ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року
м. Київ
справа № 286/1005/21
провадження № 51-2210 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020060250000443, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Антоновичі Овруцького району Житомирської області, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування заподіяної шкоди: матеріальної 196 849, 32 грн, моральної 500 000 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 скасовано і призначено в цій частині новий розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, встановлених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2020 року, біля 12 години, по вул. Київській в с. Словечне Словечанської ОТГ Коростенського району, біля автозаправної станції, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по вказаній вулиці в напрямку с. Нові Велідники Словечанської ОТГ Коростенського району, в порушення вимог пунктів 2.9, 12.3, 12.4, 12.9 (б), 31.4.1. а) Правил дорожнього руху України (далі - Правила), не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил, не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати і безпечно керувати транспортним засобом, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, яка переходила проїзну частину з права наліво, внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.9, 12.3, 12.4, 12.9 (б), 31.4.1. а) Правил знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у виді отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить оскаржувані судові рішення змінити, призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією вказаної частини цієї статті.
В обґрунтування вказує, що при призначенні покарання місцевим та апеляційним судами належним чином не враховано вчинення ОСОБА_7 необережного злочину, в якому має місце вина самої потерпілої через перехід дороги у невстановленому місці, відсутність судимості, що засуджений тривалий час, а саме з 13 жовтня 2016 року по 22 березня 2020 року приймав участь в АТО та ООС у складі військової частини НОМЕР_2, позитивну характеристику за місцем проживання, часткове відшкодування шкоди у сумі 8 030 грн, щире каяття у судовому засіданні із поясненнями, що не вживав в той день спиртних напоїв, про що свідчить малий вміст етилового спирту в його крові.
Також вважає, що підставами для застосування ст. 69 КК України є пом`якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування шкоди, надання ОСОБА_7 медичної допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, стан його здоров`я, відсутність судимості, участь по захисту України в АТО та ООС. При цьому зазначає, що 10 березня 2022 року ОСОБА_7 призваний по мобілізації у складі військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 та до теперішнього часу рахується військовослужбовцем вказаної частини. 17 квітня 2022 року знаходячись на службі в місцях бойових дій ОСОБА_7 отримав поранення - закриту черепно-мозкову травму, акубаротравматичне ураження обох вух, у зв`язку з чим з 23 квітня по
20 травня 2022 року проходив стаціонарне лікування в різних медичних установах.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому зазначає, що потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні не допитувалася та не висловлювала свою думку щодо призначення ОСОБА_10 покарання.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.