1 не лежить у площині правовідносин, які визначені пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX) та частиною третьою розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відтак підсумував, що спір, якого стосується зазначений позов, не належить до юрисдикції судів України (з-поміж іншого, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
3. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в силу положень Конституції України (статті 55, 124, 125), Конвенції (стаття 6), Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1635-IX (пункт 5 розділу II) та Перехідних положень КАС України (пункт 3 розділу VII) суд першої інстанції мав би прийняти до розгляду подану позивачем позовну заяву, а не відмовляти у відкритті провадження у справі, позаяк така відмова порушує його право на доступ до суду.
Автор скарги вважає, що аналіз Закону № 1798-VIII дозволяє стверджувати, що висновки Етичної ради про невідповідність кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) критеріям професійної етики та доброчесності є тими факторами, що зумовлюють самостійні правові наслідки, оскільки позбавляють кандидатів права претендувати на зайняття посади члена ВРП та мають для них остаточний характер, адже не вимагають надалі затвердження або погодження іншими державними органами.
З покликанням на норми Конституції України, КАС України, Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішення ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. У зв`язку із цим констатує, зокрема, що рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП підлягають судовому оскарженню.
Підсумовуючи, автор скарги висновує, що Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів ВРП, а цим органом є Етична рада, яка, зокрема, надає висновки відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.
4. Відповідач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вона (апеляційна скарга) задоволенню не підлягає, позаяк доводи, викладені в ній, не спростовують правильності висновків суду, що зроблені у світлі усталеної практики Верховного Суду в подібних справах.
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки за усталеною позицією Великої Палати до ухвалення остаточного рішення органом, визначеним статтею 131 Конституції України, рішення Етичної ради не може самостійно порушувати права, свободи та інтереси позивача на момент його звернення до суду.
Відповідач також зазначив, що доводи позивача про те, що спірне рішення потягло негативні наслідки для кандидата та стало підставою припинення участі в конкурсі, не є вагомими й переконливими з огляду на конкурсні засади відбору кандидатур для обрання (призначення) членів ВРП, з якими він був ознайомлений, подаючи документи для участі в цьому конкурсі. Звідси - дотримання передбаченого законом порядку проведення конкурсу на посаду члена ВРП не дає підстав стверджувати про наявність обмежень у доступі до посади.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, наведені в оскаржуваному рішенні, не свідчать про порушення права позивача на доступ до суду, натомість спрямовані на забезпечення легітимної мети.
З огляду на викладене відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
5. Апелянт у відповіді на відзив просить свою апеляційну скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи заперечення відповідача безпідставними, оскільки рішення Етичної ради щодо порядку обрання (призначення) на посади членів ВРП, з його погляду, підлягають судовому оскарженню.
6. Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15 березня 2023 року справу № 990/34/23 призначено судді-доповідачу Князєву В. С.
Велика Палата ухвалою від 15 березня 2023 року відкрила апеляційне провадження у справі.
Згідно з протоколом повторного автоматичного визначення складу колегії суддів від 25 травня 2023 року, проведеного на виконання розпорядження виконувача обов`язків керівника апарату від 25 травня 2023 року № 7/0/30-23 у зв`язку з достроковим припиненням повноважень Голови Верховного Суду Князєва В. С., справу № 990/34/23 призначено судді-доповідачу Гриціву М. І.
Ухвалою від 15 червня 2023 року Велика Палата призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
7. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й направити справу для вирішення питання про відкриття провадження.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Ради,, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, (частина четверта статті 22 КАС України в редакції Закону № 1635-IX, який набрав чинності 05 серпня 2021 року).
Законом № 1635-IX доповнено розділ VII "Перехідні положення" КАС України пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів ВРП відповідно до цього Закону.
8. Суд першої інстанції, коли ухвалював рішення про відмову у відкритті провадження у справі, покликався на правові висновки Великої Палати, за якими Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів ВРП. Цим органом є Етична рада як стосовно власне такого оцінювання, так і стосовно сприяння органам, що обирають (призначають) членів Ради, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Проте, як виснувала Велика Палата, це не означає, що всі спори з Етичною радою належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.
Правовий статус Етичної ради визначено статтею 91 Закону № 1798-VIII та пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX.
За частиною першою статті 91 Закону 1798-VIII Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.