ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023року
м. Київ
справа № 520/10455/17
провадження № 51-1289 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року щодо нього, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2021 року ОСОБА_7 виправдано і визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 3437,47 грн і моральної шкоди в розмірі 10000 грн. залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року вирок Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасовано та ухвалено новий вирок, яким: визнано ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, і призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст.49 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 ухвалено задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 3000 грн, в іншій частині - відмовлено.
Згідно з вироком 18 липня 2017 року о 8 год 30 хв ОСОБА_7, знаходячись в пров. Комп. Глінки в м. Одесі біля будинку № 41, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8, лобною частиною своєї голови наніс удар потерпілому в обличчя, в результаті чого останній впав на дорожнє покриття. ОСОБА_7 завдав численні удари кулаком правої руки в обличчя потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому медіальної і (внутрішньої) стінки правої орбіти зі зміщенням, черепно- мозкову травму у формі струсу головного мозку, забійної рани спинки носа та нижньої повіки правого ока та синців повік обох очей.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений зазначає про неповноту апеляційного розгляду, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що апеляційний суд не дослідив безпосередньо докази відповідно до вимог ст. 94 КПК. Зокрема, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання засудженого про відвід прокурора. Залишив поза увагою докази на підтвердження активності потерпілого під час бійки та не врахував кількість ударів, нанесених останнім засудженому.
Крім того, зазначає про необґрунтованість висновку апеляційного суду про допустимість як доказу протоколу огляду предмету від 25 липня 2017 року.
Апеляційний суд залишив поза увагою необґрунтовану, на думку засудженого, відмову у задоволенні клопотання судом першої інстанції про виклик у судове засідання спеціаліста ОСОБА_9, письмові пояснення якого апеляційний суд вважав неналежним доказом.
Засуджений вважає, що апеляційний суд безпідставно частково задовольнив цивільний позов потерпілого, який не надав доказів на підтвердження розміру завданої йому матеріальної шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого та просила залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу засудженого та просив задовольнити її, вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Повідомив, що засуджений просив здійснювати касаційний розгляд без його участі.
До початку касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_8 надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок апеляційного суду щодо останнього - без зміни. Касаційний розгляд потерпілий просив здійснювати без його участі та без участі його представника.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
За змістом положень ч. 1 ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Суд першої інстанції дійшов висновку про перебування ОСОБА_7 у стані необхідної оборони та недоведеність винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, оцінивши надані докази: показання ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ; висновки експертів: №1876 від 22 серпня 2017 року, № 2570 від 30 жовтня 2017 року, №581 від 18 грудня 2019 року; письмові документи, а саме: копії медичної картки амбулаторного хворого №747; виписки з історій хвороб №2743/818/372 та № 11806 від 24 листопада 2017 року; рапорт чергового поліцейського від 18 липня 2017 року, та речові докази.