ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/4435/18
провадження № 51-1714 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220490009567, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Архангельська Слобода Каховського району Херсонської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 310, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 147 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 310, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 147 КК, та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 310 КК- 6 місяців арешту; за ч. 2 ст. 309 КК - 1 рік позбавлення волі; за ч.2 ст. 147 КК - 10 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 30 грудня 2017 року.
З метою забезпечення кримінального провадження продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, тобто до 20 лютого 2021 року.
Скасовано арешт, накладений на речові докази ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 січня 2017 року.
Вирішено питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 9608 грн 20 коп.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Згідно з вироком наприкінці липня 2017 року, точна дата органами досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_7, маючи умисел на незаконне вирощування нарковмісних речовин - конопель, з метою подальшого виготовлення з них нарковмісного засобу "канабіс" для особистого вживання, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, вирощував їх до стану дозрівання.
01 жовтня 2017 року близько 15 год співробітниками поліції на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, під час огляду місця події виявлено і вилучено 11 рослин конопель, які ОСОБА_7 незаконно вирощував з метою подальшого виготовлення наркотичних засобів для власного вживання, без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 310 КК.
Цього ж дня, більш точний час органами досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, незаконно зберігав на території свого домоволодіння з метою подальшого особистого використання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс", масою в перерахунку на суху речовину 1235,0 г, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК.
Крім того, ОСОБА_7, знаходячись у м. Харкові та маючи злочинний умисел захопити заручників з метою спонукання державних установ - правоохоронних органів країни до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручників, за невстановлених обставин придбав предмети схожі на пістолет та ніж, та виготовив предмет ззовні схожий на вибуховий пристрій, який розмістив на своєму тілі.
30 грудня 2017 року близько о 14 год 40 хв ОСОБА_7 зайшов у відділення № 13 Харківської дирекції ПАТ "Укрпошта", розташованого по вул. Шевченка, 165 у м. Харкові, де в той час знаходились співробітники поштового відділення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також відвідувачі поштового відділення: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та неповнолітні ОСОБА_15, ОСОБА_16, зачинив вхідні двері у поштове відділення зсередини заздалегідь підготовленим ним навісним замком, чим заблокував приміщення поштового відділення та осіб, які в ньому перебували. Одягнув на обличчя маску з прорізом для очей, тримаючи в руках предмети ззовні схожі на пістолет та ніж, наказав присутнім відійти в дальній кут приміщення та залишатися там, а також продемонстрував присутнім закріплений на його тілі предмет ззовні схожий на саморобний вибуховий пристрій, повідомивши присутнім, що це захоплення заручників та вимагаючи від потерпілих підкоритися його вимогам та залишатися в приміщенні, у разі вчинення опору він приведе в дію вибуховій пристрій та всі присутні загинуть.
Потерпілі особи - заручники вимушені були підкоритися злочинним вимогам ОСОБА_7, оскільки вони сприйняли його погрози як реальні, що могли становити загрозу їх життю, здоров`ю, їх воля до опору була подавлена, оскільки вони не мали можливості самостійно залишити заблоковане приміщення.
ОСОБА_7, виконуючи свій злочинний намір за допомогою мобільних телефонів потерпілих, висував вимоги до державних установ - правоохоронних органів України щодо звільнення з-під варти особи, ім`я якої не називав, погрожуючи у разі не виконання його вимоги, привести в дію вибуховий пристрій та знищити себе та заручників, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 147 КК, а саме: захоплення та тримання осіб, як заручників з метою спонукання державних установ до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручників, вчинені щодо неповнолітнього та поєднані з погрозою знищення людей.
Цього ж дня, більш точний час органами досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7, перебуваючи за місцем свого постійного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на незаконне зберігання наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки, незаконно зберігав на території свого домоволодіння з метою подальшого особистого використання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс", масою в перерахунку на суху речовину 62,7115 г, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини кримінального провадження в частині спонукання засудженим ОСОБА_7 до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.
На думку захисника, дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 146 КК на підставі дослідження судом показань свідків ОСОБА_17 та потерпілих, за показаннями яких не підтверджується наявність у засудженого спеціальної мети спонукання до вчинення чи утримання від вчинення будь-яких дій як умови звільнення заручників.
Зазначає, що винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК, не доведено поза розумним сумнівом.
Вважає, що судом першої інстанції було порушено засаду безпосередності дослідження доказів у зв`язку з тим, що кущі коноплі, які були влучені з домоволодіння засудженого ОСОБА_7 за епізодом ч. 1 ст. 310 КК не були долучені до справи в якості речових доказів. Також вказує, що судом першої інстанції всупереч п. 2 ч. 3 ст. 374 КК не встановлено точний час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК. Зазначене, на думку захисника, призвело до незастосування судами попередніх інстанцій ч. 5 ст. 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року.
Зазначає про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 просили касаційну скаргу задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 надіслав письмові пояснення, в яких просив зарахувати попереднє ув`язнення у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.